“Понад пів року у Нацгвардії для мене були наче сном”, – радіоведучий Серж Гагарін про командування ротою, майбутнє премії YUNA та настачу позитиву у музиці

Серж Гагарін, голос якого ми слухаємо і любимо вже не один рік, стане ведучим нашого благодійного концерту “МУЗИКА ВІЙНИ”. Ба більше, це буде перший захід Гагаріна після 9 місяців служби в Нацгвардії. Як змінила повномасштабна війна чоловіка та яке майбутнє музики він бачить – далі у нашій ексклюзивній розмові.

18 листопада відбудеться твоя перша публічна поява на заході як ведучого. Як повертаєшся у професію, яку довелося забути на 9 місяців?

Таке враження, що понад пів року в Нацгвардії для мене були наче сном. Причому вельми непоганим. Але зараз здається, що все ніби наснилося. І досі не віриться, що я отримав настільки крутий досвід у військовій сфері. Ще ніби вчора чистив зброю і приймав відповідальні рішення, переживав за весь особовий склад роти, а зараз спокійно п’ю каву на Хрещатику.

Коли сів в ефір на АрміяFM, то з першого разу відчув, що є динаміка і все йде за планом. Багаторічна робота в ефірі не забувається, як і ведення заходів. Шкода, що зараз вони виключно благодійні, але потрібен час, аби наша індустрія відновилася і все стало на свої місця. До речі, благодійності не стидаюся, буду проводити, тому що це потрібно і цивільним, і військовим.

Як ти потрапив на АрміяFM? Це ти запропонував перевестися чи ідея командування, можливо?

Це було бажання, надіслане з Міністерства оборони. Чому б не перевести мене у рідну стихію, оскільки я мобілізований?

А як змінили тебе ці 9 місяців? Кажуть, що ця війна навчила нас кардинальності та вмінню проживати кожен день.

Погоджуюсь, що потрібно завжди жити сьогоднішнім днем. Навіщо берегти красивий посуд для свят, якщо можна ним користуватись щодня? Це якась радянська примітивна звичка. Вважаю, що ми повинні тішитися життю в тих умовах, які є, тому що наш настрій – це запорука нашої Перемоги. Хоча знаєш, армія змінила мене в тому, що сивого волосся додалося. Я мав надто серйозну відповідальність, все було на мені. І як же я сумую за своїми бійцями…

Яку музику взагалі слухають на фронті, що є у плейлистах захисників?

Багато української музики, але прикро, що часом трапляється і рускій реп, якийсь він наразі не до кінця викорінюємий. А у війську народ простий. Люди часто не задумуються навіть над походженням тієї чи іншої пісні, там все за принципом “подобається/не подобається”. Загалом, якщо ми збиралися за столом посвяткувати щось, то звучала добірочка української музики. Зокрема у ТОПі прослуховування часто були патріотичні колаборації авторства Олександра Пономарьова, “Доброго вечора, ми з України”, KALUSH Orchestra

А що, до речі, зараз з радіо “П’ятниця”? Воно припинило свою діяльність?

Ні, в жодному разі! “П’ятниця” трансформувалася у “Радіо Українських Доріг”. Справа в тому, що “П’ятниця” – це радіо свято. А яке може бути свято, коли країна воює і захищається від окупантів? Тому цілком логічно, що в ефірі зазвучали нові позивні з мотивуючим слоганом “Усі дороги до Перемоги!”. Прийде час, і “П’ятниця” така ж весела і позитивна знову тішитиме мільйони українців улюбленими піснями наших артистів. Впевнений, що цей час, як і наша Перемога, не за горами!

Як думаєш, якою буде музична індустрія в майбутньому, коли ми вийдемо суто із військової тематики?

Якраз бачив, що LAMA презентувала пісню “Сильні люди”. Для мене це вже трошечки незрозуміло. Якось занадто багато серйозної музики по темі. З одного боку, це класно, коли артисти щиро виливають душу, але давайте на один сумний хіт створювати принаймні один оптимістичний, веселий. Сумне, мені здається, може вплинути на наші перспективні здобутки. Загалом потрібно мудро комбінувати музичний матеріал та йти вперед до звитяг. Якщо ми далі будемо писати сумне і тільки про війну, то просто понищимо свій моральний стан

До речі, кажуть що коли ми переможемо і війна закінчиться, більшість актуальних воєнних хітів цього часу можуть забутися і артисти цієї хвилі вже не будуть у топах. Як думаєш, таке можливо?

Мені чомусь здається, що, наприклад, пісня “Україна переможе”, яку Пономарьов з бандою записав, стане новим військовим маршем. Під неї ще крокуватимуть військові на парадах, тому навряд забудеться.

А що зараз тебе мотивує і дає крила? Сім’я і музика тебе тримає на плаву?

Знаєш, музика останнім часом мотивує, але якось інакше, ніж до війни. Я ж багато чого пропустив, зараз буду надолужувати, слухати все. Коли ти сидиш в польових умовах без інтернету, починаєш забувати багато речей. А щодо сім’ї, то я дуже за ними сумую. Мрію, щоб вони повернулися, але поки не бачу для цього вагомих підстав. Оскільки, тримати маленьких дітей в умовах без світла і без води – це не правильно. Мої рідні теж дуже прагнуть повернутися в Україну, ніхто за кордоном лишатися не збирається. Але на все свій час.

З приводу щорічної премії YUNA, до якої ти як ніхто дотичний. Щось взагалі планується чи поки це в далекій перспективі?

Я би не сказав, що в далекій. Думаю, що Перемога вже скоро. Одразу після неї процес нагородження кращих в українській музичній індустрії буде повноцінно відновлено. Єдине, що, напевно, YUNA треба буде проводити не за підсумками календарного року премії, а за весь період від початку широкомасштабної війни і до Перемоги. Взагалі якби моя воля, то першу повоєнну премію я би провів без голосування журі, без підсумків. Просто у форматі галаконцерту нагородив би тих артистів, які зробили свій вагомий внесок у підтримку української музики в найтяжчий час. Але рішення про все, що стосується YUNA, прийматимуть співзасновники премії, а вони ще нікому не відкривали своїх задумів.

Є така відзнака на YUNA –  “за особливі досягнення в індустрії”. Якби це була лише одна статуетка, то кому би ти її віддав?

Складне питання, ти знаєш, глобально там є кілька імен, які варті вшанування. Наприклад, той же Олександр Пономарьов. Чом би й ні? Людина працює з часів, коли я ще бігав “першачком” і до сьогодні. Людина тримається на сцені, стільки років робить цікаві проєкти.

Щодо таких артистів, як Jamala? Вона, наприклад, виступами Європою вже зібрала мільйони євро.

Я тобі скажу, що і Jamala, і та ж Ruslana вже вписали свої імена в нашу музичну історію, тому вони з часом також отримують свою особливу нагороду від YUNA.

Cлідкуємо за українською музичною індустрією, віримо в краще і звичайно ж, чекаємо великий Гала-концерт в Палаці Україна, який точно відбудеться.

Мусить, куди ж він дінеться. Віримо в Україну, віримо в ЗСУ, допомагаємо усім, чим можемо. І не забуваймо, що війна несподівана: сьогодні в Києві тихо, завтра може бути по-іншому. Тому, будьте готові до певних випробувань, які ще на нас чекатимуть. Однак, те що ми переможемо – це вже однозначно, це вже видно в багатьох аспектах, тримаймо кулаки. Слава Україні! Героям Слава!