“Я мала нагоду поспілкуватись з найпровіднішими продюсерами світової індустрії музики” – співачка Люсьєна Винокурова про навчання в Берклі

Українська співачка Люсьєна Винокурова в новому інтерв’ю розповіла про лекції в Берклі, співпрацю з закордонними музикантами та нову пісню «Повернешся героєм»

– Розкажіть про себе як про творчу особистість.

Я – авторка та виконавиця пісень, професійна піаністка і співачка, водночас – активна громадська діячка. І до того ж воїн Бойового Братерства України.

Народилася в Мирнограді на Донеччині, де був сильно відчутний вплив російської пропаганди. Уперше до Львова потрапила у 2008 році, коли взяла участь у конкурсі “Пісня серця”, організований Українським католицьким університетом,  і перемогла. Вступила з найвищим балом на композиторський факультет і вирішила залишитися у Львові, бо місто зачарувало мене та надихнуло на творчість. 

Зараз я працюю над проєктами, які розкривають мене як композиторку і виконавицю та дають можливість створювати якісну українську музику для підняття культурного рівня нашої держави. На початку року вийшов реліз мого кліпу та альбом, над презентацією якого я зараз працюю разом із командою. Крім того, в роботі є нові твори в жанрі поп-джазу, композиції для хору та симфонічного оркестру, які насичені патетикою та патріотизмом. Паралельно відновлюю свою діяльність з музикотерапії, як для дітей, так і для дорослих.  

– Поділіться своїм  досвідом колаборації з великими хоровими колективами.

Спочатку я почала працювати з Львівським муніципальним чоловічим хором “Гомін”. Це були приголомшливі відчуття, коли музику, яка лунає у твоїй голові, виконує 30 хлопців, а ти ще й солістка цього дійства. Тембральність голосів та їх сила підсилювали мелодику та справили на мене неабияке враження. Згодом я реалізувала свої ідеї, які втілились у композицію “Повернешся героєм”, але вже з мішаним хором (де є дівчата та хлопці).  Я мала чудовий досвід виконання сольних партію фортепіано в симфонічному концерті за мотивами казки “Маленький принц”, композитором якого є мій товариш, художній керівник Луганської філармонії – Любомир Ліщук. 

Від початку війни я багато займалася благодійною діяльністю, виступала на різних заходах на підтримку ЗСУ, як в Україні, так і закордоном. Зокрема я розгорнула свою діяльність в Іспанії. Заколегувалась із провідними музикантами з Англії та Італії, з якими планую втілити цікаві та неординарні проєкти. 

– Нещодавно ви презентували вашу дебютну пісню “Повернешся героєм”. поділіться особливими моментами її створення. 

Пісню надихнув написати мій товариш, якій добровольцем пішов захищати свою рідну землю, а вдома лишилася його чекати вагітна другою дитиною дружина. Емоції від переживання втілилися у слова та музику. Проте мені не хотілося писати про розпач, а створити життєдайну композицію, щоб надихнути мого друга та його побратимів і оберігала в пекельних боях. Бо я вірю в те, що слово може стати молитвою-оберегом і здатне творити дива. Моя пісня – Молитва за всіх захисників Батьківщини. 

Мені до вподоби поєднувати академічну музику з неокласикою та неоромантикою. Тому до пісні ми залучили Галицький камерний хор “Євшан”, а зйомки проходили в церкві святого Андрія Первозванного у Львові. Інша частина була знята на кордоні з Білоруссю, де брав участь справжній Герой, який боронив Бахмут, воїн ЗСУ Ігор. 

– У вашому житті був етап навчання в Берклі. Розкажіть про нього детальніше.

Це був ковток свіжого повітря в наші буремні для кожного митця часи в Україні. Я там відчула величезну підтримку і усвідомила, що моя музика є важливою, а власною творчістю я можу голосно заявити про свою любу Україну. Я мала нагоду поспілкуватись з провідними продюсерами світової індустрії музики, з композиторами, інструменталістами, які творять для Netflix чи Disney. І, найцікавіше, більшість з них були молодими неординарними особистостями, які пройшли шлях, подібного до мого. 

Виявилось, що мрія бути композитором до крутого Голівудського фільму є реальною, головне захотіти і сумлінно працювати. І меседж, який сказав кожен із лекторів, це бути собою, виражати себе у найсміливіших ідеях та залишитися людиною в усіх якостях. Бо коли пишеш та створюєш від душі – це завжди знайде відголосок у серцях твоїх слухачів. І вразила легкість у спілкуванні. 

Наприклад, на каву я запросила менеджерку Evanescence та Prodigy Стеф Паскуаль, яка у невимушеній атмосфері підказала мені, як я найкраще можу розвивати українську індустрію музики. Чи обмінятись ідеями з відомим японським піаністом Такеші Асаї, який у Нью-Йорку має свою школу та студію, який, почувши мої твори, запросив до Америки поспівпрацювати. Також вразив досвід моїх колег-композиторів, які вчаться в Берклі і вже працюють над кінопроєктами, які в майбутньому ми побачимо на екранах. Це шалено надихає створювати прекрасне!

– Як було створено перший альбом “Кохаю”?

Слово “кохаю” означає для мене жити та відчувати. Альбом не був написаний спеціально, а тематично об‘єднав композиції, які були написані в різний час. Це все про мої емоції та почуття, які я переживала та проживаю на даний момент. Альбом складається з 6 пісень, де кожна розкриває мене в різній життєвій ролі. Всі твори пронизані моєю щирістю та любов‘ю до моменту, в якому перебуваю. Важливо, що кожен в моїх піснях може впізнати себе, відчутті знайомі почуття, чи то на піднесенні, чи хто в смутку. А найголовніше – бути справжнім у своєму прояві. 

– Ви маєте власну благодійну організацію, яка існує вже понад 2 роки. Яка її мета та особливості  роботи? 

На створення “Мистецького центру Люсьєни Винокурової” мене сподвигла моя широка діяльність. В один момент я зрозуміла, що проєктів стає настільки багато, що є великий попит на розвиток здібностей, взаємодію з митцями та на музикотерапію, тоді я вирішила відкрити свій центр. 

Головна мета центру – згуртування навколо розвитку української культури в усіх її напрямках.  Центр реалізує проєкти, спрямовані на розвиток української культури, мистецтва та освіти і молоді, а також діточок з особливими потребами. Саме тому “Мистецький центр Люсьєни Винокурової” – це багатогранна платформа розвитку української культури, мистецтва та освіти для дітей, молоді, а також для дітей з інклюзією. Сьогодні центр розвивається в трьох напрямках: музичний продакшн, мистецька школа для дітей та благодійні проєкти.

На час створення центру я вже мала великий викладацький досвід з різних музичних дисциплін, зокрема з вокалу для дітей та дорослих. І в один момент зрозуміла, що маю незвичний підхід до викладання. Тоді почала вибудовувати власну концепцію навчання, яка за швидкий термін дає позитивні результати. В межах роботи центру я створила власну методику з ЛогоРитміки, яка немає аналогів в Україні. Ця методика з музикотерапії ефективно корегує мовленнєві навички в дітей, а також нормалізує психоемоційний стан, розвиває творчі та креативні здібності. В процесі вийшло так, що до мене почали звертатись із дітками з гіперактивністю та розладами уваги, аутичним синдромом, олігофренією та різними ментальними порушеннями. Так що методика вже пройшла апробацію і наразі готуються всі необхідні документи для її затвердження на державному рівні.  

З початком широкомасштабного вторгнення я відчула, що музикотерапія в різних її проявах може стати ефективним інструментом реабілітації наших воїнів. Неможливо словами пояснити, чому саме так працює музика, десь в глибинах нашої свідомості, на рівні ДНК. 

– Поділіться планами на майбутнє вашого мистецького центру та музичного проєкту загалом. 

Головна мета – допомогти зберегти  душевний стан. У часи війни, коли навкруги так багато темряви, я щиро вірю, що Всесвіт дає мені світло, яким я маю ділитися з оточуючими. Це кожного дня потребує роботи над собою, бо ти бачиш стільки болю навкруги. А мистецтво – це те, що має силу просвітлювати та надихати. У нас, митців, важлива місія – гідно нести та розвивати рідну культуру. А тим більше, що я в творчості поєдную стійкість та мужність Донбасу з вишуканістю та інтелігентністю Львова – то ще й об‘єднання України заради нашої великої Перемоги!