MARIAM: «Я свідомо обрала Україну своєю другою батьківщиною»
Її історія — про сміливість, вибір і вдячність. Співачка MARIAM, народжена у Вірменії, вже вісім років будує свій творчий шлях в Україні, де музика стала її другою мовою. У відвертій розмові вона поділилася тим, як поєднує дві культури, знаходить сили у піснях та дивиться на новий етап після перемоги в одеському етапі конкурсу МУВ 3.
Ви народилися у Вірменії, але вже 8 років живете в Україні. Як цей переїзд вплинув на Вас особисто та на Вашу творчість?
Переїзд в Україну був дуже ризикованим, бо я не маю українського коріння, я не знала української мови. Я переїхала в Україну, а вже за 6 місяців її вивчила, вступила в університет, почала будувати свою кар’єру та себе як особистість за що я неймовірно вдячна, адже дуже люблю Україну. Я в свідомому віці собі обрала другу батьківщину. І якщо відповісти на запитання, як це вплинуло на мою творчість, то я скажу так: Україна стала початком моєї творчості, і за це я також неймовірно вдячна.
Чи були моменти, коли саме пісня допомагала пережити складні часи?
Музика насправді як для мене, так і для багатьох є антидепресантом. Ти дійсно можеш пережити будь-який період у своєму житті, знайти свій власний саундтрек, під який цей період буде відбуватися. Але в мене все кардинально змінилося, коли я почала сама писати пісні, тому що мені так легше відпустити ситуацію, відпустити якісь певні емоції, написавши пісню. І потім вже кожен слухач знаходить свою історію або розуміє пісню по-своєму. І так само проживає свій складний або щасливий період житті.
Ви маєте за плечима перемоги на багатьох міжнародних конкурсах. Який з них став для Вас найбільш знаковим і чому?
Я насправді брала участь у багатьох конкурсах і МУВ став першим конкурсом в Україні, в якому я перемогла. Тому, напевно, зі знакових я зазначу саме його.
Перемога на одеському кастингу конкурсу МУВ 3 — це новий етап. Які очікування і плани Ви пов’язуєте з цим?
Перемога на МУВ 3 – це не просто про перемогу насправді, тому що мені потрібен був доказ того, що я знаходжуся у правильному місці. Мене дуже багато разів казали не писати пісні українською, вірменською мовою, тому що це буде некомерційно. І ця перемога сталася в дуже влучний момент, щоб показати мені, що я все роблю правильно. І все, що робиться з душею, обов’язково відгукнеться у слухачів. Я усвідомлюю, що це зовсім новий етап і я до нього готова.
В першу чергу, я очікую набратися максимально досвіду від своїх менторів, тому що в мене вони дуже талановиті: це гурт ADAM. І вони як артисти, як музиканти можуть мене багато чому навчити. Ну і звичайно хочу написати пісню душевну, трушну, класну пісню, що запам’ятається.
Чи відчуваєте Ви у своїй музиці поєднання вірменських та українських культур? Можливо, це знаходить відображення у Вашому стилі співу?
Вся моя творчість базується на поєднанні та популяризації вірменських та українських культур, але це ніколи не було зроблено навмисно, просто в моїй голові постійно крутяться дві мови. І з часом, коли я набралася більше досвіду, я почала також додавати музичні інструменти, вокальні партії, щоб підкреслити саме національну належність.
Вірменська і українська культура – це абсолютно дві різні світи, але вони мають водночас дуже багато схожого. Для мене культура – це не тільки про музику, це не тільки про пісні. Це також про певні національні цінності, моральні цінності, про характерні риси нації. І те, як шанують свою культуру українці і як шанують свою культуру вірмени, поєднання цього, створює абсолютно інший світ для мене, адже я хочу, щоб у Вірменії слухали більше українського, а в Україні познайомилися з альтернативним звучанням, тому що вірменська музика дійсно відрізняється.
Що для Вас важливіше: техніка виконання чи емоція, яку Ви передаєте слухачам?
Насправді, два пункти дуже важливі, але якщо обирати один, то я все ж таки оберу емоцію. Тому що артисти слухають звичайні люди, які, можливо, не мають відношення до музики. Якщо навіть ти будеш виконувати пісню в абсолютно правильному технічному виконанні, але не давати ніяких емоцій, то це ніяк не задовільнить слухача. Але з іншого боку, як артист, ти маєш відповідати всім вимогам. Тому слід все ж таки мати і класне технічне виконання, і дати правильну емоцію.
Якою Ви бачите свою ідеальну музичну кар’єру через 5–10 років?
Я собі пообіцяла на початках, що я ніколи не буду будувати якісь плани. Я просто буду творити щиро від серця і все буде так, як воно має бути. Але після перемоги на МУВ 3 я зрозуміла, що я стаю більш амбітною, але все ж таки мої амбіції – це не про стадіони і не про світову славу. Я хочу знайти свого слухача, я хочу подарувати людям емоції, я хочу, щоб люди прожили певний період в своєму житті завдяки моїй музиці. І, звичайно, що моя найголовніша мета – це якомога більше популяризовувати українську і вірменську музику. Я б дуже хотіла, щоб в Вірменії слухали якомога більше українських пісень, щоб не було взагалі або було якомога менше російської музики. Ну і, звичайно, я хочу популяризувати також вірменську культуру тут, в Україні.
