Марія Яремак: про масштабні проєкти, MUZVAR AWARDS, українську душу в музиці та мрії світового рівня

Марія Яремак — яскрава представниця сучасної української музики, композиторка, яка поєднує масштабність і глибину, традиції й новаторство. Ми поговорили про її участь у премії MUZVAR AWARDS, про масштабний захід на лондонському вокзалі Кінгс-Кросс/Сайнт Панкрас, благодійні ініціативи, натхнення, виклики та власні мрії.

Марія зараз живе у вирі подій. Вона щойно повернулася з Лондона, де бере участь в організації масштабної культурної події на головному вокзалі  — одному з найбільш людних місць Великобританії. Це місце добре відоме фанатам Гаррі Поттера, адже саме звідси відправлявся чарівний потяг до Гоґвортса.

«Організація Campaign for Ukraine в обличчі Олени Іващенко домовилася з адміністрацією вокзалу St Pancras International, щоб провести там унікальну українську подію. Вдалося запросити двох надзвичайних зірок — легендарного британського актора Стівена Фрая, відомого за роллю брата Шерлока Холмса у фільмі Гая Річі, та видатну акторку театру Крістін Мілворд», — ділиться Марія. Наразі Campaign for Ukraine ведуть переговори з BBC щодо прямої трансляції з локації, що значно посилить вплив заходу та його розголос.

Важливо зазначити, що коли готувалося це інтерв’ю, подія на вокзалі ще не відбулася.

Організація заходу вимагає уваги до безлічі деталей. У програмі заплановано музичний супровід українських давніх колядок та етнічних мелодій, які Марія аранжувала у стилі фентезі. «Ці мелодії звучать, як саундтреки до фільмів, але мають основи з українських народних пісень — “Подоляночки” чи “Котику сіренький”», — пояснює композиторка.

У культурній програмі також передбачено читання віршів Вікторії Амеліної та Максима Кривцова та перформанс художниці Олександри Дікої під музичний супровід Марії. Цей момент для неї особливо зворушливий, адже Вікторію Амеліну вона знала особисто незадовго до того, як письменниця загинула внаслідок ракетного удару в Краматорську.

Кожна подія, яку організовує або співорганізовує Марія, має благодійну мету. «Декілька днів тому я повернулася з Німеччини, де ми збирали кошти на турнікети для військових. А зараз усі зібрані гроші на лондонському вокзалі спільно із Campaign for Ukraine будуть передані дітям, які втратили батьків під час війни», — розповідає вона. (Ukrainian Medical Charity та Gen.Ukrainian)

Для Марії цей проєкт має особливе значення ще й тому, що вона гратиме на фортепіано у місці, де раніше виступали Елтон Джон, Людовіко Ейнауді та Джон Ледженд. «Це просто неймовірно — усвідомлювати, що українська музика звучатиме на такому рівні, з таким розголосом у Великобританії», — зізнається вона.

Серед найбільших досягнень Марії на цю мить — участь у виступі на Королівському вечорі в Лондоні, співпраця з Within Temptation та створення оркестрової програми для події Atlas United 2024, яка зібрала 66 тисяч відвідувачів за кілька днів. «З дитинства мене захоплювали масштабні проєкти, що викликають мурахи. Це відчуття людської енергії, єдності, і можливість донести важливий меседж через культуру», — ділиться вона своїм натхненням.

Серед виру цікавих новин з життя Марії є той факт, що вона отримала унікальну можливість навчатися у британській кіношколі, де щороку приймають лише 10 студентів на напрямок кінокомпозиції. Вона мріє, щоб українські імена з’являлися в титрах фільмів поруч із такими, як Ганс Циммер чи Людвіг Горанссон. «Українці гідні бути на рівні зі світовими зірками. Ми маємо все необхідне, щоб створювати світову індустрію», — підсумовує вона.

Марія детально розповідає про процес створення музики для масштабних проєктів. У її роботі музика стає не просто звуком, а справжнім живим простором, який здатний перенести слухача в іншу реальність. Вона порівнює це з хвилями моря, які змінюють час і простір:

«Коли ти стоїш на сцені серед оркестру, звук просто проходить крізь тебе. Це як магія, коли повітря стає живим. Оркестр для мене — це завжди казка, це масштаб і натхнення».

Описуючи процес створення музики, Марія порівнює це з розв’язанням математичної задачі:

«Уявіть, що вам дають хвилину, і ви повинні вкласти в неї весь задум: оркестрові елементи, етнічні мотиви, певні акценти. Це як пазл, де ти розкладаєш основні точки, а потім художньо доповнюєш їх деталями».

Особливо цікаво слухати про її дослідження під час роботи над фільмами. Вона наводить приклади створення музики для вигаданих світів, таких як «Аватар» Джеймса Кемерона чи «Інтерстеллар». Це вимагає глибокого розуміння звуків і концептуального мислення:

«Ти мусиш розуміти, як звучатиме космос, чи як передати звуки під водою. Завдяки таким завданням ти постійно вчишся і досліджуєш, що допомагає рухатися вперед».

Але є й інший бік її творчості — проєкти, які Марія пише для себе. Талановита українська композиторка, готує новий проєкт, який обіцяє стати однією з наймасштабніших культурних подій у Жовтневому палаці. Попри численні успіхи за кордоном, виступи в Україні залишаються для неї особливо важливими. «Моя команда вірить у мене більше, ніж я сама, — зізнається вона. — Коли з’явилася відповідальність за інших, я стала сміливішою, але й обережнішою».

Подія, яку готує Марія, має назву «Спогади про майбутнє». Це музично-візуальна подорож, яка складається з трьох частин: спогади про минуле, осмислення теперішнього та візія майбутнього. «Я багато подорожую світом і відвідую театри, де сцени інтерактивні, змінюються в реальному часі. Це магія, яка наближає театральне дійство до кіно. Ми теж плануємо кілька сюрпризів. Один із них — це створення ароматів, які будуть нагадувати про цю подію», — розповідає композиторка.

Ідея заходу народилася з композиції, яку Марія написала рік тому для події, пов’язаної з ООН у США. “Це була спроба через музику передати емоції українців, їхні мрії, які вже ніколи не стануть реальністю. Наприклад, ти уявляв своє життя через п’ять років, працював без вихідних, щоб досягти цього, але втратив важливих людей, а місця, які мріяв відвідати, вже зникли”.

Перша частина програми переносить слухачів у минуле. Прозвучать мелодії, які нагадують саундтреки до сучасних кінофільмів, із глибоким зв’язком з українськими народними мотивами.

Друга частина заходу присвячена сучасності. Вона звертає увагу на реалії, у яких ми живемо, і водночас нагадує про важливість цінувати кожну мить. «Особливе місце займає колискова, присвячена пам’яті загиблих дітей. Ця композиція народилася під впливом трагічних подій у Вінниці, де загинула маленька дівчинка Ліза. У пісні мати співає, заколисуючи дитину під звуки обстрілів, продовжуючи співати навіть після усвідомлення страшної втрати. Це про те, як спів тримає момент, ніби зберігаючи життя дитини. Це не тільки про війну, але й про віру у світло та надію на майбутнє», — підкреслює композиторка.

Фінальна частина переносить слухачів у майбутнє — у те, про яке мріють українці. Марія прагне зробити подію масштабною, але водночас душевною. Натхненна творчістю сучасних кінокомпозиторів, вона створює музику, яка через свою простоту зачіпає серця мільйонів. «Це буде не просто концерт, а наче фільм без картинки, подорож у часі — від дохристиянських часів до майбутнього», — пояснює вона.

Особливу атмосферу створять аромати, які пробуджуватимуть спогади про свободу й безтурботність. Для Марії це запах ранкової свіжості в горах, який нагадує дитинство. «Це легкість, яку хочеться повернути — коли найбільшою проблемою було, якщо хліб зі сметаною та цукром впав додолу», — сміється вона.

Новим досвідом для композиторки була робота над музичною премією. Марія розкрила залаштункові деталі своєї участі в організації та підготовці MUZVAR AWARDS. Вона описала весь процес як виклик, але водночас і можливість створити щось неймовірно красиве.

«Коли Олексій (Донцов) зателефонував і сказав, що хоче зробити цього разу премію з оркестром, я одразу погодилася, навіть не знаючи деталей, — згадує Марія. — Я знала його відповідальність і те, наскільки нам обом важливо зробити щось красиве для цього світу».

Робота над премією виявилася дуже напруженою. Через перенесення заходу з листопада на грудень Марії довелося повністю перебудувати свій графік, відмовитися від участі у двох міжнародних подіях — в Австрії та Естонії — і подолати численні труднощі. Вона працювала в постійному русі: «Я спала у поїзді п’ять днів поспіль, постійно переїжджаючи з одного міста до іншого. Це був дуже інтенсивний період, але ми зробили все, аби це стало реальністю», — розповідає вона.

Марія згадує, що репетиції проходили в складних умовах через перебої зі світлом, холод та обстріли. Особливим моментом для неї стала остання нота треку Аlyona Alyona “Тато”, яка ознаменувала завершення її частини роботи. «Коли ця нота прозвучала, я просто видихнула. Для мене це була кульмінація — ми змогли, ми це зробили!».

Втім, найтеплішим спогадом композиторки став момент, коли вона їла маленький тортик в автобусі одразу після премії. «Це було моє тихе щастя. Не оплески, не масштаб, не фотографії зірок, а цей момент спокою та радості, що все пройшло добре», — зізнається Марія.

Особливе враження на неї справила співпраця з Тонею Матвієнко. «Це був якийсь надзвичайно теплий зв’язок. Мені дозволили створити повністю нову оркестрову композицію на основі «Вийди, вийди, Іваночку», і це було для неймовірним щастям. Тоня прийняла моє бачення, і це дозволило створити щось дуже особливе», — ділиться вона.

Організація премії трималася на невеликій команді. Всі працювали за власний кошт, розуміючи важливість цієї події в умовах війни. Марія відповідала за оркестрову частину та співпрацю з артистами, створюючи нові оркестрові версії їхніх творів. «Ми не могли дозволити собі великий симфонічний оркестр, тому я дописувала оркестрові партії до вже наявних доріжок артистів, щоб зробити композиції масштабнішими», — пояснює вона.

Для Марії Яремак премія MUZVAR AWARDS стала не лише викликом, а й можливістю створити щось унікальне, об’єднати зусилля різних людей і втілити свою любов до музики. Вона завершила свою розповідь словами: «Це було непросто, але саме такі моменти дають відчуття справжнього задоволення і щастя».

На завершення Марія підкреслює, як важливо зберігати щастя та світло у душі навіть у найважчі часи. «Хочеться, щоб наші майбутні діти або ми в старості знову відчули цю легкість. Життя надто коротке, щоб не берегти ці моменти», — підсумовує вона.