«Я чомусь поки бачу тільки хвилі хайпожерських продуктів»: KHAYAT про шоубізнес сьогодення
Ми поспілкувалися зі співаком та автором пісень – KHAYAT, який відомий своєю творчістю в жанрі фольктроніка та участю в таких проєктах як «Голос країни», «Євробачення – 2019» та «Євробачення – 2020». Про майбутній лонгплей, «Дитяче Євробачення» та демократичне суспільство з викривленням понять у нашому інтервʼю.
Андрію, ти цього року увійшов до складу експертної ради «Дитячого Євробачення». Чи вплинув на оцінювання учасників твій досвід у дорослому «Євробаченні», можливо, це допомогло їх краще відчути та зрозуміти?
Насправді, Доросле Євробачення і Дитяче Євробачення – це два абсолютно різні заходи. В оцінюванні більш потрібними були музичне бачення та педагогічна освіта, адже діти це особлива категорія, яка сприймає інформацію специфічно і не весь представлений матеріал був адаптивним саме до реалій конкурсу.
Всі учасники були як на підбір, але ми намагалися знайти тих дітей, які були максимально сформовані та не потребували кардинальних втручань зі сторони команди, бо ліпити кандидата за своїми фантазіями було би неправильно.
Чи плануються колаборації з українськими артистами? Ти постанеш у новому образі/стилі або ж ні?
Так, у майбутньому році заплановано декілька колаборацій, пісні на які вже написані. Це будуть дві прекрасні виконавиці з різних поколінь.
Стосовно стилю – питання дуже шатке, бо всі зміни в мене відбуваються спонтанно, тому хто зна.
Ходили чутки, що ти планував дует з Тіною Кароль. Чи правда це? Якщо правда, то чому ця співпраця не вдалася?
Якщо чесно, я і сам не маю конкретної відповіді на це питання. Пісня «Тану» спочатку була написана для Тіни, але в кожного артиста, звичайно, є погляд на себе і свою творчість, і цей погляд не завжди співпадає з думками авторів та композиторів. Об’єктивізація того чи іншого погляду це вже інша розмова.
Щодо запису повноформатного альбому або ж ЕР, коли та на що нам чекати?
Вже розпочато роботу над лонгплеєм, перший трек з якого ви почуєте в жовтні цього року. Я пливу течією натхнення і цей альбом буде однозначно дуже контрастним.
Чи змінився шоубізнес під час повномасштабного вторгнення? Що відбувається всередині та між артистами?
Не знаю навіть, про що ця індустрія зараз – про «шоу» чи про «бізнес». Ця назва вже навіть не актуальна, мені здається.
Так, масштаби впливу та можливостей змінились, але суть лишилася та сама: кожен намагається перетягнути ковдру на себе та втриматися на плаву.
Хтось нещодавно сказав, що «ми нарешті почали мірятися музикою», але я чомусь поки бачу тільки хвилі хайпожерських продуктів, строк придатності яких, в більшості, від п‘ятниці до п‘ятниці. За час повномасштабного вторгнення роботи, які можна назвати музикою і якими реально «помірятись», можна перерахувати на пальцях двох рук.
Ми знаємо, що тебе турбують теми розколу суспільства та подвійних стандартів. Розкажи про це детальніше.
Те, що зараз відбувається з нашим суспільством – абсолютний хаос.
Жахає, як люди стали прикривати агресію та пробоїни своїх зливних баків словом «демократія». Можливо, саме тому її ніде не існує в тому утопічному вигляді, якого ми так прагнемо. Бо це прямий шлях до самознищення, особливо коли мова йде про соцмережі. Сьогодні ні в кого вже нема права на помилку.
Онлайн, звичайно, сприяє цьому, бо дає людям відчуття безкарності та участі у всіх можливих процесах. У теорії, можливість висловлювати свою думку мала би зміцнювати суспільство, але на ділі це завжди перетворюється на циклічну публічну страту, де щодня когось звинувачують та розтинають. Всім хочеться крові й видовищ.
Ми так хочемо здихатись того «совка»: замінюємо геральдику, зносимо пам’ятники, перекладаємо все на українську, але з голів цей «совок» нікуди не дівається. Я щодня зустрічаю людей, чиє мислення і єство суперечать усьому тому, чого країна має досягти в кінцевому результаті.
І поки це зерно сидить у головах, не буде ніякого прогресу і краю цій війні не буде, бо побудувати свідоме, нове суспільство із тих, хто хоче змінити все навкруги, окрім себе, неможливо.
Благодійна діяльність зараз стала невідʼємною частиною життя кожного артиста України. Поділися з нами, до яких проєктів ти залучався з початку повномасштабного вторгнення?
Сьогодні наше життя це один великий проект під назвою «Перемога».
Як і всі артисти, я намагаюся бути максимально корисним і допомагати організаціям та майданчикам збирати гроші для наших бійців. Але цих заходів була така кількість, що виокремлювати щось просто недоцільно. На жаль, сьогодні слово «благодійність» вже має негативний відтінок, бо українці почали користуватись одне одним і набивати свої кишені за рахунок інших та горя. За період війни звітів про збори після концерту я побачив вкрай мало, саме з цієї причини цього року благодійних заходів, на які я погоджувався, було набагато менше, аніж минулого. Ми з командою працюємо не для того, щоб у когось розквітнув новий бізнес чи з‘явилась нова машина. Просто виступати всюди заради того, щоб бути на виду, я бажання не маю. Тому процес вибору заходів однозначно став ретельнішим.
Чи хотів би ти мати можливість виступити дуетом із впливовим зарубіжним артистом? Якщо так, то з ким та чому?
Відверто кажучи, я не маю таких амбіцій. Я ніколи не мав кумирів, бо це такі самі люди як і всі інші. Та якщо вже бути чемним та відповідати, то звичайно, мені би було приємно і за честь попрацювати з Адель, наприклад, але це однозначно не мрія мого життя.
Спілкувалася: Катерина Ковальова
