Павло Гоц створив пісню для легендарної 93-ї ОМБр

Павло Гоц — засновник гурту NAZVA, військовослужбовець та учасник Культурних сил — провів кілька днів у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Він спілкувався з бійцями різних підрозділів, занурювався у внутрішній ритм бригади, проходив заняття з тактичної медицини, вивчав дроноводство, дії роботизованих комплексів комплексів і роль РЕБ. І, звісно, набирався армійських історій, гумору й того самого «бойового вайбу».

93-тя бригада — один із перших підрозділів ЗСУ, сформований ще в 1992-му році. За часів АТО та ООС холодноярівці звільнили багато територій Донеччини, пройшли пекло Іловайська. А з початку повномасштабного вторгнення воювали на Сумщині, під Бахмутом та на багатьох інших важливих ділянках фронту.

Армія складається з різних поколінь українців. І якщо один із командирів здивовано питає про Павла Гоца «А хто це?», то інші бійці, дізнавшись, що він автор пісні «Сіґеле-міґеле», емоційно реагують: «О, так це твоя пісня? Вона у мене тиждень із голови не виходить!».

А коли Павло приїжджає до бійців-дронарів, ті його вже не хочуть відпускати: «Зіграй нам на гітарі». Музикант грає пісню «Чужію я» — і на словах «За тобою скучив твій рідний дім» один із бійців не може стримати сліз.

«Де ти береш сили триматися 11 років на війні?» — питає музикант Павло Гоц одного з командирів 93-ї бригади «Холодний Яр», головного сержанта 3-го батальйону, на псевдо «Чорний». «Сили мені дають моя дружина та двоє доньок, — відповідає він. — Заради них я і воюю».

Із розмов та інтерв’ю Павло витягнув ще безліч важливих сенсів. Бійці пояснювали, навіщо підрозділу власна пісня і чому музика у війську — це не «розвага», а культурний маркер пам’яті. Працюючи над треком, Павло спирався на живі голоси самої бригади. Усі рядки пісні — це прямі цитати, уривки з присвят, фрагменти віршів та історій бійців 93-ї, які він зібрав під час спілкування та роботи в підрозділах. І назва «Ніколи назад» — не просто красиві слова, а справжнє гасло 93-ї бригади.

«За той час, що я провів із бригадою, я зрозумів: цей підрозділ справді особливий. 93-тя — це бригада сили, честі, дружби, пам’яті й любові: до рідних, до побратимів, до України. Це велика команда, яка щодня робить неможливе. Тому вчіться такмеду і слухайте “Ніколи назад” на всіх платформах», — розповів Павло.

Що ж вийшло зі знайомства музиканта з бригадою — дивіться у другому епізоді нового сезону «Фронтової студії».

Культурні сили — платформа, яка об’єднує військовослужбовців творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. Вона розвиває воїнську культуру, посилює морально-психологічну підтримку військових і родин загиблих, впроваджує культурну дипломатію та інформаційний спротив через інструменти культури. До платформи входять проєкти «Культурний десант», «Книга на фронт», «Фронтова студія», «Оркестр 59» та інші.