“Довга Доба” Бадоєва зворушила міжнародну спільноту до сліз на Олімпійських Іграх-2024

Режисер влаштував емоційну презентацію “Довгої Доби” на Літніх Олімпійських Іграх-2024 в Парижі. Документальний фільм Алана Бадоєва та “1+1 Україна” показали в Українському домі Volia Space.

Глядачі зустріли стрічку бурхливими оплесками. А після перегляду, ані аудиторія, ані сам режисер не змогли стримати сліз. Бадоєв розповів, як створювалася картина та поділився особистими емоціями, які не відпускають його навіть після завершення роботи над проєктом.

“Тут зафільмовано перший етап війни, а я розумію, що війна ще й досі триває. Це дуже важко. Важко відчувати, що в цей самий час наші хлопці та дівчата виборюють для нас свободу, право жити на нашій землі. І те, що ми показали у картині, насправді в десятки разів гірше. Військові та медики, які ще нещодавно були простими людьми, у фільмі – герої. Не ,тому що випускають кулі, а, тому що один хлопець тримає іншого, і йде з ним”, – ледь стримуючи сльози коментує Алан Бадоєв.

Доля героїв “Довгої Доби” склалася по-різному. Режисер розповів, що українські військові передали знімальній групі стрічки, знайдені на окупованих територіях телефони українців. Творці картини намагалися відшукати власників гаджетів, але не завжди ці пошуки були успішними. За словами Бадоєва, за кожним смартфоном стоїть життя.

Режисер поділився власним досвідом, який став мотивацією для нього під час створення стрічки.

“Коли почалося повномасштабне вторгнення, я був собою розчарований, розгублений. Я не розумів, як так сталося, що у мене багато російських друзів, яких я любив, і яким я довіряв. Як так сталося, що перші дні повномасштабного вторгнення я кожному з них дзвонив і писав, просив, щоб вони ширили допис, про те, що нас вбивають. Мене запрошували натомість до Москви. І я був у розпачі, як дзеркало, що тріснуло. Я запитав себе: “Як громадянин, що я можу зробити?”. Цей фільм врятував мене, і надав мені мету”, – розповів на пресконференції Бадоєв.

Режисер згадує, як весь той час, що він працював над фільмом, його накривали хвилі болю та розпачу, які змінювалися вірою у те, що “Довгу Добу” має побачити світ.

“Два роки, поки я працював над фільмом, це мені допомагало усвідомлювати, для чого я живий. Цей фільм створювали і в метро, і без світла. Ми монтували його з моїм другим режисером разом, було дуже багато матеріалу, було дуже важко. Інколи ми ридали, інколи зупинялися, тому що мали відчути, як жити далі. А потім знову працювали, адже була мета: я знав, що фільм мав бути зроблений, люди мали побачити історію. Тому цей фільм мене врятував”, – зізнається Бадоєв.

Під час роботи над стрічкою “Довга Доба” було відібрано 200 годин відеоматеріалів, знятих українцями на власні гаджети під час повномасштабного вторгнення. Стрічку показали у 30 країнах світу. Картину, яка перемогла на національному фестивалі Cinema for Victory, оцінили у штаб квартирі НАТО у Брюсселі, Раді Європи та на світових стрімінгових платформах.