MUZWAR. volume 7: «Бласт»
MUZWAR — нова рубрика на нашому вебсайті, де розповідатиметься про військових, які сміливо захищають Україну у лавах 3-го армійського корпусу, та їхню творчість.
«Бласт», 30 років.
Командир взводу звʼязку батальйону безпілотних систем 3-ї окремої штурмової бригади. До підрозділу долучився наприкінці 2024 року.
Його робота — невидима. Але, за його словами, саме на ній тримається все, що стосується звʼязку та його захисту.
До війни Бласт професійно займався музикою, організовував концерти та спортивні турніри, викладав гру на барабанах. Сьогодні, навіть у реаліях війни, він повертається до творчості — вже всередині бригади. Разом із побратимами створив музичний хаб і новий колектив 37 UDQ, де вони репетирують і готують релізи.
Серед головного для нього — вірність і жага до волі.
Музика як опора
Для Бласта музика не стала чимось новим у війні — вона була з ним завжди. Але саме зараз її роль стала відчутно глибшою.
«Музика завжди була невідʼємною частиною мене, і у самі складні часи, коли я стикався із життєвими перешкодами, саме музика давала мені сили не опускати руки, а рухатись вперед. Так само і зараз вона допомагає проживати всі тяжкі моменти війни, втрати друзів і близьких людей.»
Про розрив із «цивільним» світом
Деякі речі після війни пояснювати більше не хочеться.
«Що все, що у них є, може зникнути в одну мить. І життя може перевернутися на 180 градусів. Але насправді я вже нічого не пояснюю “цивільним людям” — всі вже давно чітко розуміють, хто є хто. Я вірю у карму і впевнений, вони її відчують сповна.»
Як зʼявився музичний хаб:
«Це була ініціатива нашого командира бригади друга Бота. Так як він сам є фанатом тяжкої музики, а у нашій бригаді багато талановитих музикантів, він запропонував створити місце, у якому ми би могли проводити свій вільний час. Тому за повної його підтримки ми створили це місце.»
37 UDQ — віддушина чи щось більше
Музика тут працює на двох рівнях одночасно.
«І те, і інше. Музика як антистрес є чудовими ліками від так званих “попайок”, які досить часто тебе навідують. Але і спостерігаючи, що відбувається у країні на метал-сцені, і розуміючи, що не залишилось колективів, які би гідно могли представляти нашу країну на європейській сцені (не будемо говорити про гурти, які 5 років співають про війну і тримають “фортецю Львів і Краків”, ні разу так і не побувавши на війні — свої зрозуміють, кого я мав на увазі), ми вирішили творити нову культуру, де гідними представниками мають бути ті люди, які стояли на захисті держави.»
Якщо описати 37 UDQ не музикою, а сенсом — відповідь максимально пряма.
«Тут все просто: не бути сцикуном, долучатися до війська і ставати на захист Батьківщини, сімʼї і традиційних цінностей. Нам не потрібні навʼязані нам заходом деструктивні ідеї, які привели країни, що їх прийняли, до краху нації.»
Про свою роботу він говорить небагато. Але є момент, який сформував відчуття реальності.
«Не можу розголошувати, на жаль. Моя робота невидима, але на ній тримається все, що стосується звʼязку та його захисту. Тиждень, проведений на позиції, де нас кожного дня крили десятками КАБів, змінив сприйняття того, що ми маємо, і навчив цінувати ті дрібниці, які ми у звичайному житті не замічаємо.»
Свою творчість він описує так:
«Зло, ненависть, пітьма.»
А війну — так:
«Кров, смерть, натхнення.»
