“Всі свої переживання, страхи і болі я вклала в творчість”: співачка Катерина Biehu

Співачка, артистка, сонграйтерка та фіналістка 9-го сезону “Голосу країни” – Катерина Biehu. Її сольна карʼєра мала початися 24-го лютого 2022 року, але всім нам відомо, що цей день став жахіттям для кожного українця. Ми поспілкувалися з Катериною і дізналися про її майбутні плани, написання ЕР, волонтерство та колаборації з іншими артистами.

Катерино, почнемо з актуального. Нещодавно була закрита подача заявок на “Голос країни”, чи подавала ти заявку? Бо всі ми памʼятаємо, що ти брала участь у 9 сезоні цього шоу.

“Голос країни” для мене був гарним стартом, хоча тоді я ще цього не розуміла. І я дуже вдячна цьому шоу за весь набутий досвід. Але брати участь знову не планую. Я максимально взяла все потрібне для себе в 2019 році. На цьому шоу я вже не маю що робити. Я маю рухатись далі. 

Як народжувалися пісні під час повномасштабної війни, зокрема ЕР? Чи було складно зібрати себе до купи для творчості?

Музика для мене як психолог. Завдяки пісням я витягнула себе з депресії.  Всі свої переживання, страхи і болі я вклала в творчість. На початку було важко, але з кожною написаною піснею ставало все легше і легше, тож для мене це було моє спасіння. Пісні висвітлювали мої поточні конфлікти з самою собою. Таким чином я розуміла, з якими страхами і внутрішніми проблемами я стикаюсь. Якщо відповісти на питання конкретно, писати було дійсно дуже важко, але це мене і врятувало. 

Наскільки нам відомо, то за цей напружений період ти активно співпрацювала з багатьма українськими артистами? Хто це був та що ви створили? 

Війна внесла свої правки в поточне життя кожного українця, і я не виняток. Я почала шукати нові сенси, цінності і що б я хотіла залишити після себе, бо нині кожного дня нас підстерігає смертельна небезпека. Я вирішила, що те, що я пишу, має бути почутим. Тож почала шукати тих артистів кому відгукнеться моя творчість. На разі співпрацюю з багатьма артистами, про їхні імена буду говорити пізніше. Люблю, коли можна побачити конкретні результати без пустих балачок. Але наразі це Vera – “Такі ми люди”, Sansa (велика кількість пісень), Alexeev – “Мамо” ( у співавторстві з Ангеліною Буковською), і багато інших буде відомо трохи пізніше. 

А чи плануєш ти колаборації з кимось? Якщо не секрет, то з ким? Або хоча би натякни. 

Так, планую, і поки що маленький натяк – це жіночий дует. 

Багато хто з молодих артистів зараз мандрують з турами по Україна або проводять сольні концерти. Чи плануєш подібне?

Планую, звичайно. Наразі я готую тур дуже ретельно і сфокусовано. Я сама по собі дуже фанатично ставлюся до кожної деталі. Можливо, це і є моя проблема, але хочеться, щоб кожна деталь мала сенс. Власне, тому це і забирає багато часу на підготовку, репетиції, планування, тощо.

Яким буде твій наступний реліз? Охарактеризуй його або ж розкажи про історію, що в нього закладена.

Мої пісні завжди про кохання або пошук себе. Це дві речі, якими я надихаюся, виходячи зі свого життєвого досвіду. Тож одне з двох точно буде. 

Зараз діячі культури намагаються допомагати, донатити для наших військових, ВПО, дітей, тваринок, які постраждали. Чи займаєшся ти волонтерством або ж береш участь у благодійних заходах?

Допомога ближнім завжди була в нашій сімʼї. До повномасштабного вторгнення ми своїми силами допомагали і до сьогоднішнього дня допомагаємо Одеському фонду “Шлях Додому”. Збори для військових, воду для Херсона та Миколаєва, концерти з аукціонами на підтримку ЗСУ. Я завжди стараюсь допомагати і роблю все, що в моїх силах, задля цього. 

Розкажи про свої очікування та реальність від 24 лютого 2022 року, бо саме на цей день був запланований початок твоєї сольної кар’єри.

Це дуже болюча тема для мене. Я 10 років працюю професійно в музичному напрямку і для мене цей день був дуже і дуже очікуваним. Уявити такі події тоді було неможливо, так як в цивілізованому світі війні не місце. Але моє 24 лютого було розбито як війною, так і розчавленою мрією власне. Цю добу я провела в дорозі Київ-Львів за кермом, сама з собою. Я пережила всі можливі психологічні і емоційні стани в тій автівці. 

Від зневіри до підняття духу, від сліз до істеричного сміху і повного несприйняття реальності. Я насправді до сих під намагаюся прийти в себе і зрозуміти, для чого взагалі це життя і як його жити. Я шукаю відповідь, a хто шукає, як-то кажуть, той обовʼязково знайде.

Спілкувалася: Ковальова Катерина