«У кожного режисера має бути свій власний розвиток»

Цим інтерв’ю ми розпочинаємо нову рубрику «Люди Індустрії», у якій будемо ділитися думками тих, хто зазвичай знаходиться за кадром. Роботу цих людей ми бачимо і помічаємо, але їх самих – ні. Отож, прагнемо заповнити цю лакуну, розпочинаючи із постаті кліпмейкера Юрія Двіжона.

Про найскладніший кліп

З Іриною Білик був досить цікавий приклад співпраці в студії з доповненою реальністю (прим. «Не стримуй погляд»). Це – новий досвід, тому що я не був знайомий з цією технологією раніше.

Про референси та ідеї

Люблю дивитися картинки. Це може бути Pinterest, або сторінки, на які я підписаний в Instagram, сайт Vimeo. Щодня там можна знайти новий контент, образи, локації… Коли потрібно створити ідею для відео, то знаходжу в ці закладки, включаю пісню в навушниках і гортаю картинки, дивлюсь відео. Починаю вже звідти черпати ідеї. І потім одна, за одною, збирається моя особиста цілісна ідея.

Про розкадровку кліпів

Немає сенсу, це ж не реклама. Наприклад, у рекламі є 20 секунд. Там ти точно знаєш, який кадр знімаєш, а тут кілька хвилин. Я знаю, що, наприклад, певну сцену я знімаю з потрібних точок. У процесі розумію, що можна додати, дозняти тощо. Звісно, що тут ще справа в бюджеті, якщо у мене буде зайвих доларів 150 – 200, то я знайду розкадровника, і ми зробимо екскізи. Коли бюджет обмежений, то краще на годину довше познімати, аніж малювати розкадровку. Якщо це супер відповідальний проект і є на це час та ресурс, то тоді треба малювати.

Про зйомки на плівку

Поки що не знімаю, адже з цим треба вміти працювати. Проте маю бажання навчитися. Я знаю, що потрібно завчасно цю плівку замовляти, чекати з Лондона, коли отримаю її, потім після зйомки оцифровувати. Ось якраз у цьому випадку потрібно більше працювати над розкадровкою.

Про монтаж

Я підключаюся до монтажу, коли монтажер вважає, що матеріал зібраний на 100 відсотків. Тоді я переглядаю готовий результат та відібраний ним матеріал і роблю свої правки. Я не люблю монтувати з нуля сам, адже тоді я не матиму часу на розробку інших ідей.

Про емоційний клімат на майданчику

У мене на майданчику все спокійно. Усередині мене може бути буря емоцій, але я ніколи цього не покажу артисту і не почну бігати та панікувати, що, наприклад, ми не встигаємо. Я до всього більш по-філософськи ставлюся під час зйомки. Розумію, шо будь-яку ситуацію можна розрулити та з усіма можна домовитися. У мене немає такої мети – змушувати артиста додатково переживати.

Про співпрацю з MELOVIN

Якщо я не помиляюся, то цю пісню він написав після розриву стосунків, і я максимально передав це у відео. Намагаюся відходити від побутових сюжетів, у цьому нічого цікавого немає. Ми можемо включити «не музичний» канал і потрапити до світу побуту. Мені подобається закладати ідею, в якій є сенс, хоча б мінімальним. Наприклад, у кліпі «І кров кипить» був сенс, і це сподобалося MELOVIN’y і тому він повністю довірився мені. Це круто, коли тобі довіряють і не пробують щось змінити.

Українська музика на якій виріс

Це була поп-музика, яку мама чи тато купували на касетах і також касети, які я сам обирав на базарних розкладках. Їх купляв мені батько, так я знайомився з артистами. У мене до сьогодні збереглись касети Ірини Білик, Наталки Могилевської, Назарія Яремчука, Віктора Павліка тощо.

Про кліпи з історією

Мені подобаються наші кліпи з Shy. Вона завжди довіряє мені і ми показуємо історії з сенсом. «Повернись» – це, наприклад, кліп про дітей сиріт, «Ти мовчиш» – історія з німим хлопцем. Наприклад, для екс-солістки гурту «Не ангели» Вікторії я придумав зробити в кінці кліпу титри з усіма піснями гурту. Мені подобається придумувати роботи, де можна вивернути фантазію, щоб це було більше, аніж красиве відео.

Про додаткову освіту

Розвиток повинен бути завжди, тому я думаю про освіту режисера десь за кордоном. Взагалі українська освіта – це чисто формальність. По-суті, для мене це була можливість вирватися із маленького міста і набувати знайомств та досвіду в Києві. Хотів би довчитись десь точно в англомовній країні. Це, наприклад, Канада, США, Англія.

Про роботи конкурентів

Звичайно, я слідкую за їхніми роботами, класно, коли є конкуренція, вона спонукає до розвитку. Серед колег можу відзначити кліпи Інді Хейта для Тіни Кароль та роботи Вала Бебко для The Hardkiss.

Про публічний камінг-аут MELOVIN’a

Я думаю, що саме такий камінг-аут був доречним, адже якби він це сказав в якомусь іншому ЗМІ, в журналі, наприклад, то воно б не настільки вистрілило. Це точно історичний момент, адже ніхто з артистів такого рівня, як він, і з таким голосом, не робив подібного. Голосом не в плані вокалу, а в плані можливості достукатися до такої кількості людей. Він використав цей шанс. Головне, щоб в подальшому він правильно це все доносив до людей, пояснював. Я знаю, що він зробить це, і в нього є плани на цей рахунок.

Про досвід набутий в індустрії

За ці 5 років я бачив багато злетів і падінь, особливо молодих артистів, які знімали кілька відео, і на цьому все закінчувалося. Грубо кажучи, я вже можу здогадатися зайде пісня чи не зайде. Наприклад, Христина Соловій скинула свій міні-альбом мені і сказала: «Послухай і скажи, на яку б пісню ти хотів зняти відеокліп». Я вибрав «Втікала», хоч їй на радіо всі говорили робити ставку на «Губи в вині».

Про Христину Соловій

Мені подобається, що її творчість – це вже точно історія сучасної української музики. У неї дуже якісний музичний продакшн, а тексти й рими в чомусь геніальні. Христина, на мою думку, мега талановита співачка з характером, яку буде слухати ще не одне нове покоління українців.

Розмовляв: Юліан Новак
Коректор: Ірина Савенко