Максі-сингл “Не любить” продовжує осінню історію Marie Hellstein, відкриту релізом “Любить”
Дві автобіографічні пісні про дію, імпульс і експресію поєднують інді-рок, альт-поп і брейкбіт, живі інструменти, синтезатори й ніжний багатошаровий вокал. Це друга частина диптиху “Любить — Не любить”.
За останні пару місяців артистка встигла представити Україну на першому IMPF Songwriting Camp, взяти участь в Ukrainian Music Lab (Europavox) у Бухаресті, отримати грант POLYGLOT (European Song Exchange Incubator за підтримки ЄС та Music Export Ukraine) та стати півфіналісткою МУВ-3.
“Хризантемами” — рушійна любовна історія, що розкривається, як квітка, і залишається ілюзією. Пісня про спільні пригоди й життя удвох, хоча чи було це насправді — питання. Інді-рок із секвенсорами формує динамічний простір, де є дія й намір. Символ хризантем пов’язаний із татуюванням того, хто надихнув на пісню, і з власним тату Марі, але ці квіти стали образом, у якому героїня готова розсипатись на його руках, бо такою довірою й болючою красою вимірюється ця любов.
“Орігамі” — інді-поп із відголосками брейкбіту, кульмінація диптиху “Не любить”. Крихкий всесвіт двох людей, мов паперова фігурка, створена зусиллям і натхненням, спалюється без попередження — так звучить руйнівна сила кохання. Це автобіографічна історія різкого розриву. Найбільш рваний і метушливий трек із диптиху передає стан, коли любов водночас руйнує й дарує героїні шанс на перевтілення.
Спочатку я думала зібрати чотири пісні в один ЕР, але вони природно розділилися на два максі-сингли. Так народився диптих “Любить — Не любить”: два боки одного гадання на ромашці.
Перша частина – екзистенційна, спокійна, статична, як споглядання в нічному місті; друга – це про дію, імпульс, рух. І якщо перші дві пісні диптиху – це момент, коли героїня придивляється і рефлексує, маючи за плечима болючий досвід.
У “Хризантемах” вона довіряє знову, пропускає крізь себе почуття і знову розбивається в “Орігамі”. Цей диптих загалом про коло життя любові. Але “Не любить” тут радше як переконання самої себе, як віра у власні слова: “сподіваюсь, більше про тебе жодної ноти”. Бо любов часто є болем, але водночас і циклом, в якому за смертю приходить перевтілення.
В цій частині ми також використали живі інструменти: барабани — Дмитро Зінченко (Оркестр Че, Stoned Jesus), гітари — Сергій Кондратьєв (Фленжер; засновник студії M.A.R.T.; працював із ТНМК, Жадан і Собаки, Мертвий Півень, 5’nizza, Марія Чайковська), аранжування та продакшн — Олексій Карташев. Але в цій частині зʼявляються синтезатори та сіквенсери, що прискорюють внутрішній темпоритм.
Слухайте реліз за посиланням!
Marie Hellstein – інді-артистка, авторка пісень, режисерка та акторка з Харкова, яка пише атмосферну музику на межі інтимного щоденника. У її звучанні зустрічаються інді-рок, тріпхоп і альт-поп, щось дуже інтимне, атмосферне та автентично харківське.
Марі каже: “Я пишу ту музику, якої мені самій не вистачає. І дуже сподіваюсь, що вона знайде тих, кому теж треба щось справжнє.”
