EP фарби забуття | The Soul Delusion, або як за 2 роки змінилися ми, а наша музика все ще не бреше
Успішний фанковий реліз “обережно! розбите!” планувався після релізу сакрального EP, де кожен з нас вклав дещо глибинне та інтимне. Грантова бюрократія та елементи поза творчістю вимусили на альтернативне рішення, але ми вчасно зібрали кабіну та якісно реалізували голос бенду.
«фарби забуття» — це завершення даного етапу бенду. Нам стало по 21–22 роки, а починали разом з 19; незмінним лишилось те, що віра в реалізацію саме першоскладової пʼятірки можлива, просто шлях демократичний — важкий і довгий, аніж червоні дороговкази, але ми точно пришвидшились як єдиний механізм.
- “фарби”
Кодова назва демки “фольк”, навіть подумували залишити цю назву на EP!
З вдумливим прослуховуваням треків слухачі зрозуміють, що ми створили і вклали в послідовність треків.
Дехто каже, що схоже на “Рогату Жабу”, але в суміші вийшов більш західний фольк, який неймовірно вайбуватиме в горах, подорожах.
Залишатись впізнаванами попри експерименти та зміни жанрів — вірна ознака вірного шляху. Порівняйте треки “Чую” та “Надіям” з цими текстами і ви точно зловите себе на думці, що ми зростаємо. Наші рефлексії більш художні, менш обставинні.
Ярослав Ружин, соліст гурту:
“Ідеальне місце для усамітнення, утопічний плейс, куди я ніколи не потраплю, це щось нереальне, як і поява літніх фарб восени. натхнення та перші строфи зʼявились, поки я лежав у мʼякій високій траві літніх карпат, серед густого вологого лісу. Намагався передати повільність та велич місця, де я перебував подумки”
“Уявний сад замаскований гіллям…”
- “забуття”
Друзі, 60 доріжок хору! 60! Чи ви чули вайби блюзових робіт Hozier’а на українській сцені? Тепер чуєте. Кожен з нас пишається цим masterpiece’ом. Ця пісня в наших очах стала на п’єдестал “я є рани / я є ніж”. Не дай Боже, щоб через 50 років молодь слухала “Без Обмежень”, а не лірику The Soul Delusion для порівняння. Не соромно за це говорити — дивимось правді в очі.
Олександр, соліст та клавішник:
— “Опишу картину пісні одним питанням: Маючи «все» в бетонній пустелі, що ти втрачаєш?”
Валентин, басист та менеджер гурту:
— “В кінці березня вийде кліп на пісню, де ви зрозумієте, що глибинний шар пісні зовсім не про стосунки між двома людьми. Це перша робота в соціально-політичному контексті, і мене пробирають мурахи від усвідомлення того, як НЕ банально озвучені подібні думки, просто вау!”
Алекс, саунд-продюсер та гітарист гурту:
— “Забуття почалось з гітарного блюзового ріфу, до нього я додав лише бочку і клеп. Сані цього цілком вистачило щоб накинути мелодію та текст разом з Яріком, ну а далі шалена робота з хором та стерео-простором”
- “бейонд”
Пісня, всі події якої знаходяться на паузі. Щось в ній спонукає накласти ефект “слоу-мо” і просто бути “поза межею” – звідси і назва композиції.
Діалог, що огортає почуття після пережитого, зрозумілого тільки тобі посеред ночі. Меланхолійний вокал навіює спокій та сум, які набувають своєї сили в кульмінаціїї з усіма інструментами та хором. Тиха кода пісні, з акустичною гітарою та слайдером, повертає тебе до початку, бо є нерозривною частиною пережитого. Це занадто інтимна пісня, аби писати багато про неї…
- “ім’я речей”
Сергій Конюшок, автор віршу, близький друг гурту:
— “Коментувати вірші – річ складна, і справа не в тім, що коментар автора завше недоречний чи, ба більше, вульгарний, а в тім, що, як на мене, самі вірші є в певному сенсі розгортанням необхідного коментаря.
Я лише можу описати атмосферу, серед якої зродився вірш: літній вагон метро, тривога чи від того, що я маю написати вірш, чи від того, що я жодного не написав за останній місяць, чи перше випливає з другого, чи все по колу, страх через те, що хтось зазирне у нотатки, відчуття вульгарності через те, в якому місці пишу вірш.
Bідчуття вульгарності через те, що вважаю це місце вульгарним, відчуття вульгарності через те, що взагалі хочу возвиситися над самим відчуттям, тривога, бо не знаю, чи змушую, чи дійсно переживаю, тривога, що думаю про це, тривога, що повторююся, відчуття повтору в тім, що не хочу повторюватися, тому відчуття нашарованої вульгарності, тривога, що вульгарність криється у складному описі переживань, – і вірш написався за п’ять хвилин. Можливо, це на щось наштовхне”
Валентин, менеджер та басист гурту:
— “Проживши з цією людиною в стінах гуртожитку тривалий час, я скажу так — наші діалоги про поезію, виконавців, мистецтво загалом вплинули безпосередньо і на The Soul Delusion. Якщо комусь з вас стане цікаво, пишіть нам і ми відправимо вам електронну версію повноцінної збірки Сергія, бо це тупо просто варто почитати. В поезії цього мислителя ви майже не побачите “я, вона…” та інші займенники.
