Павло Прижегодський та його творчість на фронті
Павло “Гітарист” Прижегодський до повномасштабного вторгнення був громадським діячем, працював у ГО “Будуємо Україну Разом” і більшу частину життя займався музикою.
З лютого Павло активно займався волонтерством, а в квітні 2022 року вирішив мобілізуватися до лав Збройних Сил України. Зараз він аеророзвідник у 68-ій бригаді імені Олекси Довбуша. Одразу як зібрав все необхідне екіпірування, попросив волонтерів привезти зі Львова його гітару, почав грати та співати на фронті, тож побратими дали позивний “Гітарист”.
Як народилася пісня “Моя перемога”:
Наприкінці літа в бригаді сталась велика трагедія. Посеред ночі ворожа ракета влучила у підвал, де знаходився штаб звʼязківців. На той момент багато хлопців було на місці. В результаті удару загинуло 13 людей. Павло з побратимом повинні були рано-вранці заїхати до хлопців у справах, по дорозі на позицію і коли підʼїхали до будівлі — побачили вже лише руїни, у яких тривали пошукові роботи. Вони вирушили далі. Частина села знаходиться у долині й у вікно було видно, як дим від нічної пожежі простягався нею, тому “Гітарист” почав записувати “Дим від пожежі влягає долиною, сипляться межі, що звуть Україною”.
За кілька тижнів Павло дописав ще куплет, зіграв її в імпровізації один раз. Пізніше записав пісню голосовим і поділився з друзями. З тих пір текст і структура залишились незмінними, тому автор вважає, що пісня саме “народилась”.
Основні частини пісні були записані на фронті, в облаштованому під студію підвалі, що знаходився фактично на лінії зіткнення. Після чого вони були передані у Київ, де їх огорнув в аранжування Дмитро Нужний. Гітарне соло у пісні виконав запрошений музикант Стас Семілєтов (гітарист гурту “Mad Heads” та “Мандри”).
Ця пісня — присвята його друзям, Миколі Дитко та Назару Гладкому. Вони загинули влітку 2022 року за різних обставин та на різних ділянках фронту. Вони навіть не були знайомі одне з одним, але їх багато чого обʼєднувало. Вони обидва були волонтерами, допомагали людям, обидва всією душею прагнули перемоги та обидва віддали найцінніше, що в них було.
Тому кожного разу, коли Павло грає “Моя Перемога” — згадує про Миколу та Назара, побратимів звʼязківців і всіх, хто був вбитий росіянами у цій війні.
На створення лірик відео музиканта надихнули дитячі малюнки, які вони отримують з волонтерською допомогою. Відео ділиться на три частини і зображає війну очима дітей: спочатку — страх та горе, необхідність покидати свою домівку, всі навколо стають солдатами, зруйновані будинки, потяг. Це все, що, на жаль, пережила велика кількість українських дітей. Друга частина про наше єднання: спортзал у школі перетворюється на волонтерський центр, діти разом з дорослими збирають донати, солдати захищають тих, хто в тилу. А фінальна, третя частина — це мрія кожної дитини в Україні, щоб настав той день, коли в спортзалі знову можна буде гратися, коли можна буде повернутися до відбудованого дому, і найголовніше – коли повернеться тато чи мама, коли настане Перемога.
Адже в кожного військового та кожної військової є та людина, заради якої вони воюють, заради якої вони готові віддати останнє. Це дружина чи чоловік, дівчина чи хлопець, донька, син, мама, тато, друзі. “Моя Перемога” — це збірний образ такої людини. Павло співає “Хай тебе не потурбує тривога, спи, засинай моя Перемога”, що значить “Я тут, щоб ви могли спати спокійно. Я витримую ці жахи, щоб вам не довелось”.
