«Я обираю бути на рівні зі слухачем, бо я така сама людина, просто з іншим талантом, яким служу світу», — ULYA про саморефлексію у піснях, запит на трушність та колег, які надихають 

Героїня нашої розмови артистка, яка тонко відчуває світ та оспівує це у піснях. Чи легко бути собою без масок та чому зараз вже минула ера «блискіток та пафосу» — далі у нашій розмові.

На обкладинці вашого треку є відсилка до того, що люди приміряють різні маски. Як думаєте, які маски та емоції люди найчастіше «одягають», щоб приховати справжнє?

 Те, що я частіше помічаю довкола, то це маски шута та хорошої дівчинки. Але це захист. Бо посміхатись в інста-житті з девізом «в мене все добре», коли насправді в житті якийсь треш – це тікати від себе. Але я це не засуджую, цих людей можна навіть виправдати. Бо в нашому суспільстві є така гіпотеза, що коли ти сумний, то ти слабкий та вразливий. Заборона на почуття. Думаю, людина сама має зрозуміти, що виражати свої реальні почуття це не соромно, це сильно і чесно. Та обрати для себе «бути» чи «просто здаватись».

Ваш реліз приурочений до свята Хелоуін. В Україні до цієї події досі неоднозначне ставлення. Чому все ж обрали цю містичну тематику?

Я також відношусь неоднозначно, бо я віруюча людина. Взагалі-то я не вкладала в цю пісню містичні сенси. Це просто символічний день, коли люди вдягають маски. Але моя ціль – донести, що ми вродливі та особливі без них. Думаю, ми не потребуємо масок, ні фізичних, ні ментальних.  В пісні закладено багато філософських та психологічних тем. Ніякої містики 🙂

У кожного з нас є якійсь страхи та комплекси, які заважають відкритись світу наповну. Як ви боретесь з ними? Музика в цьому допомагає? 

Страхи та комплекси є і будуть завжди. Але тільки ми обираємо скиглити, чи рухатись далі. Думаю, діло у фокусі нашої уваги. Коли ти концентруєшся на своїх недоліках, люди це відчувають і звертають на них увагу. Треба зрозуміти, що всі ми люди і маємо право бути не ідеальними. Варто дозволити собі помилятись і простіше до всього відноситись. А страх долається дією! Я це з впевненістю можу сказати! Коли ти дивишся страху в очі, ти розумієш, що – це ілюзія, яка народилась в твоїй голові, насправді реальність інша.

Наскільки я знаю, то пісня «Маски» була написана ще два роки тому. Вона чекала свого часу чи ви не надто вірили у неї?

Так, це правда. В мене просто є така якість «думати довго». І поки я думала, сталася війна і було, як то кажуть: «не на часі». Я не справлялась зі своїми емоціями. В мене не було внутрішнього ресурсу і доступу до музикантів. Тому реліз трошки відтягнувся, але думаю, що в житті все вчасно!

У вашій композиції є фраза «тікати від себе». Наскільки близькою вона є для вас?

Ооо, моя улюблена фраза)) Я спостерігаю за цим, як в своєму житті, так і в житті людей, з якими спілкуюсь. Іноді нам здається, що якесь бажання, або ствердження це наше особисте придбання… Але це не так. Наприклад, люди, які загрались в «хорошу дитину» для своїх батьків, не відчувають себе і не розуміють своїх бажань, бо все життя догоджали комусь. Але цю гру варто припиняти, щоб відчути себе і задати самому собі запитання : «Хто я і чого я насправді хочу? Який я справжній?».

Ваші пісні достатньо точно пронизані тексти психологічними темами. Це ваша своєрідна терапія та рефлексія, яка допомагає? 

О, так, ви точно підмітили. Я завжди була розсудливою та мудрою дівчинкою, яка розуміла та відчувала те, що не властиво було іншим. Надчуттєва особистість з високим рівнем емпатії. А мої пісні – це я і моє сприйняття світу. Насправді вважаю дуже важливим торкатись тригерних тем, бо коли ми йдемо в почуття, навіть не дуже приємні, приходить зцілення. Тож моя місія – зцілювати музикою.

Зараз є певний запит на трушність та живі емоції у артистів, піснях. Як думаєте, більшість ваших колег і справді є такими чи просто вдало відчувають віяння часу та вдають, що є такими?

Єм…провокативне питання) Насправді мене не хвилює хто справжній, а хто вдає, що він такий. На мені відповідальність тільки за те, що я транслюю. А я, така, як я є. В людей дійсно є потреба в трушності, бо їм остогидли вже ті пір’я та епатаж, за якими не видно людину. Звичайно, слухач жадає контакту, а не відчуття: «Я зірка, а ви тут хто?». Бо це стіна і вона однозначно відштовхує. Соціальне возвеличення нікому не сподобається. Особисто я, обираю бути на рівні зі слухачем, бо я така сама людина, просто з іншим талантом, яким служу світу.

Яка пісня особливо для вас є максимально щирою та пронизливою? Кого слухаєте, щоб відчути катарсис та відпустити все погане?

Мені імпонує творчість багатьох наших артистів. Особливо резонує творчість KOLA, Один в каное та Бумбокс. Вони мені близькі за вайбом.