Інтерв’ю з Kатериною Остапчук, переможницею Dity.help.music

Як відбувалась підготовка до конкурсу та вибір пісні?

Про конкурс я мріяла з дитинства і подавалась тричі, двічі не дійшла до фіналу. Але це мене не зупиняло, а навпаки стимулювало рухатись вперед: більш серйозно готуватись, підбирати репертуар, пробувати себе в різних музичних напрямках. І ось за рік до Dity.Help 2025 ми з моїм викладачем Катею Комар почали продумувати все до дрібниць. Якогось дня Катя мені наспівала 

“Лелю” в іншому стилі  – блюз, і ми зрозуміли, що це моє. Написали аранжування – “Леля” зазвучала по-новому. Я виступила з нею на декількох конкурсах, щоб зрозуміти, як пісня “заходить” глядачам, і кожного разу це було “Вау”, мене навіть почали називати Лелею, а не Катею). Звичайно,  після кожного виступу була пророблена робота над помилками, щось змінювали, вдосконалювали і, врешті – решт, маємо ось такий результат)

Яка була реакція на перемогу?

Я не можу описати своїх емоцій, адже радість була БЕЗМЕЖНА. Руки тремтіли, текли сльози щастя, а я ніяк не могла усвідомити, що ПЕРЕМОГЛА. Я стрибала від щастя, кричала і, звичайно, одразу побігла до мами, щоб розділити цю мить разом.

Чи була віра у перемогу до оголошення результатів?

Звичайно, всередині я дуже хотіла перемогти, адже цілий рік я старанно готувалась, щоб показати ідеальний результат, але я розуміла, що масштаб цього конкурсу – просто нереальний, адже усі діти неймовірно талановиті. 

Які слова підтримки і від кого тобі найбільше запам’яталися під час конкурсу?

Мене підтримувало багато людей і  намагались якось полегшити почуття хвилювання, але найбільше, напевно, мені допомогла мама, яка ці 2 дні усе контролювала та допомагала мені в усьому. Вона ні на мить не показувала, що хвилюється і підбирала ідеальні слова, щоб мене підтримати. І, звичайно, зі мною на звʼязку завжди була моя викладачка з вокалу, Катя сказала мені прямо перед виходом на сцену наступне: “Будь артистом, а не конкурсантом”. Я вважаю, що саме це сприяло моєму вдалому виступу, адже були зовсім інші відчуття. 

З чого почалася твоя любов до музики?

Моя любов до музики розпочалась ще з раннього дитинства. Мама завжди вмикала мені різні пісні і ми разом співали. І одного разу, коли ми увімкнули live – виконання Тіни Кароль, я встала перед телевізором і почала уявляти себе на тій сцені. З тих пір, моя мрія – бути почутою на велику аудиторію!

Чи пам’ятаєш свою першу пісню або виступ?

Звичайно! Моя перша пісня була – “Киця Кицюня”, мені було приблизно 4,5 рочки. У мене був блокнотик, де моя перша викладачка з вокалу малювала малюнки, щоб я легше запамʼятала текст. І вже в 5 років я перемогла у конкурсі – музична олімпіада “Голос Країни”. 

Хто твій головний музичний орієнтир і чому? З ким є мрія заспівати разом?

Думаю, що мій головний музичний орієнтир – Надя Дорофєєва, адже її поведінка на сцені: емоції, щирість, танці та пісні – це щось нереальне, я мрію колись заспівати з нею і вірю, що це обовʼязково здійсниться.

Чи є у тебе пісня, яка завжди підіймає настрій?

Саме  однієї пісні немає, але коли мені сумно, я вмикаю пісні “Потапа і Насті” , або “Час і Скло”, адже це мені допомагає згадати безтурботні часи і просто кайфанути.

Чи з’явилися у тебе нові друзі на конкурсі?

Таааак! З багатьма учасниками я бачилась раніше на різних конкурсах, але тільки на Dity.Help Music  була нагода познайомитись). Взагалі, цей конкурс для мене – про щирість, друзів та нові знайомства, адже тут немає нездорової конкуренції та заздрощів).

Найбільша творча мрія?

Напевно, бути почутою. Я хочу, щоб той меседж, який я несу у своїх піснях, був зрозумілий глядачам та відгукувався у їх серцях. Адже мої пісні – повне дзеркало моїх почуттів. 

Я мрію зібрати одного дня цілий Палац Спорту і щоб усі ці люди там знали та відчували мої пісні так, як я.