“До мене звернувся комітет GRAMMY” – Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

У рубриці “Обличчя Індустрії” сьогодні знайомимо вас з людиною, чия творча діяльність допомагає нам побачити музику, душу артиста чи навіть зазирнути у майбутнє. Знайомтесь – Данієль Скрипник – український митець, арт-кріейтор та продюсер соцмережевих діджитал проєктів.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Розкажи про зірок з якими ти працюєш, аби читачі з перших рядків зрозуміли наскільки широка географія твоїх робіт.
Я на сьогодні вже давно перестав виділяти чи окреслювати географію моїх робіт. Але The Weeknd, Imagine Dragons, Britney Spears та інші для мене продовжують бути джерелом натхнення і я щасливий від того, що наше приятелювання та співпраця тривають.

Ти – діджитал-митець. Ти пишеш електронні картини. Як та коли у тебе народилася ідея почати цим займатись.
Я почав малювати з 5 років. 11 років я жив у Луганській області у маленькому населеному пункті на 10000 осіб і довкола мене було не так багато краси, а хотілося малюнки робити сонячними. Довкола було багато жовтого настрою саме у вигляді квітів соняшника. Я його малював найчастіше. Спочатку малюнки були чимось на кшталт способу розслаблення, але з часом я почав розуміти, що в них вкладаю себе, свою історію життя та сенси, що бачу навколо.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Але твої роботи зараз мають відверто музичний вектор. Розкажи про це.
Так, вже з семи років я захоплювався американською музичною культурою (її свободою, її різноманітністю). Брітні для мене взагалі стала першим “селебріті краш”. Я почав її малювати. І в голові формувалася думка про те, що я хочу бути у середовищі таких людей, як вона. Весь свій вільний час я почав направляти в роботу над новими картинами. Додавав нові обличчя, нові символи, нових артистів.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Тобто ти вже тоді чітко мав мету потрапити у інше середовище? Тобі було важко у рідному смт?
Так. Вже тоді мрія народилася. Вона була присипала іскрами ейфорії. Розумієш, коли ти починаєш дорослішати і при цьому трохи відрізняєшся від інших – поведінкою, світоглядом, вподобаннями – мрії тьмяніють. Я цього не хотів. Тому закривався в собі і повністю розчинявся в своєму ідеальному світу. Мрії не зраджував. А всі, хто мене оточував та “пускав голки” у мій бік лише допомогли мені швидше втілити мрію в життя. Булінг посилювався з роками і я намагався взагалі не виходити з дому, обходити людей. У голові було єдина думка: “…якщо я буду працювати більше, то моя мрія звільнить мене від темноти навколо…”

Малювання – єдине що підтримувало тебе?
Так, мені не вистачало поруч друзів чи людей, що підтримають. У 9му класі стало настільки складно, що я розумів далі або кінець, або зміна. Нестерпно важко було жити, рятувала творчість. І саме в цей час мою роботу помітив Святослав Вакарчук. Я зробив малюнок по кліпу “Не твоя війна”. Він помітив його (малюнок) та дав мені, на той час, велику підтримку репостами у Твітері. Я зрозумів, що моя мрія починає здійснюватись і вона зовсім поруч. А далі почались студентські роки.

Студентський період життя тобі дав можливість наблизитися до українських зірок? Чи навіть закордонних?
У цей період мені було легше, але з’явилися питання щодо “творчого булінгу” у мій бік. Я продовжував вузько працювати та малювати артистів світового рівня у власній стилістиці без потреби змінювати собі та своїм принципам. У спину чув фрази “Ну якщо ти і далі будеш малювати Майкла Джексона з фото – далеко не підеш”. “Піду!” сказав я собі. А точніше “поїду!”. І зібрав речі то поїхав на концерт аби познайомитись особисто.

Тобто ти не мав жодного контакту з гуртом і поїхав знайомитись.
Не зовсім так. Я за 2 місяці до концерту намалював колаж з усіма учасниками колективу Драконів та запустив у мережу. Прокинувся я вже у визнанні, бо моя робота розлетілася серед усіх фан-спільнот – її запостили на сторінці Imagine Dragons. Мені хлопці кинули респект, я їм. Так ми почали спілкуватись у діректі. І зараз продовжуємо, вигадуємо цікаві проєкти. Нещодавно запустили наш спільний квест у інсті. Це реально велика подія для мене.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Розповідати про квест як “танцювати про музику”. Розкажи про ідею його виникнення.
Коли весь світ потрапив в умови ізоляції. Я зрозумів, що маю допомогти фанатам мого улюбленого колективу “Драконів” та й самим артистам спілкуватись нехай не через концерти, то хоча б через діджитал-платформу. Хотілося вийти новий рівень та зробити корисну річ. До пандемії я лише робив ілюстрації та мерч для Imagina Dragons. А тепер це цілий ігровий всесвіт. Можливо наразі маленький, але він є!

У тебе є досвід роботи з багатьма ТОП артистами світу, відомими брендами, але щодо українських зірок. Від кого були перші комерційні замовлення?
Були, але небагато. Працював більше на творчих засадах. З найвідоміших моїх спільних робіт в Україні можна виділити гурт KAZKA (в т.ч. обкладинка пісні “Поруч”). Але це далеко не ті проєкти, якими я можу пишатися то голосно презентувати загалу. Першими до мене з великими комерційними запитами прийшли саме іноземні артисти та різні бренди. Замовляли буклети, обкладинки для альбомів та синглів. Мене почали помічати все більше. За розробкою ексклюзивного арту до мене звернувся комітет GRAMMY. Це було відчуття “супершок”. Я вперше зрозумів, що у мене вийшло пробити стіну. Мрії дитинства почали втілюватись у життя. Ми і зараз спілкуємось з представниками премії, взаємопідписані у соцмережах і впевнений, що нові спільні роботи попереду.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Розкажи більше про соняшник, який є незмінним елементом твоїх робіт.
Одного разу я звернув увагу, що у моїх роботах немає мого обличчя. Це не про стиль виконання робіт, а саме про особливу рису (за якою мене впізнаватимуть). Я почав ламати правила, за якими традиційно йдуть інші художники. Так зародився мій фірмовий стиль, що і зараз продовжує формуватись. Потім я захотів мати свій символ, але зі змістом. Я повернувся до своїх витоків. Згадав погляд всіх дітей, що проводжали мене поглядами іноді злими, а іноді (можливо вони самі того не розуміли) – сповненими бажання бути такими як я (вільними та чесними перед самим собою). Ці пошуки та спогади привели мене до соняшника. Я бачу людей через “квітку сонця”. Метафорично це кожен з нас, суспільство, яке спостерігає та аналізує все і всіх. Скажу, що саме коли я почав вкладати сенс у деталі на мене звернули увагу і Брітні, і Вікенд і інші.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Брітні Спірз зрозуміла твій задум?
Так. І те, що вона під пильним поглядом суспільства, і те, що вона лишається королевою (маючи корону з пелюсток соняшника), і те, що я відчуваю її біль зараз.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Ти живеш у Німеччині, але зараз в Україні. Над якими проєктами ти працюєш зараз?
Я не можу розказати всіх деталей. Але скажу, що робота ведеться одразу з декількома українськими артистами, що розвиваються дуже стрімко та за всіма правилами сучасного музичного світу. Дійсно прекрасні проєкти очікуються. Це творчість на 100%.

"Я бачу людей через квітку сонця" - Данієль Скрипник | Обличчя Індустрії

Чого ти залишив Україну та що треба змінити, аби такі як ти не залишали її?
Точно треба змінити культуру ставлення до того, якою має бути творчість. Більше ініціатив з підтримки та розтлумачування того, що люди прекрасні у своїй різністі та незвичності.

Побачити роботу Данієля Скрипника для порталу MUZVAR присвячену Дню Незалежності України можна тут.

Фото SÍLANTEVAMARÍA
Instagram Данієля
Розмовляв DONTSOV
Фотографувала зустріч Irinka Savenko