СЛУХ випустив документальний фільм про жінок, які залишили свої домівки через повномасштабну війну

Українське медіа СЛУХ і відеопродакшн KNIFE! Films випустили документальний фільм «Далі» про українок, які через повномасштабне вторгнення росії були вимушені покинути батьківщину. Прем’єра фільму відбулась на YouTube-каналі СЛУХ. Режисер — Артем Григорян, продюсер — Максим Сердюк.

СЛУХ випустив документальний фільм про жінок, які залишили свої домівки через повномасштабну війну

СЛУХ випустив документальний фільм про жінок, які залишили свої домівки через повномасштабну війну

Українське медіа СЛУХ і відеопродакшн KNIFE! Films випустили документальний фільм «Далі» про українок, які через повномасштабне вторгнення росії були вимушені покинути батьківщину. Прем’єра фільму відбулась на YouTube-каналі СЛУХ. Режисер — Артем Григорян, продюсер — Максим Сердюк.

Автори фільму через інтерв’ю з кожною героїнею розповідають про їхній нелегкий шлях і переживання вибору, про життя у нових країнах та бажання повернутися додому. У фільмі можна побачити щирі спогади школярки-відеоблогерки з Маріуполя та її мами; фотографки з Харкова, студентки з Києва, стендаперки Наталі Гаріпової та тренерки з тхеквондо з Черкас. 

У середині березня Лариса Загреба зі своєю донькою Альоною виїхали з окупованого Маріуполя до Люксембургу. Після перших днів з вибухами у місті, коли зникли електроенергія, опалення, водопостачання, зв’язок, атмосфера у місті стала тихою і моторошною. Тоді ж Лариса почала вести щоденник, а її донька — відеоблог. Зараз Альона мріє здобути освіту і займатися відеовиробництвом, розвивати українську культуру.

Фотографці Тані Булгаковій разом із родиною ледве вдалося виїхати з Харкова до Амстердама. Від прийняття відповідальності за те, що не зможеш покинути рідних у небезпечному місті, непростої дороги, емоційного знесилення та розпачу, Таня змогла повернутися до творчості та знайти натхнення у новому місті. 

СЛУХ випустив документальний фільм про жінок, які залишили свої домівки через повномасштабну війну

Стендаперка Наталя Гаріпова, будучи біженкою з Придністров’я (1992 рік), вже бачила, як росія веде війни і на що здатні російські солдати. Вона пам’ятає знущання, кров, вбивства людей, бо це відбувалося прямо під її вікнами і з її сусідами. Переїхавши з Одеси до Берліна і заручившись підтримкою колег із індустрії (Олени Кравець, Максима Коновала, Діми Савяла, Юри Корогодіна), Наталя почала організовувати благодійні концерти «Доброго вечора! Ми з України» та переосмислила значення стендапу у воєнний час. 

Студентці Станіславі Дячук вдалося виїхати з окупованої Київської області до Братислави. Вона пам’ятає відчуття, коли низько над будинком пролітають військові літаки. Перебуваючи у будинку з родиною і розуміючи, що навколо війська рф і можливість виїхати надзвичайно низька, дівчина найбільше боялася побачити смерть батьків. Зараз Станіслава працює асистенткою в університеті, допомагає донатами, спілкується з хлопцями з ЗСУ та чекає на повернення додому.

Тренерку з тхеквондо Анну Тарапату події на сході 2014 року вже раз змусили переїхати з Донецька до Черкас. Тепер вона знову була вимушена виїхати з донькою до Кіпру, черговий раз проявити життєстійкість та відновити улюблену справу в новому місці — тренерську діяльність. Жінка мріє побачити свого чоловіка, з яким одружилася онлайн уже під час воєнних дій, відкрити школу тхеквондо, створити робочі місця для українців, а переселенцям надавати безкоштовне навчання.

Знімальна команда проїхала більше 13 тисяч кілометрів, а зйомки відбувалися в Австрії, Люксембургу, Кіпрі, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Словаччині та Чехії. Загалом команда опрацювала 200 запитів на участь у зйомках. 

СЛУХ випустив документальний фільм про жінок, які залишили свої домівки через повномасштабну війну

«Ми поставили перед собою задачу не просто знайти цікавих героїв, а зібрати такі історії, які будуть складатися у цілісний документальний фільм. Ми переглянули понад 200 анкет та відеовізитівок. Це було дуже важко психологічно, адже кожна історія — унікальна, кожен і кожна пройшли через власні проблеми, травми та жахи. Потім ми почали інтегруватися в їхнє життя: довго спілкувалися по телефону та відеозв’язку. Налагодивши дружню комунікацію, ми приїздили до них та проводили декілька днів разом», — розповідає продюсер фільму Максим Сердюк.

Після виходу фільму, на YouTube-каналі СЛУХ впродовж двох тижнів вийде 8 окремих розширених історій (частина з них не увійшла до фільму).