Артисти об’єдналися в день річниці вторгнення: спільна декламація вірша «Любов, як останній щит»
Майстриня слова, львівська поетеса та блогерка Юля Барва презентує вірш «Любов, як останній щит», до спільної декламації якого долучилися одинадцять артистів та інфлюенсерів. Поетична рефлексія про зиму 2025–2026 років, яка стала для українців символом не лише фізичного холоду, а й четвертим роком повномасштабної війни — нашої боротьби та віри в світле майбутнє.
Це була зима без світла і тепла. Зима нещадних морозів, тривалих відключень, втрат і щоденного очікування звістки: «Я живий. Привіт». Зима, коли втома накриває так само, як холод, а єдиним, що зігріває, залишається любов — як внутрішня опора і як останній щит.
«Цей вірш народився з відчуття абсолютного холоду — зовнішнього й внутрішнього. Коли немає світла в домі, але ти мусиш залишити світло в собі. Коли новини щодня ранять, а ти все одно обираєш жити. Для мене “Любов, як останній щит” — це про нас. Про те, що навіть у найтемнішу зиму ми тримаємося одне за одного. І саме це не дає нам зникнути», — говорить Юля Барва.
У день річниці повномасштабного вторгнення до декламації вірша долучилися відомі артисти та інфлюенсери: Марта Адамчук, Аліна Жук, Анна Завальська, KARYN, ANKA, Андрій Чорновол, ANSTAY, Денис Чоловський, Наталка Карпа, СХОЖА та Іван Морозов.
Вони об’єдналися, щоб озвучити спільне відчуття реальності, у якій живе країна, з повагою та вдячністю до захисників і захисниць.
У тексті вірша зима постає майже окремим персонажем — байдужим до імен на плитах, до сліз матерів і до дитячого плачу. На тлі морозу, ракет і втрат любов стає єдиним ресурсом, який неможливо відібрати.
«Все, що ми маємо зараз, — це любов, як останній щит», — звучить у фінальних рядках як формула виживання і як символ єдності.
«Любов, як останній щит» — це не лише поезія про конкретний період. Це документ часу, в якому українці вчаться жити попри втому, холод і війну — та залишатися разом.
