Розмова з Анною Воронецькою про сингл “Життя як воно є”, музичну майстерню та фестиваль «Код нації»

В українському музичному просторі Анна Воронецька відома як співачка, авторка пісень та викладачка вокалу, яка вміє поєднувати творчість і педагогіку. Вона не лише розвиває таланти у власній студії, а й створює масштабні проєкти на кшталт фестивалю «Код нації», де відкриваються нові імена. У нашій розмові ми торкнулися теми онлайн-уроків, особливостей музичної майстерні у Житомирі та джерел її натхнення.

Чи вважаєте Ви, що онлайн-уроки вокалу можуть бути настільки ж ефективними, як і заняття в студії?

Так, якщо правильно побудований процес. Онлайн-уроки дають гнучкість, доступ до навчання з будь-якої точки світу та можливість працювати навіть із тими учнями, які не мають можливості відвідувати студію. Але, звісно, живе спілкування в студії має свою енергетику та швидше формує сценічний досвід. Тому я вважаю, що онлайн і офлайн доповнюють одне одного.

Розкажіть більше про музичну майстерню «Voronetskyh» у Житомирі: чим вона особлива серед інших студій?

Наша майстерня — це не просто місце навчання музиці, це творче середовище, де кожен учень відчуває себе частиною родини. Ми ставимо акцент на індивідуальності, допомагаємо дітям і дорослим відкривати свій власний голос і стиль. Також ми приділяємо увагу сценічній культурі та впевненості — адже музика це не тільки техніка, а й самовираження.

Чому саме ці напрямки навчання – вокал, фортепіано та гітара – стали основними для Вашої студії?

Ці три напрями універсальні. Вокал — це інструмент, який завжди з тобою. Фортепіано — база для розвитку музичного мислення та гармонії. А гітара — дуже емоційний інструмент, який часто стає для молоді першим кроком у музику. Разом вони створюють гарний фундамент для будь-якого музиканта.

Ви є організатором всеукраїнського багатожанрового фестивалю «Код нації». Яка головна ідея цього проєкту та які цілі він має?

«Код нації» створений для того, щоб об’єднувати таланти різних жанрів та регіонів України. Наша мета — підтримати молодих артистів, дати їм платформу для реалізації та водночас популяризувати українську культуру. Це не лише конкурс, а й місце обміну досвідом та ідеями.

Які нові таланти відкрилися для Вас завдяки «Коду нації»?

Щороку я знайомлюсь із неймовірно талановитими дітьми та молоддю. Деякі з них дивують оригінальністю, інші — силою голосу чи авторськими піснями. І найприємніше — бачити, як вони ростуть, стають впевненішими, не бояться експериментувати та йдуть далі у професію.

Як член журі міжнародних конкурсів, які критерії Ви вважаєте найважливішими при оцінюванні виконавців?

Для мене важлива не лише техніка, а й емоція. Виконавець має передати зміст пісні, достукатися до слухача. Окрім цього, я звертаю увагу на артистизм, сценічну культуру та автентичність — чи відчувається особистість за виступом.

Як співачка та авторка пісень, де Ви черпаєте натхнення для власної творчості?

Моє натхнення — це саме життя. Воно підкидає теми і в радості, і в випробуваннях. Часто нова пісня народжується зі звичайного моменту, розмови чи навіть тиші. Також мене надихають мої учні та слухачі, бо їхні історії резонують у мені.

Розкажіть про ваш свіжий трек “Життя як воно є”.

Цей трек для мене особливий, бо він максимально чесний. У ньому я хотіла показати життя як воно є: а життя – це рух, тому і знімали ми відео в автобусі, який весь час був в русі. Я хотіла створити трек, який дарує енергію та нагадує нам: попри всі труднощі, ми не самі. Життя одне, і його треба проживати з любов’ю, вірою та танцем