Другий день Faine Misto 2026

Ніч у готелі «Супутник» після першого дня Faine Misto була передбачувано веселою. У коридорах не вщухали розмови, хтось продовжував вечірку в номерах, хтось обговорював побачені виступи, а найвитриваліші, здається, взагалі не збиралися спати. Редакція МУЗВАР уже в тому віці :), коли після десятків тисяч кроків і цілого дня на спеці хочеться не продовження тусовки, а тиші, прохолодної кімнати та хоча б кількох годин сну.

Тож одна з головних інтриг фестивального вікенду поки звучить так: чи переживе готель третю ніч Файного Міста?

Другий день зустрів нас ще більшою кількістю гостей, ще сміливішими костюмами та незмінною спекою. Якщо в п’ятницю відвідувачі поступово підтягувалися до вечірніх виступів, то в суботу масштаб фестивалю вже відчувався повною мірою. Територія наповнилася строкатими образами, розмальованими обличчями, металевими ланцюгами, шкірою, блискітками, сітками, капелюхами та речами, які поза межами фестивалю навряд чи можна часто побачити на міських вулицях.

Спека частково впливала на сприйняття концертів. Біля деяких сцен публіка стояла розосереджено, через що могло здаватися, що людей менше, ніж було насправді. Але навіть під палючим сонцем залишалися найвідданіші фанати, які не пропускали жодної пісні та стояли до завершення виступів.

Програма другого дня була настільки різножанровою, що фізично побачити всіх артистів було неможливо. На різних сценах одночасно звучали рок, метал, електроніка, інді, етнічна музика та експериментальні проєкти.

Тому цього разу редакція МУЗВАР вирішила піти передусім на виступи тих артистів, про яких найбільше запитували наші читачі.

І саме ця різноманітність залишається однією з головних переваг “Файного”. Протягом одного дня тут можна пройти шлях від світлої та меланхолійної музики Лізи Бібікової до містичної естетики ZWYNTAR, від щирості LELY45 до електронного рейву ONUKA, а потім опинитися біля Dark Stage, де німецький гурт HÄMATOM буквально розносить сцену.

Навіть Light Stage цього дня була не настільки легкою, як можна було очікувати від її назви. Поруч зі світлими та камерними виступами з’являлися проєкти з важчим, темнішим і значно гучнішим звучанням. Фестиваль постійно змушував змінювати настрій і не давав надовго залишатися в межах одного жанру.

Ліза Бібікова: молода артистка зі сформованою аудиторією.

Попри те, що Ліза Бібікова лише кілька років працює в музичній індустрії, на її виступ прийшла аудиторія, яка добре знає її творчість. Люди підспівували не лише відомі пісні, а й менш знаковим композиціям, що стало одним із головних показників реального інтересу до артистки.

Ліза відповідально підготувалася до фестивального сету та представила прем’єру нової пісні. Уже наприкінці композиції слухачі підхопили приспів, хоча чули її вперше. Для молодої виконавиці це безумовний успіх, особливо з огляду на специфіку Light Stage та переважно меланхолійний характер її музики.

Глядачів біля сцени було менше, ніж на виступах деяких знаних артистів фестивалю, однак це була не випадкова публіка. До Лізи прийшли люди, які хотіли слухати саме її. Вони залишалися протягом усього виступу, попри сильну спеку, і активно реагували на кожну пісню.

Сам концерт не виглядав пробою пера або невпевненим виходом артистки-початківиці. Це був цілісний, підготовлений виступ виконавиці, яка розуміє власну музику, знає свою аудиторію та вже вміє працювати зі сценою.

Ліза Бібікова подарувала слухачам якісний фестивальний сет і довела, що навіть із переважно меланхолійним матеріалом можна втримати увагу публіки. Те, що люди простояли весь концерт під палючим сонцем, у цьому випадку є найкращою оцінкою.

ОКОЛИЦЯ: рокерська енергія та пісні про Київ у Львові

На виступі ОКОЛИЦІ біля сцени не було великого натовпу, однак одразу відчувалося, що перед артисткою стоїть саме її аудиторія. Люди знали пісні, кайфували від музики та не розходилися до іших сцен. Біля сцени залишалося близько п’яти рядів відданих слухачів, які простояли весь виступ.

Публіка ОКОЛИЦІ була такою ж яскравою, як і її музика: строкаті образи, розмальовані обличчя та багато фестивальної свободи. Через спеку люди були дещо розосереджені територією, де була тінь, тому загальний вайб міг здаватися менш концентрованим. Проте ті, хто прийшов саме на цей виступ, точно знали, заради кого залишилися під сонцем.

Сама ОКОЛИЦЯ виявилася значно живішою, енергійнішою та рокерськішою, ніж ми очікували. Замість більш лагідного звучання, яке можна було уявити за її студійними роботами, артистка буквально роздавала жару зі сцени.

Окремої уваги привернуло виконання у Львові пісні про Київ. Особливо в момент, коли артистка запитала, чи є серед публіки представники Лівого берега. І вони знайшлися.

Приємно вкотре переконатися, що “Файне” об’єднує людей із різних міст та регіонів, незалежно від того, про який берег чи область звучить пісня.

LELY45: щирість, за яку її люблять

LELY45 вкотре довела, що її головна суперсила – абсолютна щирість. Вона виходить на сцену без дистанції між собою та слухачами, говорить прямо, не боїться зупинити виступ і перетворити концерт на живу розмову з публікою.

Під час одного з таких моментів артистка розповіла про пісню, записану разом із військовою бригадою, якій і присвятила композицію. Після цього LELY45 попросила винести QR-код, зупинила програму та запропонувала всім разом задонатити.

Вона може дозволити собі такий крок без відчуття штучності чи заздалегідь підготовленої постановки. Саме в цій природності й полягає її сила.

Найвідоміші пісні публіка співала хором, а люди поступово підтягувалися ближче до сцени. LELY45 органічно почувалася на Main Stage і цілком заслужено посіла це місце в програмі фестивалю.

Можливо, її творчість знали не всі відвідувачі Faine Misto, але в неї точно є віддані слухачі, які приїхали саме заради цього виступу. Показовою стала випадкова розмова, яку ми почули в готельній їдальні. Одна з працівниць сказала колезі, що за весь фестиваль хоче потрапити лише на один концерт, бо їй дуже подобається ця артистка.

Коли хлопець відповів, що не знає LELY45, дівчина щиро здивувалася та порадила обов’язково її послухати.

Коли людина серед усього великого лайнапу обирає лише один виступ і називає саме тебе, це вже говорить про рівень зв’язку між артистом та аудиторією. І в LELY45 цей зв’язок точно є.

BRYKULETS: стабільно весело, але без ефекту несподіванки

Виступ BRYKULETS, як і завжди, був стабільно веселим та енергійним. Біля сцени танцювали, відривалися й активно реагували на знайомі пісні. Особливо добре в живому звучанні працюють духові інструменти, які додають об’єму, драйву та значно підсилюють загальний настрій.

Власне, живі концерти й залишаються головною фішкою BRYKULETS. Його студійні записи не завжди передають ту енергію, яка виникає безпосередньо під час виступу. Якщо спочатку побачити артиста наживо, а вже потім увімкнути записані версії пісень, може виникнути певний розрив між очікуванням і реальністю. На сцені ця музика звучить яскравіше, вільніше та значно емоційніше.

Місцями виступ був не зовсім точним музично, подекуди відчувалася певна розхлябаність, однак у випадку BRYKULETS це частково працює на загальну атмосферу. Тут на перший план виходять не стерильність і технічна бездоганність, а енергія, настрій і живий контакт із публікою.

Водночас для тих, хто вже неодноразово був на концертах артиста, виступ міг здатися надто знайомим. Ми бачили BRYKULETS декілька разів, і щоразу отримуємо приблизно той самий набір емоцій, сценічних рішень та загального настрою.

Усе це досі працює й подобається публіці, однак поступово хочеться більшого різноманіття. Можливо, артисту вже варто замислитися над новою концертною ерою, спробувати іншу драматургію виступу, оновити аранжування або додати елементи, які зможуть здивувати навіть постійних слухачів.

Загалом виступ був якісний і очікувано яскравим.

Dark Stage: окремий фестиваль усередині фестивалю

Dark Stage цього року стала чи не найбільш цілісною за атмосферою локацією “Файного”. Вона розташована не на асфальті, а в зоні з ґрунтом і травою, що в умовах спеки вже було суттєвою перевагою.

Однак головне – її оточення і візуальна стилістика справді відповідали музиці, яка там звучала. Тут виникало відчуття окремого фестивалю всередині фестивалю, зі своїми правилами, героями та постійними відвідувачами.

Біля сцени стояли закинуті автомобілі, люди залазили на їхні дахи, танцювали, слемилися та повністю занурювалися в музику. Загальна атмосфера була настільки органічною, що навіть трава, пил і відсутність асфальту працювали на стилістику простору.

Німецький гурт HÄMATOM став одним із найсильніших виступів дня. Музиканти продемонстрували високий рівень зіграності, звучання та сценічної роботи. Це був потужний, професійний і максимально переконливий виступ.

Після таких артистів особливо помітно, наскільки велике значення мають не лише якісні пісні, а й загальна побудова шоу, робота з публікою, звук і вміння тримати сцену. Закордонні артисти інколи справді залишаються на крок попереду саме через концертний досвід і роками відпрацьовану культуру живих виступів.

Від ZWYNTAR до ONUKA: контрасти Main Stage

Main Stage другого дня також продемонструвала, наскільки різною може бути українська музика. Моторошна етніка та темна естетика ZWYNTAR змінювалися електронним світлом і ритмами ONUKA.

Здавалося б, це абсолютно різні світи, але в межах “Файного” такий перехід працював природно. Саме тут найкраще зчитувалася фестивальна свобода. Глядач не мусить обирати один жанр або залишатися в межах звичного музичного середовища.

За декілька годин він може побачити артистів, які не мають майже нічого спільного, крім здатності створювати на сцені власний всесвіт.

ONUKA: етнічний рейв і власний музичний всесвіт

Упродовж усього виступу ONUKA в голові крутилася одна проста думка: яка ж вона крута.

Перед концертом Ната Жижченко пообіцяла публіці етнічний рейв і повністю виконала обіцянку. Це був не просто фестивальний сет із відомих композицій, а цілісний потік музики, світла, руху та енергії, у якому сама артистка почувалася максимально вільно.

Пізніше у backstage-відео Ната розповіла, що під час цього концерту вперше за тривалий час відчула себе так, як у період до повномасштабного вторгнення. У певний момент їй вдалося відпустити все навколо, розчинитися в музиці й просто кайфувати від того, що відбувається.

І це було добре видно зі сцени: ONUKA не відпрацьовувала програму, а по-справжньому проживала кожну хвилину виступу. Вона була настільки активною, що після концерту навіть припустила, що могла пошкодити палець.

Разом із нею на сцені працював Євген Філатов, її чоловік і саундпродюсер, який підтримував Нату вокально та музично. Їхня взаємодія створила сильну синергію і перетворила концерт на живий організм, а не просто електронне шоу, побудоване навколо заздалегідь підготовленого матеріалу.

Для частини нашої редакції це був другий досвід за цей рік музичного відпочинку у всесвіті ONUKA, для частини – перший досвід побачити артистку наживо за час повномасштабки, для частини – перший досвід великого фестивального сету ONUKA. Тому особливо цікаво було побачити, наскільки змінилася її концертна подача.

Це було стабільно круто, професійно та водночас зовсім по-іншому. Ната вже не сприймається як артистка, повністю закрита у власному внутрішньому світі, яка створює музику насамперед для себе.

Сьогодні це сформований європейський концертний проєкт, який точно знає, як працювати з великою сценою, вибудовувати драматургію та вести за собою багатотисячну аудиторію.

Окремим відкриттям стали її незвичні, майже шаманські танці. У певні моменти концерт нагадував музичний ритуал, під час якого артистка ніби занурювала публіку у створений нею світ.

ONUKA справді дарує слухачам окремий всесвіт, який складно сплутати з творчістю будь-кого іншого. Саме в цій унікальності й полягає її головна суперсила.

Поруч із нами один із глядачів після кількох композицій сказав: «Тепер я розумію, чому вона на Main Stage». Здається, до завершення виступу це зрозуміли всі.

Артисти почали гратися з образами

У другий день стало помітніше, що Faine Misto спонукає артистів експериментувати не лише з музикою, а й із зовнішніми образами.

Можливо, це було пов’язано з окремою тематикою дня, можливо, з фестивальною атмосферою, але виконавці явно хотіли виділятися. Костюми, грим, стилізація сцен, реквізит і поведінка артистів ставали повноцінною частиною виступів.

І саме цим Faine Misto відрізняється від багатьох інших українських фестивалів. Тут виконавцю недостатньо просто вийти, заспівати програму і піти. Простір ніби сам підштовхує його вигадувати щось додаткове, пробувати, перевтілюватися і дозволяти собі більше.

Це було видно і в перший день, але в суботу проявилося ще сильніше.

Десятки тисяч кроків і жодного шансу побачити все

Другий день ще раз підтвердив: “Файне” суттєво виросло в масштабах. За день редакція МУЗВАР пройшла понад 20 тисяч кроків, постійно переміщаючись між сценами, фудкортами та зонами відпочинку.

Нова територія дає більше простору й дозволяє уникнути постійної тисняви, але водночас вимагає чітко планувати власний маршрут. Побачити всіх неможливо. Поки ти слухаєш одного артиста, на іншій сцені вже починається виступ, який також не хотілося б пропускати.

Можливо, саме в цьому і полягає фестивальний досвід. Faine Misto не дає готового маршруту, а змушує кожного створити власний день із десятків можливих варіантів.

Другий день виявився значно насиченішим за перший: більше людей, більше образів, більше музичних контрастів і більше втоми. Спека та розпечений асфальт залишалися головними випробуваннями, але з настанням вечора територія оживала настільки, що про них поступово забували.

Попереду залишався третій день. А разом із ним – відповідь на два головні запитання: чим іще зможе здивувати фестиваль та чи переживе готель «Супутник», де розміщувались преса, артисти та технічні команди, фінальну фестивальну ніч.

Фото: Лесь Касьянов @leskasyanov