DENOMA та Sofia Shanti випустили чуттєву амбієнтну пісню «Далеке майбутнє»
Молоді й самобутні RnB-артисти DENOMA та Sofia Shanti випустили чуттєву амбієнтну пісню, що звучить як поезія про памʼять і відголоски минулих почуттів, які головний герой боїться втратити.
Ти намагаєшся згадати щось важливе, але памʼять не повертає образів. Залишається лише «останнє повідомлення», яке герой зберігає як єдиний доказ того, що ця людина колись існувала в його житті. Він закривається в собі, намагається дістати з памʼяті бодай щось — фрагмент, дотик, спогад. Але не може. Він не памʼятає. І саме це стає головним болем — не розставання, а неможливість згадати.
Стан невагомості, уривки минулого, недосказаність, яка болить сильніше за слова. Час ніби можна відмотати назад, але памʼять уже не слухається. Ніч зникає — і разом із нею зникає людина, яку він намагається втримати.
Реліз доступний на всіх платформах!
Голос Софії зʼявляється в цій історії не випадково. Її унікальний тембр звучить як відлуння тієї самої людини — ніби з іншого виміру. Це інший бік тієї ж історії: її світ, де вона проживає ті самі події, але вже у власній ролі.
«З Софією ми знайшли справжній конект не через соцмережі — хоча перше знайомство й відбулося саме там. Він народився під час нашої першої зустрічі на івенті, де я виступав. Ми зловили спільну хвилю й тоді ж домовилися зробити щось разом».
«Далеке майбутнє» було написане ще у 2024 році, але на певний час пісня залишилася відкладеною. Повернувшись до неї наприкінці 2025-го, я зрозумів: у цій історії має звучати саме вона. Саме її тембр — упізнаваний, крихкий і водночас сильний — є її справжнім голосом.
Ми реалізували цю ідею, знявши кліп. Хтось може запитати, чому в ньому немає Софії. Відповідь проста: її голос тут — як відображення. Він звучить звідусіль, але самої її немає. Ніби вона не існує. Ніби вона — лише в моїй голові. Її голос у моїй голові.
Кліп вийшов меланхолійним — саме таким, яким і мав бути. Зовні він простий, але всередині несе сенс і цілісну картину. Тут не потрібно космічних декорацій чи складних образів. Потрібна лише душа.
Цей мінімалізм показує не обкладинку — він показує сутність.
