Юля Юріна презентує live-альбом і концертний фільм «Ґвара: Витоки»

Юля Юріна презентує live-альбом і фільм «Ґвара: Витоки»

Українська артистка та фольклористка Юля Юріна випустить live-альбом і концертний фільм «Ґвара: Витоки». До релізу увійшли 29 композицій, записаних під час виступу на київській сцені Origin Stage у травні 2026 року. Проєкт поєднує український фольклор із сучасним звучанням — від автентичних мотивів до рейву.

«Ґвара: Витоки» побудований як музична подорож від традиційного звучання українського фольклору до його сучасного переосмислення. Перша частина концерту максимально наближена до автентичної манери виконання: багатоголосся, живі голоси ансамблю «Ґвара» та традиційні народні інструменти. Так Юріна прагне не лише переосмислювати фольклор, а й зберігати пам’ять про те, як ці пісні звучали поколіннями.

Поступово музика концерту розширюється: до голосів додаються ліра, сопілки, дуда, ріжок, свищик, дримба, дудук, скрипка, віолончель і барабани. Далі з’являється електронне звучання, і концерт перетворюється майже у рейв.

В основі програми — українські традиційні та народні пісні різних обрядових циклів: веснянки, русальні, купальські, весільні й зимові обрядові пісні, родинно-побутова лірика, а також сучасні переосмислення народного матеріалу й авторських текстів.

Окреме місце у проєкті займає ансамбль «Ґвара», створений Юлею Юріною з її студентів — учасників курсів з українського фольклорного співу. На сцені майже двадцять голосів ансамблю підтверджують головну ідею концерту: традиція існує доти, доки передається від людини до людини.

«Для мене було важливо не просто зробити сучасні аранжування народних пісень. Спочатку хотілося дати людям почути сам матеріал — багатоголосся, традиційну манеру, інструменти. Пам’ятати, як ця музика звучала до нас. Бо щоб творити сучасне, потрібно повертатися до витоків», — говорить Юля Юріна.

Назва проєкту відображає його головний принцип: сучасне звучання тут не замінює традиційне, а виростає з нього. «Ґвара: Витоки» показує дві форми існування фольклору — як культурної пам’яті, яку важливо берегти, і як живого матеріалу, здатного говорити з новою аудиторією мовою сьогодення.