«Лети»: як дружба, довіра і спільна мрія об’єднали Анастасію Димид та Владислава Васицького

Юні артисти Анастасія Димид, переможниця Дитячого Євробачення-2023 і представниця України у Франції, та Владислав Васицький, співак і актор дубляжу з понад сотнею озвучених проєктів, презентували спільну пісню «Лети». Дует народився з дружби, яка триває вже два роки, і перетворився на історію про довіру, підтримку та віру в мрію. Ми поговорили з Настею та Владом про створення треку, дистанційну підготовку, зйомки кліпу та сенси, які вони заклали в цю пісню.

Настю, ти — переможниця «Дитячого Євробачення-2023» і представниця України у Франції. Як тебе змінив цей досвід як артистку?

Настя: Цей досвід буквально перевернув моє життя. По-перше, він дав неймовірну впевненість у собі. Коли ти виходиш на міжнародну сцену і представляєш свою країну, відчуваєш величезну відповідальність, але водночас розумієш, що можеш впоратися з будь-яким викликом.
По-друге, я дуже виросла як артистка. Робота з командою професіоналів, репетиції, виступи перед великою аудиторією — усе це загартовує, навчає швидко адаптуватися і довіряти своєму голосу та емоціям. І, звісно, це дало мені натхнення. Усе це мотивує ставати кращою, експериментувати зі стилем і не боятися сміливих музичних рішень.

А чи хотіла б ти ще в майбутньому взяти участь у Євробаченні?

Настя: Можливо, так. Ще не знаю.

Влад, ти маєш понад 100 озвучених проєктів і великий досвід роботи голосом. Чим відрізняється для тебе запис пісні від роботи в дубляжі?

Влад: Робота в дубляжі, чесно, допомогла мені й у вокалі. Я вчився передавати емоції голосом, бо у студії мене ніхто не бачить — є лише мій голос і більше нічого.
Запис пісні й дубляж, так, у чомусь схожі.

Тобто цей досвід допоміг тобі, наприклад, під час запису пісні «Лети»?

Влад: Так. Мені це дуже часто допомагає. Інколи, коли я записую свої кавери і, наприклад, по дикції щось не допрацював, воно звучить трохи в’яло — хочеться зробити емоційніше. Тому, звісно, досвід дубляжу дуже допомагає, коли я працюю над піснею

А що тобі більше подобається — записувати пісні чи озвучувати персонажів?

Влад: Напевно, трошки більше подобається записувати пісні. Просто цього досвіду в мене менше, ніж дубляжного. Пісні виходять рідше, ніж фільми. Все ж я в першу чергу співак і у цьому бачу своє майбутнє.

Які стилі в музиці вам подобаються? Які виконавці вас надихають?

Настя: Мені дуже подобається наша етніка. Це моє. І, якщо чесно, мене надихають усі артисти: кожен по-своєму.

Влад: Мої улюблені виконавці — Jerry Heil, Світлана Тарабарова, Alyona Alyona, Артем Пивоваров. І ще подобається ZLATA OGNEVICH. Насправді є дуже багато виконавців, якими я надихаюсь.

Влад, ти хотів би одного дня записати з ними дует?

Влад: Так, це моя мрія.

Ви познайомилися тоді, коли Влад брав участь у номері Насті. У який момент ви зрозуміли, що хочете заспівати разом? Чи була це спонтанна ідея, чи довгий шлях до дуету?

Настя: Ми зустрілися на дорослому Євробаченні у 2024 році, коли разом з іншими дітьми і зі Світланою Тарабаровою співали пісню «Квітка». Якщо чесно, ідея з’явилася якось сама собою.

Взагалі заспівати разом у дуеті — це була ідея Влада. Він запропонував, і я одразу погодилась, бо завжди відкрита до експериментів.

Влад: Я насправді давно хотів записати пісню або заспівати з Настею. Але соромився спитати, бо вона була зіркою і представницею України. А цього року я теж став фіналістом Нацвідбору — зайняв друге місце. Тому вирішив, що вже можна.

А як ви зазвичай підтримуєте зв’язок? Чи часто спілкуєтесь?

Настя: Ми переписуємось,після цього дуету почали ще більше спілкуватися.

Влад: Звісно, ми не так часто бачимось, бо живемо в різних містах. Але ми переписуємось і зараз часто застрічаємось на спільних музичних заходах, на концертах.

Пісня говорить про те, що справжня висота починається не з крил, а з довіри. Що для кожного з вас означає довіра у творчості й у дружбі?

Влад: Насправді довіра — це дуже важливо. Мати того, на кого можна покластися, дуже цінно — і в житті, і у творчості. Особливо в дуеті, тому що тут ми залежні один від одного. Ти не можеш приймати рішення самостійно без своєї половинки.

Тому важливо мати спільні погляди, уявлення або мрії. З Настею легко, бо я знаю, що вона завжди підтримує мої ідеї, а я — її.

Настя: Для мене довіра — це фундамент у всьому. У творчості вона означає, що ми можемо відкривати одне одному найсміливіші ідеї, пробувати нові стилі й експериментувати, не боячись, що щось не вийде.

Коли є довіра, навіть дуже складні проєкти стають легшими, бо ти знаєш, що можете підтримати один одного і допомогти реалізувати задумане.

У дружбі довіра проявляється у щирості та взаємопідтримці. Коли можна чесно сказати: «Сьогодні мені важко» — і не боятися, що це змінить ставлення. Або поділитися маленькою радістю і бути впевненим, що друг розділить її разом з тобою.

Можна сказати, що саме довіра дозволяє нам літати вище за крила — і в музиці, і в житті.

Ви живете в різних містах і готувалися дистанційно. Чи було хвилювання перед першою спільною репетицією безпосередньо перед записом? І що вас найбільше здивувало одне в одному в студії?

Настя: Ми трохи хвилювалися. Дистанційні репетиції — це одне, а коли вперше зустрічаєшся в студії, усе відчувається по-іншому. Хочеться, щоб усе вийшло добре, і серце трохи калатає.

Найбільше нас здивувало, як легко наші голоси й емоції злилися разом. Ми могли просто глянути одне на одного, відчувати, що треба додати чи трохи змінити — і все одразу працювало.

Влад: Ми живемо далеко одне від одного, і це був такий виклик. Але я був упевнений у Насті, тому не хвилювався за неї. Скоріше хвилювався за себе, бо боявся підвести.

У студії, не скажу, що здивувало, але я був захоплений тим, як професійно Настя працювала. У неї такий голос — це капець, на всю студію було чутно.

Як народжувалася «Лети»?

Настя: «Лети» народжувалася поступово, але дуже швидко. Спочатку Влад запропонував мені дует, на який я одразу погодилась. Потім для нас написали пісню, і ми буквально кілька днів репетирували — кожен окремо у своєму місті. Потім зустрілися в студії, зробили одну-єдину репетицію безпосередньо перед записом. У той же день записали пісню, вокал. А десь через тиждень зняли кліп.

Усе було дуже легко, весело і швидко. Дуже продуктивно — раз, раз, раз, і готово.

Влад: Це, напевно, більше питання до Ані Мегеги, моєї вчительки, бо це вона написала пісню. Знаю, що брідж вона написала, стоячи в заторі, а решту пісні — здається, вночі.

На ранок ми отримали демо-версію. Аня писала пісню конкретно під нас, з нашою історією. Вона про нас — такими вона нас бачила. Потім ми вчили її окремо. Зустрілися на репетицію зранку, а в обід поїхали записуватися на студію. Усе було дуже швидко.
Пісня взагалі мала вийти раніше, але складна ситуація зі світлом у Києві трохи відклала реліз, тому що студія звукозапису була майже без світла. Але все-таки весна перемогла, і все вийшло.

Настю, ти займаєшся вокалом із п’яти років і маєш академічну школу. Влад, ти поєднуєш спів і акторство. Чи були у вас творчі суперечки під час запису?

Влад: Я не пам’ятаю, щоб ми сперечалися. Мені здається, що ми взагалі ніколи не сварилися. У нас є керівниця і авторка пісні, тому я звик дослухатися до її порад.

Настя: Так, ми чудово розуміли одне одного і відчували, як подати пісню так, щоб вона звучала максимально щиро та гармонійно. Кожен відчував настрій і емоції іншого, тому всі рішення приймалися легко і природно, без жодних конфліктів.

Зйомки кліпу відбувалися у Музеї Ханенків у Києві та в замку Радомишль на Житомирщині. Яка атмосфера цих локацій вам запам’яталася найбільше?

Настя: У Музеї Ханенків у Києві нас вразила велична і спокійна атмосфера: старовинні зали, мистецтво навколо і водночас відчуття історії, що дихає в кожному куточку. Було дуже легко зануритися в пісню і передати емоції через кадр.

А замок Радомишль на Житомирщині запам’ятався магією середньовіччя: старі стіни, вузькі коридори, затишні дворики. Усе це створювало відчуття казки і трохи таємничої пригоди. Там особливо відчувалася свобода і легкість, коли можна було експериментувати з рухом і емоціями.

Влад: Мені обидві локації дуже запам’яталися. І там, і там була прямо атмосфера казки — саме те, що нам було потрібно.

Замок, можливо, запам’ятався мені трохи більше, бо там було дуже холодно, адже це був грудень. Хоча у кліпі цього не видно. Ми були в легких костюмах: у мене піджак, а у Насті взагалі легка сукня. Потім її вдягнули в шубу, але навіть це не сильно рятувало.
Тому поза кадром наші батьки загортали нас у ковдри. А на голову нічого не одягнеш — бо ж зачіски.

«Лети» — це пісня і для дітей, і для дорослих. Якщо уявити, що її слухає людина, яка боїться зробити перший крок, що б ви хотіли сказати їй особисто?

Влад: Не здавайся, не бійся — все вийде. Вір у себе, вір у тих, кого любиш і хто любить тебе. Роби перший крок, навіть якщо дуже страшно. Усім страшно, але це треба подолати.

Настя: Я б сказала: не бійся робити перший крок, навіть якщо страшно або невідомо. Почати — це вже сміливий крок до своєї мрії. Довіра до себе і до тих, хто поруч, допомагає літати вище, ніж ти собі уявляєш. Головне — не порівнювати себе з іншими і не чекати ідеального моменту.

Кожен маленький крок важливий, і саме вони ведуть до великих висот. Просто повір у себе і відчуй, що ти здатний на більше, ніж думаєш.