«Це як терапевтичний сеанс на чотири треки»: Uliana Royce про новий EP, щирість у музиці та готовність до Євробачення

Співачка Uliana Royce презентувала новий EP-альбом під назвою «Сплін» — емоційно глибоку й особисту роботу, яка народжувалася впродовж майже двох років. У відвертому інтерв’ю Уляна розповідає про творчий процес, власні переживання, зростання під час війни та бажання представляти Україну на Євробаченні.

Уляно, розкажи, будь ласка, про новий EP — з чого починалася його історія? Як народжувались ці пісні? Чому саме вони увійшли до релізу?

Цей EP народжувався поступово, протягом майже двох років. Я завжди пишу про те, що проживаю сама — або проживають люди, до яких я емпатично «підключаюся».

Спочатку з’явилася пісня, у якій я не просто співаю про газлайтинг та маніпуляції, а відкрито називаю речі своїми іменами — “БОЖ”.

Потім прийшло «Байдуже». Це визнання того, що токсичні стосунки віджили своє.

«Трек на стоп» — це про емоційні гойдалки «разом-не разом».

«По містах» виглядає як мандрівка в пошуках кохання, але глибше — це пошук себе.

Кожна з цих історій мені боліла — або боліла моїм близьким. Я бачила, як люди застрягають у подібних ситуаціях. І я хотіла, аби слухач побачив: так, це буває, але це не кінець. Це як терапевтичний сеанс, розтягнутий на чотири пісні.

Хто працював над створенням альбому разом із тобою? Продюсери, автори, звукорежисери?

Разом із саундпродюсером Ігорем Кириленком ми писали цей EP. Кожен трек — це частинка моїх спогадів і переживань. Вийшла цілісна емоційна подорож: від сумнівів і болю — до ясного прозріння й сили. Я впускаю слухача туди, де зазвичай тихо: у миті виснаження, відчуження, ламкості.

Який трек із нового мініальбому для тебе найособистіший — і чому?

Безумовно, «БОЖ». У цій пісні я вперше відкрито говорю про газлайтинг — емоційне маніпулювання. Я пережила це на власному досвіді — і це було пекло.

Цей трек став моїм особистим катарсисом. Я нарешті назвала речі своїми іменами, визнала цей біль і вирвалася з нього. Це водночас найособистіша пісня й найсильніший заклик до слухача: «Ти не божеволієш. Із цього є вихід».

Чим цей EP відрізняється від твоїх попередніх робіт?

«Сплін» — це інший рівень відвертості й зрілості. Якщо раніше я ховалася за метафорами, то тут дозволила собі бути максимально щирою — іноді до болю. Це як розмова з психотерапевтом, без масок.

Які меседжі ти хотіла передати слухачеві через цей реліз?

Головний меседж — це нормально відчувати біль, але не нормально в ньому застрягати.

Через пісні я говорю про любов до себе, про важливість вийти з токсичних стосунків, про прийняття себе.

Це музика для тих, хто готовий дивитися правді в очі й рости через біль.

Чи складно писати музику під час війни? Як змінюється твоя творчість в цих умовах?

Війна змінила все. Ми живемо день за днем, і це вплинуло на музику. Я пишу те, що болить зараз. Менше поверхневого — більше глибини. І в цьому є певна сила: коли часу мало, кожна хвилина творчості стає цінною.

Чи відчуваєш, що слухач став інакше сприймати музику зараз?

Так. Люди стали чутливішими до щирості. Тексти стали терапією. Очікування змінилися: слухач хоче бачити не лише картинку, а справжню людину. Автентичність стала необхідністю.

Чи плануєш зняти кліп на один із треків EP? Якщо так — на який?

На цей альбом кліпів не буде, але ми вже готуємося до наступного релізу. Для мене важливо знайти команду, яка зрозуміє емоційну глибину треків.

Сюжети вигадую сама — кліп має бути історією, а не просто гарною картинкою.

Чи варто чекати фіти найближчим часом? З ким би хотіла заспівати дует?

Є цікаві проєкти, але поки рано розкривати деталі. Для мене важлива творча синергія. Мрію про дует із артистами, які, як і я, не бояться говорити про складне.

Чи розглядаєш участь у Нацвідборі на Євробачення? Є в тебе таке бажання?

Так, і цього разу — серйозно. У мене є пісня, що народилася не під конкурс, а щиро. Зараз розмірковуємо, як усе реалізувати. Якщо подаватимуся — то тільки з піснею, яка резонує з людьми.

Як тобі вдається поєднувати творчість і навчання?

Це баланс. Є дні, коли фокус — музика, а є — коли навчання. Одне допомагає іншому. Музика — емоційна розрядка, навчання — структурність.

Як змінилася Уляна Ройс за останній рік?

Я стала міцнішою всередині й м’якшою зовні. Навчилася виставляти кордони, слухати себе, чітко розуміти, чого хочу. І від музики, і від себе.