«Поводять себе як орки — прийшли і звільнили. Одного — від коштів, другу — від ідеї», — Аннабелла Моріна про співпрацю з Jerry Heil

28 липня. День Державності. Прем’єра відео «Благословенна Земля» від Jerry Heil. Все чудово, відео в трендах, Jerry Heil збирає вдячні коментарі. І тут… 31 липня відео зникає. Автор страйку — Аннабелла Моріна, співавторка пісні та засновниця ГО «ГР Почайна». Чому так сталося, що призвело до старту судових позовів та найцікавіше — чому тепер пісню про благословенну землю співатиме Іво Бобул — у нашому ексклюзивному інтерв’ю.

Напевно, варто розпочати із зародження вашої колаборації з Jerry Heil. Як все розпочалося?
Почну з того, що я, як голова громадської організації “Почайна”, маю велику мету – відродження річки Почайна. Роблю для цього дуже багато. До прикладу, за моєї ініціативи перейменували станцію метро “Петрівка” на “Почайна”, річка врятована від знищення, створюються парки.
Щороку ми з командою відзначаємо два свята – День Хрещення Русі (а зараз це і День Державності) та Водохреща. З минулого року, коли 28 липня почали святкувати День Державності, я розуміла, що ми концептуально дуже попадаємо в це свято, адже Почайна – річка першохрещення киян (в Указі Президента про започаткування свята воно пов’язане із подіями хрещення), і Почайна – це найяскравіший приклад повернення з небуття того, що вважалося зниклим, було майже вбито російсько-радянською системою. Наша державність по суті зараз теж, як Почайна, відроджується. Тому з минулого року я спілкуюся з Офісом Президента, розповідаю про Почайну, надсилаю документи у відділ, який займається ідеологією, запрошую на річку.

А як в цій історії з’явилася Jerry Heil?
Цьогоріч, 28 липня, я хотіла, щоб на Почайній було щось незвичне та цікаве, те, що виведе проєкт на державний рівень. І десь в середині травня ми з друзями їхали в машині, і я кажу: “А давайте зробимо Гімн Державності?”. За кермом був, до речі, один із них, відомий музичний продюсер Валерій Куцевалов. Друзі кажуть: “Давай зробимо, напиши концепцію”. Я сіла писати текст, концепцію, потім ми збиралися це віддати автору україномовному, якомусь поету.
Взагалі-то я поетеса, але російськомовна, мені поки складно писати українською, тим більше що це пісня, а не просто вірш. Але тут я вклала в текст усе, що за ці роки боротьби за Почайну, за Київ знаю, відчуваю. Це були прості слова, але за кожним – бачення. В мене вийшов вірш, на який глянув Валера та сказав, що це вже годиться.

Це була певна канва?
Ні, не канва. Він сказав: «Все, нам не треба більше залучати україномовного автора, ти написала класно».

Тобто, можна було написати музику і вже співати?
Я вам більше скажу, ми і зробили музику! Але все поступово. В написаному вірші була основна ідея – Державність. Але це таке довге складне слово, і воно ніби створює бар’єр між людьми та державою. А у нас такий менталітет, що ми будь-яку владу сприймаємо як “загарбників”. Для цього є історичні передумови, які склалися, до речі, в ті самі часи хрещення. За новітніми археологічними дослідженнями, Київ як місто спочатку утворився на Подолі, і це було демократичне місто вздовж берега ріки, на кшталт середньовічних вікі-міст (як Сігтуна, тільки більше), де рішення приймалися на площі – віче, а князі вимушені були із віче домовлятися. Після прийняття християнства було побудоване верхнє місто на горах, і воно мало зовсім іншу містобудівну структуру: це були церковні та княжі двори. В результаті змінилась і структура управління, влада почала тиснути на містян, демократія пропала. Але в ДНК вона залишилась! Ми живемо в тому самому місці, де народилась воля, ми дуже волелюбні.
Розуміючи все це, я написала вірш, в якому головний посилом було “моя держава”. Моя держава – це не про незрозумілу бюрократичну та сторонню “державність”. Це про особисте. Моя держава, моя влада, поставлені мною чиновники – менеджери.
Другий головний посил став назвою пісні: “Благословенна земля”.
В нас є Гімн України, який співають усі, і ви пам’ятаєте, який там перший рядок “Ще не вмерла України”. Я дуже бережно ставлюся до Гімну, але треба визнати, що ми, як мантру, як молитву, собі повторюємо цю фразу, і виходить, що “ще не вмерла”, але це вже десь поруч. Ми програмуємо себе на те, що нам складно. Я подумала, а нащо треба нам програмувати себе? Яку мати ідею, яка би підтримала всіх: і воїнів сьогодні, і всіх нас після Перемоги.
А ще я подумала про те, скільки крові наразі вливається в нашу землю, але тільки відходиш на крок від війни, і знову починається: її дерибанять, крадуть, захаращують звалищами. Коли люди будуть повторювати цей сенс про «благословенну землю», а вони вже це роблять, то вони будуть в це вірити, і це буде змінювати наш світ на краще.

Повернімося до вірша. Що було після написання?
Так, після написання вірша ми почали підключати композиторів та виконавців. Зараз я розумію, що ми наробили багато помилок, тому що поспішали до свята і діяли, як волонтери. Валерій Куцевалов подивився на це і пішов з команди. Моя подруга порадила звернути увагу саме на молодих музикантів. Вона й пригадала Jerry Heil. Я мало знала про цю співачку, але по радіо неодноразово чула гарну пісню “Козацького роду” і тому сказала “Ок, пробуємо”. Ми зв’язалися з командою Jerry Heil, але вони були на гастролях, я не знала, чи ми з ними спрацюємося.
У цей час ми звернулися до Олександра Злотника і він написав музику на мій вірш. Одночасно з цим я отримала підтримку з боку Офісу Президента щодо ініціативи створення такої пісні, почала спілкувались із Мінкультом щодо заходів на свято Дня Української Державності.
Коли різні композитори зробили декілька версій пісні, до діалогу повернулась і команда Jerry Heil. Ми розпочали листування в Whatsapp, яке зараз може стати одним із доказів у судовому провадженні, якщо воно буде, а, мабуть, воно буде. Це наш загальний чат. Він починається з того, що скидається мій вірш, відбувається дзвінок, розповідаємо “хто, що і як”. Тарас, менеджер Jerry Heil, попереджає, щоб у співпраці не було політики. Я кажу, що в нас немає політики, адже я – громадський діяч. В команді також політиків немає.
Після ознайомлення з моїм віршем у чаті з’являються зауваження щодо мого вірша від Jerry Heil, які передає Тарас. Пише, що “там у вас русизм”, “а там занадто проста рима” тощо. А також він надіслав смс від Яни, в якому вона написала:

Так, подібна ініціатива у Jerry Heil була.
Jerry Heil зазначила, що хотіла його (від ред. – гімн) написати ще до війни. На цю пропозицію я чітко кажу “ні”, прямо відмовляюсь від подальшої співпраці із ними на таких умовах, що зафіксовано в листуванні. Кажу: “Вибачайте, я хочу Гімн Державності, я розумію, що я російськомовний автор, але я ще допрацюю свій вірш”.

Дошліфуєте його?
Так, дошліфую і буде саме та пісня, яку я бачу. Тарас запитав: “Так що ми тоді робимо?”, на що я відповіла, що “до побачення”. Я розуміла, що в нас є пісня, написана Олександром Злотником, і мені особисто вона була вже ок. Але команда наполягала на продовженні, інших варіантах, ОП та Мінкульту треба було показати більше. Тому ще одні люди писали музику, але вони не закінчили, тому не буду озвучувати.

І це були сучасні автори?
Сучасні, так. Насправді нам подобалося, що над піснею працюють різні покоління, бо вони можуть додати різні сенси, це ж загальний гімн. Про співпрацю різних поколінь ми із самого початку говорили з Тарасом, і він казав: “Класно, давайте всі разом”, потім це забули. Коли я відмовилась віддавати ідею, вони почали вмовляти працювати на моїх умовах. В листуванні є пропозиція Яни допрацьовувати мій текст. Тоді я погодилась і ми домовилися зустрітися. Я розповіла Jerry Heil трохи більше про Почайну, що вона для мене значить. Вона сказала, щоб я не хвилювалася, пообіцяла текст сильно не змінювати, а лише виправити довжину рядків. Прямо по моїм рядкам і почали правити, при мені прямо все редагували.

Як кожен автор, Jerry Heil форматувала текст під себе.
Так, редагувала, але я казала, що словосполучення “Благословенна Земля” і “Моя держава” – це без змін. Основа – мій вірш. По суті, ми разом редагували мій текст.

Ну саме тому ви – співавтор пісні разом із Jerry Heil.
Ми редагували саме мій текст. Зараз це дуже важливо, бо ми в нашій розмові входимо у стадію конфлікту. На початку нашої комунікації моя колега запитала у Тараса, як все буде юридично оформлено. Він відповів – співавторством. Потім ми всі захопилися і працювали на один результат – зробити презентацію цієї пісні Президенту. Я зустрічалась із паном Ткаченком, який тоді був ще міністром, і ми проговорили, що є така ідея до Дня Державності і можна було б презентувати пісню на заході, де буде присутній Президент. Однак, були незрозумілості, коли саме буде відзначатися День Державності. Йшла комунікація між Мінкультом та Офісом Президента. Вони вирішували і ось, власне, обрали пісню, яку ми створили з Jerry Heil. Ми всі зраділи, але потім Олександр Ткаченко пішов з посади, відбулося багато змін у форматі організації свята. В результаті в останні дні було вирішено, що Президент з ветеранами привітає українців і все. Однак Jerry Heil вже їхала, вже все готувалося, тому ми вирішили робити презентацію на озері Йорданському. Але в розмові ще хочеться повернутися до складання пісні.

Звичайно, які деталі опущено?
Я сказала, що ми разом редагували пісню. Зокрема, третій куплет, який сьогодні йде речитативом, з’явився так: я скинула Jerry Heil текст із “Бородянкою та Ірпенем”, кажу, що ось це вже, мабуть, більше твій літературний темпоритм. Підкреслюю, що окрім названих міст, важливо, щоб звучало, що ми живемо там, де “народилась воля”, тому що це наша сутність. А ще я додала рядок із Трипіллям, оскільки напередодні в нас із друзями була дискусія про те, що символ держави у вигляді шару зустрічався ще за трипільських часів, і не дуже коректно починати відлік держави з часів хрещення киян. То безумовно, важливий факт та етап розвитку суспільства, але ми старші. Ось так створювався текст остаточний.

Музику написала Jerry Heil сама?
Так, Jerry Heil писала сама. Тут був такий момент, що на аранжування потрібні були гроші. Достатньо велика сума. Частково нам її покрив мер Ірпеня, частково – мої друзі та команда. Не політики.

Це були приватні кошти, я правильно розумію? В тому числі мера міста Ірпінь?
Так, він просто надав свої особисті кошти для благої справи. Певну частину надав мій товариш, який фактично був продюсером пісні.

Ці кошти – це був гонорар Jerry Heil? Чи залучали до процесу інших людей?
Ні в неї, ні в мене гонорару не було, ми працювали як волонтери. За гроші над піснею працював польський аранжувальник. Вони нам, за словами Jerry Heil, зробили знижку, ніби по собівартості, але це все одно були великі кошти.
І потім ми вирішили поговорити про договір. І зараз я не бачу, от що дивно, цього повідомлення в нашому чатику. Хоча всі бачили це повідомлення від Тараса. В якому він пише, що треба поговорити. «Ми вам пропонуємо договір з дозволом на розповсюдження і ще треба вирішити пропорційно, скільки слів авторства Аннабелли, а скільки слів Jerry Heil, щоб розмежувати права на вірш». Я взагалі до цього не думала про права, це взагалі для мене новий досвід.

Про досвід видання пісні?
Так, зі створенням такого продукту я не стикалась, як і взагалі з цією тусовкою. Наш юрист порадила в договорі звернути увагу на роялті, бо створення пісні було спільне. Ми заїкнулися Тарасу про це, на що він відповів, що не буде роялті, що все дуже складно, нема там чим займатися. Запропонував віддячити тим, що Jerry Heil у інтерв’ю буде розповідати, яка я і моя команда класні та яку круту ідею ми запропонували. Також згадають спонсорів, продюсерів, що це буде всюди висвітлено. І сказав, що вирахувати ці роялті проблемно, там копійки виходять. І ми з командою вирішили поки не заморочуватись.

Ви з кимось радились з цього приводу чи погодились, бо не мали досвіду у цій справі?
Ми почали радитися з юристом, але дуже поспішали до 28 липня, нам дуже хотілося, щоб все відбулося. Крім пісні ми швидко вирішили зробити кліп, щоб саме 28-го, після звернення Президента, його показали у Телемарафоні.

З приводу кліпу, це приватні кошти були чи держава виділяла?
Ні, це все приватні кошти. Я зібрала всіх, хто мене добре знає та добре ставиться. Гроші, бартер. Грубо кажучи, в ТРЦ “Городок” є “Почайна Конгрес-Хол”, де знімався наш відеокліп безплатно, тому що за моїм особистим проханням власниця дозволила зйомку. Врешті-решт, напевно, я свої взаємовідносини з власницею зіпсувала, адже там у них стояв білий рояль і команда Jerry Heil вимагала, щоб рояль з ними поїхав на зйомки. А власниця не давала на це дозвіл, я винесла їй цим мозок. Все було дуже важко. Врешті-решт, я за кошти інших спонсорів орендувала інший білий рояль. Найняла оператора, який знімав і красиві кадри з квадрокоптера. По суті, зараз мені вже пояснили, що я ще й продюсер кліпу, але тоді я цього не розуміла.

Під відео є інформація, що ви допомагали у зйомках?
Під відео на Ютубі я була підписана, як співавтор слів та ідеологічний натхненник. 

Повернімось до підготовки треку.
Стало відомо, що Jerry Heil йтиме на “Сніданок з 1+1”. Я запропонувала піти разом, бо весь проєкт ми створювали командою. Jerry Heil та Тарас відповіли негативно. В мене не було часу сперечатись, бо вже вдень стартувала наша велика святкова програма на озері Йорданському. На “Сніданку” Jerry Heil не згадала мене як співавтора, не згадала нашу команду. Вона сказала, що народжувала пісню 27 років. Але виходить, що вона говорила про “Гімн нового покоління”, а не нашу спільну роботу. На радіо “Шансон” вона мене згадала, як “ідеологічну натхненницю”. Типу, є якась журналістка Аннабелла Моріна на Почайні, ось побачила її і надихнулася на пісню. У мене вже починається свято, а мені всі приходять і кажуть, що Jerry Heil на всіх інтерв’ю навіть Почайну не згадала. Та в мене тоді не було часу засмучуватись, я вела велику подію.

А ви питали чому так? В Яни, в Тараса?
Я подумала про себе, що вони ще просто занадто молоді. Ну може, дійсно, забули. Головне в той момент для мене було те, щоб в пісні було багато Почайни. Всі співають про неї, гуглять, що таке Почайна, це той результат, на який я працюю. Вирішила, що стерплю.

Тобто, промовчали?
Так, я промовчала. Однак, після свята вийшов кліп, де не було вказано одного з членів нашої команди. Людина, яка діставала ці гроші на аранжування. І взагалі жодної подяки, хоч про це домовлялись, коли мова йшла про роялті. Хоча б один раз подякували б всім, хто був залучений до роботи над піснею та кліпом. І тоді нам сказали, що це якась невдячність і попросили повернути кошти. На що Тарас сказав, окей, тоді нехай ці кошти повертаю я особисто, бо ці кошти пов’язані з політикою, а ми ж типу вас попереджали, що ніякої політики не має бути.

Хто ці люди? Хто надавав кошти? Ви можете назвати їхні імена?
Пробачте, не можу, тому що цих людей вже воротить від цієї історії. Вони допомогли, а натомість отримали звинувачення від співачки за свої ж кошти. Річ у тому, що вони не політики, це просто Тарас так викручувався. Один з них, це мій друг, який виступив у цій роботі продюсером, він не політик, а чиновник середньої руки. Саме за його допомоги, наприклад, я, як журналіст-розслідувач, викрила декілька корупційних великих схем. І на нього почали замовляти статті, які Тарас надсилав мені скрінами.

З аргументом того, що Jerry Heil не може його згадувати?
Так.

Але Jerry Heil і Тарас знали про цього чиновника раніше, але претензії почалися вже після публікації кліпу, я правильно розумію?
Насправді вони почали цю розмову за три дні до свята та прем’єри. У нас була важка розмова по зуму. Це теж був такий дзвіночок, на який я не звернула уваги. Ми робили афішу для свята вказали, що співавтором пісні є Аннабелла Моріна (тобто я). Але в зумі команда співачки мені сказала, що вони не хотіли б вказувати моє ім’я на афіші.

Чому? Яка була їхня аргументація?
Казали, що тоді потрібно вказувати аранжувальників та інших учасників процесу. Ну і я махнула рукою. А другим питання було те, що ось ми нагуглили інформацію про одного з членів команди, він начебто політик. 
Кажу “ні, він не політик”, так можна про кожного сказати, що він політик. Те, що про нього зробили статтю, то це про будь-кого подібне можна зробити. Вони сказали, що не хочуть його вказувати, я сказала, що проти. І ми закінчили на тому, що кожен пішов думати. Потім вони сказали, що я повинна віддати кошти, бо у цій ситуації вина за мною. Я, начебто, не попередила свого товариша, що вони його не будуть вказувати. Хоча це було їх рішення, з яким я не згодна, у нас є спільний чат і всі питання там можна було обговорити публічно.
Вони просто вирішили зробити з мене крайню! Вони використали мою ідею, мій вірш, мої зв’язки, гроші моїх спонсорів–друзів, мою роботу. При цьому вони отримали собі результат, а на мене повісили усіх собак. Я з травня місяця жила цим проєктом, відклала інше, була щаслива, коли народила той вірш, створила свято, але ще й повинна гроші віддавати, тому що вони кидають людину?! І ось тоді мене й накрило обурення, а очі відкрилися. Я зрозуміла, які вони непорядні. Українською розмовляють, але поводять себе як орки – прийшли і звільнили… Одного звільнили від коштів, другу – від ідеї. Коли спонсори почули, що борг перекинули на мене, вони махнули рукою та відмовились від претензій. Але мої з ними відносини вже було зруйновано, як і мої особисті відчуття. А далі з’ясувалось, що команда Jerry Heil збирається робити зі мною тільки “договір на розповсюдження”, а не авторський договір. Нібито я просто натхненниця, і нумо рахувати, скільки ваших слів остаточно залишилось в тексті після нашого редагування. Тоді я зрозуміла, що Jerry Heil побачила класну ідею і спочатку хотіла її повністю під себе забрати, але я їм не дала цього зробити відразу, і вони це зробили поступово.

Ви озвучили ці претензії особисто Jerry Heil? Ви мали з нею розмову?
Jerry Heil була в нашому загальному чаті і тому всі питання щодо претензії бачила. І потім у нас була розмова з юристами і Тарас сказав, що готовий мені дати п’ять відсотків співавторства в тексті пісні.

А чому саме п’ять? Як визначилося співвідношення?
Не знаю, можливо, він так порахував слова в фінальному тексті. Я відреагувала негативно. Ми з юристами підготували вимоги, в яких прописали все, що я вам розповіла. Я надіслала їх їм поштою. Також на мене вийшла Євгенія Ступчак, адвокат з авторського права, співзасновник компанії “Сікрет Сервіс”, яку пов’язують із продюсером Михайлом Ясинським, ми почали перемовини.
Адже завдяки підказкам друзів, я змогла вплинути на блокування відео “Благословенна земля” на YouTube. Допомогло те, що я настояла аби моє ім’я вказали під відео як співавтора. Я показала Ютубу, що я співавтор, це підтверджується, але зі мною не врегульовані авторські права, тому я поки що не даю згоду на розповсюдження контенту.
Мені дуже подобається пісня, вона для мене дуже важлива, бо там є багато Почайни. Але сьогодні я навіть не певна, чи хочу йти на перемовини… Вся історія відродження Почайни каже про те, що неможливо зробити щось світле та справжнє, якщо переступати через когось, нехтувати принципами, красти, обманювати, мати завелику гординю та амбіції. Jerry Heil достатньо було сказати людям “дякую”, сказати, що пісня і кліп “створювалися разом”, що було залучено різні покоління, досвід та творчий інтелект тих, хто бореться за місто, за історію, що хтось допоміг грошима, а хтось вклав душу. Навіщо казати, що це все вона сама зробила? В чому наша з нею конкуренція? Я ж не співаю.

Якою була їхня остаточна відповідь у перемовинах? (розмова за 2.09.2023)
Ніякої, Євгенія мені писала вже після блокування. Зараз ми надішлемо їм ще претензію і договір. Будемо в судовому порядку примушувати їх підписати договір.
Є інформація, що вони збираються подати пісню на реєстрацію авторського права не вказуючи мене. Але я теж дещо зробила, щоб цього уникнути. Не буду конкретизувати, що саме.
До речі, коли я заблокувала відео на YouTube, то Jerry Heil нічого не розповіла своїм прихильникам, але спровокувала їх хейтити мене, розмістивши фото зі сльозами.

Дивує взагалі той факт, що Jerry Heil не намагалася з вами зв’язатися, особисто поговорити.
На святі я з нею не розмовляла, бо була ще й ведучою. Останній раз розмовляла, коли обговорювали афішу перед святом. Вони й мене тоді від роялті відмовляли. Тарас аргументував досвідом, адже Jerry Heil для когось написала текст пісні і за два роки отримала тільки сім тисяч гривень як автор. Казали, що, “а так нам доведеться кожного разу з вами погоджувати виступи” і т.д. Зараз я розумію, що мене розвели.

Яка сума цього боргу? 
Не буду вам казати, бо мене про це попросили.

До речі, на яку дату планується судове засідання?
Невідомо, все може розтягнутися. До речі, зараз ми змонтували новий кліп з кадрами свята, яке відбулося. Там є фрагменти того, як ми працювали зі Олександром Злотником, з Jerry Heil.

Версію зі Злотником ви не хочете опублікувати?
Ця версія вийде. Прем’єра відбудеться 19 листопада на великому концерті композитора в “Палаці Україна”. Пісня буде відкривати концерт. Олександру Злотнику вона дуже подобається, він відразу сказав, що саме формулювання “моя держава” – це хіт. 

А хто цього разу її співатиме?
Іво Бобул.

Багато коментарів в мережі про цю роботу щодо її занадто «пафосного тексту», «нещирості», «шароварщини». Ви це бачили? Вас це не обурювало?
Я вам розповідала про ідеологію, про сенси, що закладала у цей текст. Ось моя відповідь на ці коментарі. Ви коли співаєте “Ще не вмерла України?” – ви відчуваєте там щирість чи нещирість? Можливо, коментатори сприймають так, тому що ця пісня не характерна для Jerry Heil і це дійсно не її слова? Тому що глибина цієї концепції, можливо, для більш зрілої людини. Ну, пробачте. Можливо, проблема якраз в цьому? Я їй надала те, що вона може відчути років через 20. Це все ж таки треба прожити життя.

З позицією Jerry Heil можна ознайомитися за посиланням. Аннабелла Моріна після ознайомлення з цим коментарем співачки додала: “Категорично не хочу, аби ця людина співала дану пісню”.

Офіційний коментар Євгенії Ступчук, юристки компанії ТОВ «Сікрет Сервіс Діджитал енд Паблішинг»: «Наша компанія – ТОВ «Сікрет Сервіс Діджитал енд Паблішинг» займається дистрибуцією музичного контента. Отримали клейм на ютуб-канал Яни на нову її пісню «Благословенна земля». Зі свого боку ми уточнили у правовласника – Яни, яка причина скарги. І паралельно звʼязались із заявником Аннабеллою. Як згодом виявилось, є спір про права і зі свого боку, як дистрибʼютор, ми намагались сприяти вирішенню конфлікту між Аннабеллою та командою Яни», — зазначила Євгенія Ступчук. Юристка зазначила, що наразі справа в процесі переговорів між сторонами.