«Паросток» гурту NAZVA: інтервʼю про музичну подорож до коріння, ідентичності та глибоких роздумів
Сьогодні відбулася прем’єра документально-рефлексійного альбому гурту NAZVA «Паросток». Павло та Ярослав поділилися символізмом музичних рішень, розповіли про концепцію та «насіння» проєкту, з якого проросли нові композиції.
Вітаю вас із виходом альбому «Паросток»! Це документальний проєкт із роздумами про дім, долю, ностальгію, кохання, життєві обставини та тугу. Між 9 треками є скіти, що відображають сучасну реальність. Як виникла ідея розбити пісні на тематичні блоки?
Павло: Це вийшло саме собою. Ми писали альбом, який хотіли, а інтерлюдії створювали вже потім. Усі скіти додані, щоб підсилити ефект альбому.
Кого можна почути на скітах?
Павло: Там, зокрема, говорить Ярослав. Я там не говорю, бо живу у Львові, і мені б не було чесно тужити за домом, на відміну від тих, хто справді відчуває тугу. Там є наші друзі, шанувальники, люди з музичної сфери й не тільки. Серед артистів — Артистка Чуприненко та Дмитро Мазуряк, який зараз у лавах ЗСУ. Він тужить за домом, бо не може повернутися до рідного Іспасу через службу. Людей багато, я редагував 182 доріжки. Якщо здається, що там звучать лише 12 голосів, це тому, що ми обрали найяскравіші фрази. Насправді грає дуже багато доріжок.
Чи було однією з цілей альбому переосмислення віршів класиків і нагадування про них сучасним поколінням?
Павло: (Переосмислення віршів) — це те, що ми завжди робимо. У кожному альбомі є таке. Раніше ми вже працювали з поезією та класичною драмою, наприклад, в альбомі «ГУРМА». «Паросток» — про наше походження, ріст, коріння. Тут є Сковорода, Шевченко, Франко. Ми не намагаємося нагадувати, бо це і так зрозуміло. Це наше мислення, воно в нас, і ми просто висвітлюємо його.
Ярослав: Як і з першого альбому, ми інтегруємо маленькі цитати з класичної музики та творів у свою творчість. Це є й у «Паростку».
Павло: Ми любимо брати дуже багато всього з того, що нас сформувало як гурт, як особистостей, Ярослава Яровенка і Павла Гоца. В цьому випадку це скорше підкреслюється тим, що ми вже говоримо про нас як українців.
Цікавим є рішення додати передостанній трек із шумом «на подумати». Це для саморефлексії слухача? І чи можна вважати «ЄРЕМІЯ ПЛАКАВ» бонус-треком?
Павло: Якщо до «ЄРЕМІЯ ПЛАКАВ» альбом містить інструментали, народні пісні, авторські тексти, то в кінці це вірш Грицька Чубая — класика й сучасника водночас. Це про пророка Єремію зі Старого Заповіту, який плаче над Вавилоном, що тільки будується, але він уже знає, що буде з ним. Вавилон став символом різних мов, які розділили людей, але також об’єднали. «ЄРЕМІЯ ПЛАКАВ» записано наживо з хором, із відчутними християнськими мотивами, що додають простір для роздумів. Тому є тиша «на подумати» після всього, що тебе сформувало як українця, і потім в кінці «ЄРЕМІЯ…». Це не зовсім бонус-трек, а частина цілісної картини альбому.
Пісня «НАРЕЧЕНІЙ» базується на козацькій пісні «Ой орьол, ти орьол». Як ви обрали цю пісню і як вона резонує з вами?
Павло: Я раніше не чув саме цієї народної пісні. Фольклорна музика загадкова, і я постійно на ній вчуся, адже в різних областях може бути багато версій однієї пісні.
Ярослав: Ми разом знайшли цю народну пісню, яка лягла в основу «НАРЕЧЕНІЙ».
Павло: У гурті Joryj Kloc, де ми познайомилися з Ярославом, ми працювали над народними піснями. «НАРЕЧЕНІЙ» не прижилася в гурті, бо Joryj Kloc був про драйв, рок, а не про балади, тож ми забрали її собі. Це символічно, адже пісня відкриває альбом і нагадує про наше знайомство.
Ярослав: Це була наша перша творча співпраця як Павла та Ярослава. Тому цей символізм, що на самому початку альбому можна почути нашу першу спільну роботу, нам дуже подобається.
Чому композиція «КОХАНІЙ» починається майже з кінця вірша Шевченка «Ми вкупочці колись росли»?
Павло: Я люблю «перекройкувати» вірші. Деякі музиканти співають поезію з повагою, від початку до кінця. Я ж намагаюся змінити її так, як би хотів, щоб вона звучала. Якщо вірш не говорить про мене, я за нього не берусь. У цьому випадку текстово-музичне відчуття вийшло саме так.
Ще одним переосмисленням поезії Шевченка став трек «Зоря». Про що для вас ця пісня?
Павло: Цікаво, що в попередньому і в цьому треках на вірші Шевченка можна почути класичну музику від Ярослава.
Ярослав: І саме в треці «ЗОРЯ» ми використали трошечки перероблену частинку «Місячної сонати» Бетховена. Чому ми її використали? Тому що, по-перше, логічно: трек «ЗОРЯ», а місяць — це світило небесне. І саме бетховенська лірика дуже відгукнулася нам для цього треку. Щось серйозно-революційно-ніжне.
Павло: «Місячна соната» у Бетховену була романтичною піснею. А, як можна бачити, шевченківська романтика була дуже складною. Було складно знайти, де він говорить про особисте кохання. Таке враження, що Шевченко завжди кохає природу і рідну країну. Ми переносимо романтику з «Місячної сонати» на шевченківські відчуття.
Ярослав: А у пісні «КОХАНІЙ» ми використали цитату Шуберта з його пісні «Вечірня серенада». Тому що, по-перше, Шуберт — такий історичний персонаж, який не міг освідчитись своїй коханій дівчині дуже довго. Він був романтиком, одним з перших і найяскравіших представників цього жанру, але всі його почуття були досить приховані, і він намагався через музику їх передати. І якраз дуже прозаїчно, що пісня «КОХАНІЙ», яку ми написали на вірші Шевченка, теж така лірична, тендітна і підіймає дуже багато тем: не тільки кохання, а ще й про смуток, журбу. Тому Шуберт дуже яскраво і класно туди вписався, як на мою думки.
А з творчістю яких композиторів вам би ще було цікаво поекспериментувати в майбутньому?
Ярослав: Ну, на початку ми експериментували з творами Скорика. Мені б цікаво було Лятошинського спробувати, бо в нього дуже багато цікавих музичних рішень і класних цитат. Але не впевнений, де це буде доцільно, і побачимо, чи це буде в контексті пісні, бо завжди хочеться, щоб воно підходило під пісню, яка створюється.
Павло: З українськими класиками треба обережно через авторські права. Неможливо просто взяти і процитувати їх. Потрібно експериментувати, давати лише натяки.
В деяких піснях присутня гітара, що робить звучання альбому ще цікавішим. Які ще інструменти ви б хотіли додати до вашого звучання у майбутньому?
Павло: Гітара — мій перший інструмент, але в творчості «NAZVA» до цього альбому її не використовував. Зараз я граю пісню, яку написав 10 років тому. Для мене важливо знайти цікавий інструмент, щоб грати на ньому. Щоб мені принесли його додому і забули, я на ньому почну грати. Це все творчий елемент.
Ярослав: Мені подобаються струнно-смичкові інструменти.
Чи є у вас улюблена пісня з альбому?
Павло та Ярослав: Немає. Нам подобається весь альбом у цілому.
Чи планується фізичний реліз альбому?
Павло та Ярослав: Так.
Альбом «Паросток» — це чуттєве дослідження коріння та ідентичності через поєднання народних мотивів, класичної музики та сучасних рефлексій, що утворює цілісну музичну подорож, яка залишає простір для роздумів і самопізнання. Проєкт доступний на всіх платформах.
Спілкувався: Товтин Михайло
