Не вдягайтеся «в українське»: що насправді носити на Вирій-2026

вирій2026

Вже 8 та 9 серпня у павільйоні КИТ на ВДНГ відбудеться по-справжньому мистецька подія:  етнічно-електронний фестиваль «Вирій». Його особливістю є дрес-код, цьогоріч організатори радять обрати сучасне переосмислення українського традиційного одягу. Ексклюзивно для МУЗВАР СМО українських брендів та стиліст Сергій Пастухов поділився, ким можна надихнутися з українських артистів задля свого образу на «Вирій».

Сергій Пастухов, СМО українських брендів, стиліст:

Якби мене попросили описати стиль «Вирію» одним реченням, я б назвав його українським Burning Man. Не через пір’я, оголене тіло чи бажання епатувати. А через свободу — свободу на один день створити власного персонажа.

«Вирій» цікавий тим, що українська традиція тут перестає бути музейним експонатом. Її не обов’язково відтворювати буквально — не потрібно збирати повний етнокостюм чи терміново шукати вишиванку. Традиція стає матеріалом: її можна деконструювати, перебільшувати, змішувати з сучасною модою, гранжем, романтикою чи навіть футуризмом.

Тому моя перша порада перед «Вирієм 2026» проста: не починайте з одягу. Почніть із персонажа, яким хочете стати.

І тут прекрасним джерелом натхнення стає українська музична сцена.

KRUTЬ — це романтичне етно. Білий колір, натуральні тканини, об’ємні рукави, прикраси, головний убір і навіть бандура як частина образу. Якщо ваш «Вирій» — про легкість, природу й майже сакральну жіночність, рухайтеся саме сюди.

OTOY — сучасне чоловіче етно. Чорний колір, деконструкція, шнури, метал, відкрите тіло. Тут немає потреби буквально цитувати традиційний чоловічий стрій, щоб образ мав потрібну енергію. Особливо раджу чоловікам запам’ятати цю формулу: проста база + фактура + прикраси + трохи оголеного тіла.

Yulia Yurina (Юля Юріна) перетворює етно на попкультуру. Бісер, традиційні мотиви, колір і характерна beauty-стилізація не реконструюють минуле, а змушують його існувати сьогодні. Саме так я радив би працювати з автентичними елементами: не копіювати образ цілком, а виривати деталь із контексту й давати їй нове життя.

Якщо ж ваша естетика — «ще», дивіться на FIЇNKA та її гуцульський максималізм. Намиста, метал, монети, головні убори, вишивка, яскраві кольори — тут більше справді означає більше. Але є важливе правило: максималізм працює тоді, коли всі деталі розповідають одну історію.

І навпаки: Кажанна доводить, що для «Вирію» етно взагалі може не бути буквальним. Скульптурні форми, прозорість, драматичний червоний, великі сережки, складний макіяж — і ми вже отримуємо істоту з іншого світу. Для мене це важливий референс: «Вирій» — не конкурс на кількість етнічних маркерів у вашому луці.

На іншому полюсі — «ЩукаРиба» та Юліана Дебопре. Тут традицію не потрібно вигадувати: біла сорочка, об’ємний рукав, хустка, намисто, принтована спідниця вже мають достатньо характеру. Щоб перенести їх у фестивальний контекст, іноді достатньо змінити взуття, додати метал, оголити тіло або зіграти на пропорціях.

А чоловікам, яким усе це здається надто романтичним, пропоную подивитися на NAZVA. Класичний костюм, асиметрія, декоративні об’єми, контраст чорного, білого й червоного — майже етно-артхаус. Хороше нагадування: ваша відправна точка може бути навіть звичайним чорним піджаком.

То що вдягати?

Я б тримав у голові три слова: природа, свобода, трансформація.

Почніть із бази. Льон, бавовна, шовк, сітка, мереживо, шкіра, необроблені краї. Молочний, пісочний, земляний, теракотовий або total black. А потім дозвольте образу «обростати»: металом, бісером, намистом, бахромою, шнурами, пір’ям, хустками, вінками та фантазійними головними уборами.

Не бійтеся й оголеного тіла. Відкритий торс, бра, корсет, прозорий шар або глибокий виріз тут можуть працювати не як сексуалізація заради сексуалізації, а як ще одна фактура образу.

І головне — вчасно зупиніться. Якщо у вас уже є фантазійний головний убір, складне намисто, вишита сорочка, бахрома, пір’я і пояс із металом — можливо, один із цих героїв зайвий. На «Вирії» цінується фантазія, але хороший styling усе одно потребує ієрархії.

Моє головне правило звучить парадоксально: не вдягайтеся «в українське». Вдягайтеся у власну фантазію про українське.

Бо найцікавіший образ на «Вирії» — той, про який неможливо одразу сказати, звідки він: з українського минулого, фестивалю посеред пустелі чи з майбутнього.

І саме десь між цими трьома світами починається справжній «Вирій».

Нагадаємо, раніше фестиваль «Вирій» оголосив повний лайнап. Там можна буде почути THE MANEKEN, Олега Скрипку та навіть Святослава Вакарчука.