Тімур Мірошниченко: “Пережиток радянської системи — дитбудинки — треба поступово ліквідувати”
Ведучий “Сніданку з 1+1” та “ЖВЛ” Тімур Мірошниченко не чекаючи завершення війни, разом з дружиною почав процес усиновлення. Про те, які складнощі виникають вже на перших кроках до цієї мети, про майбутнє Євробачення в Ліверпулі, про виховання дітей, про власні зміни за цей нелегкий рік і ще багато чого цікавого він розповів у своєму інтервʼю.
Тімур Мірошниченко зазначив, що поки вони з дружиною і дітьми не обрали, кого саме хочуть – дівчинку чи хлопчика. Найголовніше для них зараз — виконати численні завдання та вимоги від держави. Адже процес усиновлення може тримати в Україні роками. Але натякнув, що один хлопчик, фото якого вони побачили на сайті, їм вже припав до душі.
“Це дуже тривалий процес і не факт, що вдасться взяти саме цього хлопчика, якого ми вибрали на сайті до того моменту, коли в нас вже будуть всі дозволи. Там дуже складна система”, — зізнався ведучий.
Мірошниченко розповів, що процес усиновлення в Україні дуже забюрократизований. А діти, які протягом війни втратили батьків, навіть ще не стоять в чергу на усиновлення.
“З одного боку, ми були приємно вражені, що настільки багато охочих всиновити дітей, а з іншого боку, це таке комплексне питання, дуже складне. І розумію чому – це все ж таки дуже серйозний процес. Не можна просто направо і наліво роздавати дітей.
Як відомо, однією з умов для вступу в ЄС є відмова від дитбудинків. Їх має замінити родинне виховання. Тож ми і такі як ми робимо важливу справу для майбутнього держави. Показуємо приклад і надихаємо. Бо в родині українські діти виростуть точно щасливіші. Пережиток радянської системи — дитбудинки — треба поступово ліквідувати. Практично всі держави – наші сусіди пройшли цей шлях під час набуття членства у ЄС. Впевнений, і ми пройдемо разом. Європейські колеги обіцяли допомогу в реформі системи опіки вже зараз”, — розповів ведучий.
Тімур Мірошниченко також розповів в інтерв’ю, як змінився за цей рік війни. Каже, що великих змін не помітив, але став більш емоційним, може не стримати сліз від якоїсь зворушливої історії.
“Багато хто пише про депресію і емоційне “вигорання”, але я для себе вирішив, що для цього у мене немає часу, принаймні до нашої перемоги. Допоки не подолаємо ворога, не маємо права розслаблятися. Кожен повинен робити сумлінно свою справу і допомагати ЗСУ. У перші місяці війни багато допомагав як волонтер — щось кудись перевозив важливе. Вже і не порахую скільки тисяч кілометрів наїздив на машині. Але тоді для себе зрозумів, що міг би бути далекобійником, бо можу багато часу проводити за кермом. Багато їздимо з артистами з концертами для військових. Бо підтримувати позитивний настрій для наших захисників теж зараз вкрай важливо”, — впевнений Мірошниченко.
