Гурт ROMOZA про новий live-альбом, натхнення та невдачі

Український гурт ROMOZA презентував live-альбом «Килимок для мантри», до якого увійшли раніше випущені композиції в оновленому звучанні. Платівку записали під час живого виступу, а її назва стала символом пошуку внутрішньої рівноваги в непрості часи.

МУЗВАР поспілкувався з фронтменом гурту Романом Гороховських про створення альбому, технічні невдачі під час запису, гумор у піснях, благодійні концерти та перспективи української рок-музики.

Зараз чимало артистів відмовляються від повноформатних альбомів на користь синглів та EP. Чому ви вирішили випустити повноцінний лонгплей?

Інколи в будь-якій справі треба зупинитися й подивитися, що було зроблено за певний час.

З 2021 року я випускав сингли, записані на різних студіях із різними музикантами та аранжувальниками. Тому вирішив зібрати всі пісні, які написав і випустив після першого альбому, та записати їх у єдиному настрої й звучанні.

За останній рік проєкт ROMOZA перетворився на повноцінний гурт зі стабільним складом музикантів. Кожен привносить щось своє у наше спільне звучання.

Сьогодні у складі гурту Роман Гороховських (вокал, ритм-гітара), Дмитро Бугров (соло-гітара), Кирило Мачинський (бас-гітара), Ілля Кривенко (барабани), Мирослав Грищенко (труба) та Тетяна Бобир (бек-вокал).

Ми відмовилися від клавішних, завдяки чому звучання стало трохи жорсткішим і більш роковим. Тепер навіть раніше випущені пісні можна презентувати як новий музичний матеріал.

Запис безпосередньо з концерту додає емоційності та драйву. До того ж зручніше слухати треки один за одним, ніж шукати кожну наступну пісню в мережі.

Ще одна перевага альбому – можливість випустити його на CD або іншому фізичному носії. Так слухач зможе не лише послухати музику, а й отримати щось на згадку, наприклад, після концерту.

У вашого альбому незвична назва. Як вона народилася та які сенси ви в неї вкладали?

Назва альбому походить із тексту пісні «Йогиня Олександра», яка увійшла до платівки.

Ми живемо в буремний час, і кожна людина свідомо чи підсвідомо намагається знайти для себе точку стабільності, щоб підтримати ментальний стан.

Тому «килимок для мантри» – це символ місця, де людина може на деякий час відчути спокій, відволіктися на прості й зрозумілі сюжети та життєві історії.

Створення live-альбому потребує серйозної технічної підготовки. З якими труднощами ви зіткнулися під час запису?

Такий запис потребує зіграності музикантів і вміння грати під метроном.

У нашому випадку ризик виник там, де ми його зовсім не очікували. Перша спроба записати live-альбом закінчилася невдачею: жорсткий диск комп’ютера, на який записали концерт, наступного дня згорів.

Відновити запис не вдалося. Принаймні так сказали всі троє спеціалістів, які намагалися його врятувати.

Тому нам залишилося лише записувати наступний концерт, цього разу передбачивши й такий ризик.

Зрештою, друга спроба виявилася навіть кращою. Ми зібрали повний зал слухачів, а це дуже впливає на енергетику музикантів.

Я вдячний звукорежисеру Garnison Military Pub Максиму Коротєєву та нашому звукорежисеру Олексію Ткачу за те, що з другої спроби все вийшло майже досконало.

Готовий запис відшліфували на FDR Music, де зробили зведення та мастеринг.

У вашій творчості глибокі тексти поєднуються з гумором. Як знаходите натхнення для чогось світлого й позитивного в наш час?

«Ні, я хочу крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні».

Думаю, це в українському характері. Ніхто не може заборонити людині сміятися над собою. Та й над ворогами України знущатися ніхто не забороняв. Навпаки, це тільки допомагає.

Багато знайомих розповідають, що їхнім дітям подобається наша пісня «Працює ППО». Діти реагують на слово «людожер» і просять ще раз увімкнути пісню про людожера.

Ви говорили, що хочете, аби ваші пісні стали своєрідним острівцем спокою для слухачів. А що у вашому житті є таким «килимком для мантри»?

Для мене це сім’я. Люди, які мене підтримують і вірять, що мої пісні почують.

Колектив музикантів також надихає. Це ж чудово, коли музиканти під час виступу дивляться один на одного й без слів, просто поглядами, домовляються про імпровізацію, якої не було на репетиції.

У цьому перевага виконання авторського матеріалу: тільки ми вирішуємо, як усе має бути.

За останні два роки ви провели чимало благодійних виступів. Який концерт запам’ятався найбільше?

Так сталося, що за рік у нас було майже 40 виступів, і всі вони були дуже різними.

Особливо вразила реакція дітей під час концертів в «Охматдиті» та дитячому інтернаті. Діти точно не співатимуть разом із тобою, якщо їм не подобається.

Дуже запам’яталися концерти, на які ми запрошували представника київських сил ППО Володимира Позднякова. Співати «Працює ППО» у присутності представника ППО – це надихає.

Звісно, запам’яталися й останні великі виступи. Зокрема, благодійний проєкт «НаШапку» Соні Сотник. Вона вже десять років проводить благодійні концерти, і це величезна робота.

Також особливим став виступ на «Ше.Fest» у Моринцях. Юлія Капшученко разом із командою робить фантастичну справу для підтримки української культури, спираючись передусім на власну віру в те, що це потрібно країні.

Які плани маєте на цей рік? Рухаєтеся інтуїтивно чи дотримуєтеся чіткої стратегії?

Зараз складно планувати й ще важче вчасно виконувати плани.

Але я впевнений, що ми й надалі будемо якомога частіше виступати, підтримувати благодійні ініціативи та випускати нові треки, які вже записуємо.

Окрема історія – хочу розпочати колаборації з іншими українськими артистами. Шукаю можливості й точки взаємного інтересу.

Фізично вже не встигаю займатися всім самостійно, тому команду потрібно розширювати. Нам потрібен менеджер.

«Хтось каже, що зараз не час рок- музики», — гурт ROMOZA про новий live-альбом, натхнення та невдачі

Як думаєте, на яку музику зараз є запит в української аудиторії? Що відчуваєте, спілкуючись зі своїми слухачами?

Моя бабуся завжди казала, що на будь-який товар знайдеться свій покупець.

Хтось говорить, що зараз не час рок-музики. Але я вважаю, що ми на правильному шляху. Бачу, що наших слухачів, прихильників і підписників у соціальних мережах стає дедалі більше.

Якщо робиш щось чесно, насамперед це має подобатися тобі самому. Адже для себе ніхто нічого погано не робить.

Рано чи пізно це обов’язково оцінять.