Блогерка Христина Бичкова розповіла, як стосунки довели її до депресії

На YouTube каналі журналістки Раміни Есхакзай “RAMINA” вийшов новий випуск з публічними українцями, які відверто зізналися, що страждають на депресію. Що стало причиною недуги, коли вперше помітили зміну свого стану, як прийняли рішення звернутися по допомогу, ці та інші подробиці власної історії розповіли військовий та музикант Женя Галич, блогерка та підприємця Христина Бичкова, інфлюенсерка та співачка Анастасія Марків, колишній військовослужбовець Асан Ісенаджиєв, а психіатр, кандидат наук та письменниця Світлана Ісаєнко дала дієві поради, як розпізнати хворобу.

Женя Галич зізнався, як у нього розпочалася депресія

Мені зараз 40 років, до 36 років, я навіть не мав поганого настрою. Я був найжиттєрадіснішою людиною у своєму оточені. Я перехворів ковідом на початку 2020 року, щось змінилося на біохімічному рівні, я вперше відчув панічну атаку. Такого зі мною ніколи не було. Я не звертав на це уваги, і з часом це зникло. У 2022 році безтурботний хлопчик перетворився на чоловіка за два дні, я взяв на себе відповідальність і вирішив, що мій обов’язок захищати країну. Я почав відчувати депресивні синдроми, лишаючись на одинці, запиваючи це все алкоголем. Мені здавалося, коли з’являється тривожність, то треба випити і тоді одразу попустить.

Женя Галич розповів, що боровся з побутовим алкоголізмом

У побутовому алкоголізмі найстрашніша річ, що ти не запиваєш звичайну горілку солодким напоєм. Побутовий алкоголізм побудований на тому, що ти отримуєш задоволення, що у тебе гарно вбраний стіл, є що поїсти, що випити, чим зайнятися, але ти сам. Це почалося як тільки я почав лишатися під час ротації сам. На Сході ми не пили зовсім, це було суворо заборонено. Ти приїжджаєш у порожній будинок, вмикаєш фільм, щоб подивитися його приємно, робиш собі сім порцій джин-тоніка і вирубаєшся.

Женя Галич розповів, як почав вживати антидепресанти 

Ми зустрілися з однією людиною, з якою я раніше робив комерційний проєкт. Вона помітила, що я похмурий. Ми пішли у бар і я в обід замовив собі джин тонік, і потім ще один, помітила, що я рано починаю. Вона наступного дня запитала, чи не хочу я поговорити. Я визнав, що мені погано, але був переконаний, що якщо вип’ю, мені буде краще. Вона сказала, так це не працює. Ми зустрілися, спочатку просто говорили, вона запропонувала, щоб я прийшов до неї на сеанс. Так і сталося. Я прийшов, скептично налаштований, вважав що ця терапія нікому не потрібна, і на першому сенсі я ридав, мені було погано. Вона казала, що це не психотерапія, а психіатрія. Я пройшов медичні тести, знайшов свого лікаря, і вона сказала, що з антидепресантами прогрес настане швидше. Я спочатку відмовився, дуже вірив, що зі всім можу впоратися. Але за місць повернувся і попросив антидепресанти. Перші два тижні було дуже погано, особливо зранку. Моє одужання почалося з того, що я подивився у дзеркало і запитав себе, щоб гарного вдягнути. І я був здивований, адже декілька років мені було все одно.

Женя Галич вперше почав відчувати депресію у 10 років

Вперше почав відчувати депресію, коли мене зрадили у 10 років друзі, був перший сигнал, що мені погано, що хочеться від всіх закритися. З того часу почалася моя прихована депресія, яку я просто блокував. Емоція є, я її блокую, і не відчуваю, а вона накопичується. У мене були проблеми з відповідальністю. Я старший брат в родині, мені здавалося, що я маю бути відповідальним за молодшого. Коли принесли брата з пологового, його поклали у маленьке ліжечко, а я був у великому. У нас був денний сон. Він кричав, і до нього приходила мама, а я просто засинав. Тому я лежав у ліжечку, коли молодший брат засинав, я спеціально стрибав із ліжка, ніби я впав, і щоб мама приходила, і клала мене у ліжко. Вона не приходила, адже розуміла, в чому справа. Мій молодший брат у вісім місяців пнув мене ногою в обличчя, мама розсміялася, і я впевнений, що це було кумедно. Але я прив’язав мотузку до турніка і повісився. Батьки мені цієї мотузкою дали по сідницям. Всі ці травми пропрацьовані, у мене найкращий приклад батьків, які завжди були разом і у них не було розлучень.

Колишній військовослужбовець Асан Ісенаджиєв розповів, як перебування в Оленівці вплинуло на його особистість

Серйозний удар був для мене на Азовсталі, коли загинули побратими. Ти розумієш, щоб існувати в цьому світі у тебе повинні бути друзі, перевірені часом. А в тебе часу фізично немає. І друзі, з якими ти пройшов багато, їх немає. Коли нам сказали за полон, це був шанс на життя. З іншого боку, ти розумієш, що полон – це не цукор. Перші дні, що я був в Оленівці – це було нормально, депресія почалася, коли її підірвали. Ти розумієш, що ти в полоні, тебе намагаються спалити живцем, і ніхто нічого не може зробити. Всіх хто вижив, закинули у карцер, де ми місяць не бачили сонячного світла, камера на шість людей, а нас 36. Ти щодня чуєш, як катують твоїх побратимів. Потім тебе закидають у Таганрог, де тебе б’ють щодня. Там твоя особистість стирається. Я почав візуалізувати, як ховаю своїх близьких. На деякий час мені допомогло, я собі придумав, що їх немає. І тоді за деякий час совість почала докоряти мені. І почався певний цикл.

Психотерапевт Світлана Ісаєнко розповіла, як розпізнати депресію

Людина прокидається вранці, і їй не хочеться дивитися на цей світ. Вона заварює улюблену каву, але не відчуває смаку. Те, що людині приносило задоволення, зараз не приносить, наче світ став сірим. У людини починаються постійні негативні думки, почуття провини. Наче внутрішньо п’явка смокчіть життя. У людини обличчя висловлює тугу, наче нема жодної радості. У людини можуть бути постійні думки, це ніколи не скінчиться, вона не може вийти з цього стану, суїцидальні думки, сильна безвихідь.

Психотерапевт Світлана Ісаєнко назвала симптоми депресії 

Якщо ви більше, ніж два тижні постійно відчуваєте пригнічений депресивний настрій, почуття зниження енергії, у вас немає жаги до життя, підвищена дратівливість, втомлюваність, не можете знайти собі місця, зниження активності, тривога підвищена, ви розумієте, що ця тривога немає причини, вважаєте, що ви недостатньо добре виконуєте роботу, не маєте права на життя. Ви можете бути гіперсонливі, або сон пропадає, у вас немає ґрунту під ногами – то потрібно проконсультуватися з спеціалістом.

Блогерка Христина Бичкова розповіла, як стосунки довели її до депресії

Я була дуже активною людиною, але у 22 роки все змінилося. Я почала багато спати, переносити роботу. Думала, що просто старію. Я просто лежала на ліжку, дивилася серіали, навіть, якщо у будинку було брудно, нічого не робила. Ти наче маєш енергію, але постійно хочеться полежати. Ти забуваєш їсти, навіть митися. Я милася раз на три дні. Все почалося, коли я вступила у стосунки, а за кілька років почалися маніпуляції, і я забула про особисті кордони. Ти починаєш жити не своїм життям, а життям людини поряд. Вперше у моєму житті була така співзалежна. Я не могла відпочивати, боялася бути з друзями, якщо я бачилася із кимось, у мене були тривожні думки, що чоловік буде писати, хоча він не писав, я сама собі так казала. Я лежала постійно, так було п’ять років. Чоловік займався діяльністю 18+, це було заборонено у нашій країні. У нас був візит кіберполіції у будинок, і я почала жити з думкою, що мене вб’ють. Думаю, це був тригер, який дав і саму депресію. Війна ще більше вплинула. Найбільше вплинула ситуація у Бучі, там вбили подругу. Мене підкосило, в житі все стало погано.

Інфлюенсерка Анастасія Марків розповіла, що спричинило у неї депресію

Я з дитинства дуже емоційна, але мені доводилося постійно пригнічувати це в собі. Пригнічувався гнів та сум, що було згодом причиною депресії. В якийсь момент зрозуміла, що плакати не можу. Я вступила в інститут, провчилася рік, в гуртожитку жила, говорила собі плакати не можна, а потім і не могла плакати, навіть, коли хотіла. Я була з маленького містечка, і хотіла вступити на акторський. Знала, що у себе є тільки я, не було змоги платити за навчання, мала вступити своїми силами, скласти екзамени, сама себе змушувала прокидатися, могла навіть сваритися на себе. Могла лежати на ліжку три дні, дивитися драматичні серіали, плакати, і потім як нова монета виходити в люди. Останні місяці перед депресією проявлявся сильний апетит, я їла і не могла наїстися, потім мене нудило. Наче я не могла наповнитися собою, жила в масці хорошої дівчинки, продовжувала заповнювати це фізичною їжею, також збився цикл. 

Блогерка Христина Бичкова розповіла, як чоловік запропонував їй інтим з іншим

Це ситуація з мого життя, він сказав: “Я тобі дозволю спати з чоловіками один раз, а ти будеш приводити жінок до дому”. Я зараз зрозуміла, що не всі погодяться на це. Я не хотіла спати з іншими чоловіками. Чоловіки-маніпулятори, найгірше, що може бути у житті. Вони влазять в голову. Переконує, що ти не можеш жити іншим життям, тільки тим, яке він тобі дає. Всі вісім років я не хотіла дітей, я думала, що вони мені огидні, але насправді я не хотіла дитину саме від нього.

“Депресія – це дуже тяжке захворювання”, – психотерапевт Світлана Ісаєнко

Треба інтегрувати людину у суспільство. Люди не розуміють, що депресія – це хвороба, як зламана нога. Але люди забувають про це, не хочуть у це вірити. Якщо це “менталка”, то ти просто не хочеш жити, а якщо хірургія, апендицит, то ти можеш провести 10 днів у лікарні. А це нейромедіатори, біохімія, це дуже важливо, все починається із нашої голови. Депресія тяжке захворювання. Тому я кажу тим, хто оточує депресивну людину, підтримувати її, бо ви ніколи не зрозумієте, як вона почувається.

“Кожен українець брав участь у бойових діях”, – Асан Ісенаджиєв про те, чому військові не говорять про депресію

Страх засудження, що будуть говорити: “ти зламався”, “ганчірка”. Коли я повернувся з полону, міг плакати, колии лише бачив у ТікТок песика. Поховання, прощання – не можу плакати фізично. Немає відчуттів закоханості, які були у 22 роки. Люди думають, що якщо людина у формі, вона кремінь, але ніхто не думає, що людина приходить з завдання, вона когось втратила, що його супроводжувало, які були втрати – нікого не хвилює. На мою думку, люди бояться цих змін. Кожний брав участь у бойових діях, бо майже кожний українець був під обстрілами і під загрозою застосування ракет, у кожного є якесь ПТСР.