Як зрозуміти, що ти музичний пірат і крадеш у артиста

Сьогодні лише лінивий не прокоментував у соцмережах ситуацію з лідерством України у рейтингу споживання музичного та відео контенту нелегальним шляхом. Дійсно ситуація катастрофічна. Піратство у музиці для нашої країни зараз це не просто інструмент показати себе адекватною частиною європейського світу, а й аргумент для впливу на музичних гігантів відрізати нас від російськомовного контенту й створення українських представництв та філій. Разом з українським музичним маркетологом Леонідом Ласточкіним ми вирішили не лише розібратися у ситуації, але й зробити конкретні пропозиційні листи до Міністерств цифрової трансформації, культури та інформаційної політики щодо реалізації кроків з розв’язання проблеми музичного піратства в Україні.

Про героя інтерв’ю: Леонід Ласточкін — музичний маркетолог та менеджер. Займається розвитком артистів у цифровому просторі. Працює з «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», TVORCHI, Анною Трінчер, Максимом Бородіним та іншими.

Леоніде, поясни що таке “музичне піратство”?

По факту – це нелегальне споживання музичного контенту, або споживання музичного контенту, що не монетизується.

Як зрозуміти, що споживання (прослуховування, пересилання, поширення) музики є нелегальним?

Якщо ви не платите за музичну контент-одиницю чи музичний контент з каталогу (стрімінги, підписки), або якщо ви блокуєте можливість відтворення реклами під час прослуховування музики – ви, скоріше за все, музичний пірат. Найзрозумілішим прикладом у цьому питанні для більшості українців є прослуховування музики через будь-які телеграм-канали. Саме на Telegram приходиться (за моїми особистими підрахунками) до 70% піратського музичного обігу у нас у країні. Незмінно другими за обсягом піратства лишаються сайти, які не треба навіть намагатись шукати – Google їх видає на перших сторінках поруч із посиланням на офіційний кліп артистів чи статті у Вікіпедії. Уявляєте, який попит на ці сторінки та яка чудова у них індексація? Якщо зараз увести в пошукових, наприклад, “YAKTAK пісні” – то ми одразу бачимо “завантажити пісні виконавця YAKTAK безкоштовно”. Щодо санкцій чи блокування такого роду ресурсів, наразі жодних прикладів я не чув…

Чому у нас в країні телеграм-канали та піратські сайти продовжують функціонувати та немає жодного гучного прецеденту щодо позову артиста на незаконне використання авторського контенту? Навпаки, я знаю ситуації, коли артисти самі платять кошти адмінам телеграм-каналів за розміщення власних треків у них в добірках чи публікаціях.

Питання насправді дуже дивне. Артисти наче і розуміють, що їм треба популяризувати власні треки саме на стрімінгових сервісах, аби їхня творчість приносила їм реальні кошти, але з іншого боку – хочуть отримати розголос та максимальні охоплення. Тому відбувається патова ситуація – артисти відверто закривають очі на піратство, навіть його іноді заохочують, при тому не враховують недоотриманий прибуток зі стрімінгів або не вважаючи свою творчість такою, що принесе такі прибутки. Питання, дійсно, дуже складне. Наша з вами спільна задача – розірвати це замкнуте коло та навчити українців споживати музику (та й інший контент) саме через легальні інструменти, створити в країні культуру свідомого слухача/глядача.

Іншими словами, стан справ на ринку України такий, що умовний постраждалий артист Василь Васильченко, треки якого слухають через піратські сайти та телеграм-канали, зацікавлений бути постраждалим та мотивує на це слухачів?

Ситуація така, що сам артист Василь Васильченко не розуміє проблему і що така ситуація шкодить йому та його музичному майбутньому. У нас в країні немає ані нормальної музичної освіти (просвітництва), ані інституції, яка б це контролювала та запобігала розвитку піратства. Навіщо далеко іти? Нещодавня ситуація з публікацією пісні “Teresa&Maria” Андрієм Єрмаком у своєму телеграм-каналі… Всі великі музичні ЗМІ про це зробили дописи, де вказали керівнику ОПУ на відверте музичне піратство. Але результату жодного це не спричинило, навіть видалення посту не відбулось. Це вказує на дійсно критичний стан речей у питанні боротьби з нелегальним прослуховуванням музики.

Виходить, що alyona alyona та Jerry Heil є зацікавленими у такій формі реклами своєї творчості?

Не думаю, що вони є зацікавленими, але навряд чи з ними погоджують такі телеграм-публікації. Враховуючи, скільки видань опублікували цей інцидент, вся індустрія очікувала видалення цього файлу. Але цього не сталось, можливо, влада до кінця не розуміє, що це не ОК. Звісно, коли голова ОП публікує трек таким чином, інші телеграм канали теж не бачать в цьому проблеми. Це ще раз вказує на те, що нам треба доносити та пояснювати цю проблему.

Невже слухати музику легально для українців дорого? Навіть найбідніші країни в світі мають вищий відсоток легального споживання музичного контенту, ніж на території України. Де ми схибили? Що пішло не так?

Чомусь я часто чую навіть від менеджерів артистів тезу “піратство було, є і ти його не переможеш”. Але я вважаю це помилковою думкою! Всі країни цивілізованого світу змогли! То чому в нас це не має вийти? Це нормально, коли робота людей оплачується. Чи ти пекар, чи ти лікар, чи ти артист. Не хотілося б говорити про країну-агресора, але навіть там відсоток легального прослуховування музичного контенту 11-12%, а у нас за надоптимістичними розрахунками показник ледь до 3% дотягує. А все тому, що рф розуміла та розуміє важливість культурної складової у своїй експансії та вливає від початку 00-х колосальні суми в музичну індустрію. Вони створили свої власні аналоги стрімінг-сервісів, змотивували молодь ставитись до цих сервісів як до модного та статусного елементу сучасного життя. Фактично на рф природним шляхом почала відбудовуватись культура легалізації споживання контенту.

Ти думаєш нам потрібно зробити в країні власний стрімінговий сервіс?

У нас, на жаль, цей момент вже втрачено. Робити власний стрімінг у 2024 році – економічно нераціонально, на мою думку. Це колосальний за вартістю проєкт! Але навіщо він, якщо на ринку є гіганти – YouTube Music, Spotify, Apple Music, Deezer… Треба йти іншим шляхом! Потрібна зустріч зацікавлених у цьому питанні представників креативної індустрії з Міністерством цифрової трансформації України. На такій зустрічі треба чітко проговорювати питання та шляхи вирішення проблеми. Ставити відповідальних осіб, що змотивовані. Виходити, як варіант, на Telegram та домовлятися про блокування каналів з поширенням піратського контенту. Якщо правильно провести комунікацію з Apple, то можна натиснути на те, що в Apple Store застосунок Telegram відіграє роль незрозумілого торент-трекера, а тому може взагалі бути видаленим з магазину, якщо не вирішить питань з піратством. Рішень та важелів дуже багато… Головне – мати бажання!

Ти вбачаєш, що Мінцифра здатна на великі зрушення у питанні популяризації легального прослуховування музики?

Так. Але після роботи з Мінцифрою треба одразу іти далі. Обов’язково треба долучати Мінкульт. У синергії цих міністерств та ініціативних груп в індустрії створювати промокампанії, певні проєкти, спеціальні об’єднання, що будуть змотивовані на розв’язання проблеми. Тоді вже й артисти підтягнуться активно, й інституції… Треба не опускати руки! Просто уявіть, якщо всі медійні ТОП-обличчя країни (артисти, блогери, телевізійники, спортсмени, інфлюєнсери) в один голос почнуть щоденно говорити “Я слухаю музику легально, це дозволяє нашій музичній культурі розвиватись”… Якщо з’являться по всій країні локації з можливістю почати легально слухати музику та за це отримувати певні діджитал-презенти… Все на поверхні. Варіантів дуже багато!

Під час повномасштабної війни це питання є актуальним?

Однозначно! Ми ходимо в кав’ярні по каву. Ми ідемо до фітнес-центрів по спортивні послуги. Ми маємо заходити на спеціальні майданчики з певним абонементом для прослуховування музики. Треба просто комунікувати з людьми та пояснювати, що ваші 50 гривень на місяць – це 50 нових якісних пісень, під які ви будете закохуватись, радіти, сумувати, танцювати, народжувати дітей, жити! Все просто. Я не кажу, що ми можемо змінити все за день-два-місяць. Але головне – почати та бачити попереду конкретну мету. Українці підуть за цим, треба тільки не мовчати та реалізовувати чіткі задачі.

Звучить надихаючи. Правила музичного антипіратства в країні наразі існують (ст. 53 та ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Чому вони не працюють?

Бо нікого не штрафують. Нікого “не б’ють по руках” за піратство. Треба зробити так, аби крадіжка музики та нелегальне прослуховування каралися не тільки словами “який ти поганець, так не красиво робити, так не модно”, а конкретними вироками та штрафами. Треба зробити так, аби піратити було невигідно. І, повірте, за 3-4 роки у нас буде як у Польщі, де на сьогодні вже більше третини людей слухають музику тільки легально!

До речі, про Польщу. Багато наших артистів почали робити колаборації з поляками. Я чув, що навіть прохідний трек заробляє на польському ринку набагато більше, ніж суперхіт в Україні.

Українські артисти, що зробили спільні треки з польськими чи іншими європейськими музикантами мають фінансові показники заробітку в рази (іноді в 10 разів) більші, ніж в Україні. Ось і подумайте, як би це позитивно вплинуло на музичну індустрію у нас, якби артисти мали можливість отримувати гарні відрахування та вкладали ці кошти назад в економіку та свої проєкти. Які б у нас з’явились кліпи! Які б шоу ми ставили! Боротьба з музичним піратством – це інвестиція в культурне майбутнє країни!

Аби доповнити інтерв’ю Леоніда Ласточкіна, ми звернулись за коментарями щодо регулювання ринку споживання музичного контенту з боку законодавства до відомого українського юриста Олександра Селіванова.

Як регламентується в Україні ринок музичного контенту?

Діяльність музичного ринку в основному регулюється Законом України «Про авторське право і суміжні права», Цивільним кодексом, а також Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», якщо ми говоримо про авторські або суміжні права та їх реалізацію.

Чи реально притягнути до відповідальності “піратів” (розповсюдження музики в телеграм-каналах, піратські сайти тощо)?

Звичайно, притягнути до відповідальності “піратів” реально і закон це передбачає. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або заперечення таких прав, а також створення загрози порушення таких прав. Закон визначає і відповідальність за порушення майнових прав. Так, якщо коротко, то ст. 55 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» визначає, що суд має право постановити рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та відшкодування збитків, стягнення доходу та компенсації, завданих порушенням авторського права та ін.

Що може стимулювати людей слухати музику легально?

Суспільству треба прищеплювати культуру легального прослуховування музики. Про блокування застосунків та сайтів, що містять піратський контент щось пояснювати, думаю, не потрібно. Згадаємо лише такі ресурси, як Ex.UA та Zaycev.net. Ex.Ua припинив своє існування в межах розслідування кримінальної справи за ч. 2 ст. 176 ККУ (Порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі). Найсвіжіший приклад блокування піратського сайту в Україні (ресурсу HDrezka) показав, що ця опція нескладна за потреби. Українцям, на мою думку, просто ще недостатньо пояснили, які проблеми для ринку несе музичне піратство, а артисти недостатньо агресивно реагують на те, що телеграм-канали та сайти фактично крадуть їхні заробітки, розповсюджуючи музичні твори без монетизації. Чомусь позовів навіть від відомих артистів на великі пабліки, що розповсюджують незаконно контент, так і не бачу. Бо в Європі “пірати” мають багато разів подумати перед тим, як створювати публічний ресурс для нелегального використання музичних творів.