Український Дім: від музею Леніна до вічно танцюючої сцени

Український Дім: від музею Леніна до вічно танцюючої сцени

На Європейській площі, в самому серці Києва, височіє п’ятиповерхова будівля з упізнаваним силуетом — Український Дім. Колись збудована як Київська філія Центрального музею Леніна, сьогодні вона є одним із ключових майданчиків для культурних подій, виставок, фестивалів і масштабних концертів, як-от недавній виступ Діми Монатіка з новим альбомом «Вічно танцююча людина».

Український Дім: від музею Леніна до вічно танцюючої сцени

Від радянського музею до центру культури

Зведений у 1978–1982 роках, проєкт будівлі втілили архітектори Вадим Гопкало, Вадим Гречина, Володимир Коломієць та інші, а художнє оформлення — такі митці, як В.Н. Борисенко, А.В. Гайдамака та Л.В. Міщенко, який створив також вітражі купола. У 1985-му авторський колектив отримав Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка. Тоді будівля була символом ідеології. Сьогодні — символом змін.

У 1993 році музей було остаточно ліквідовано, а простір отримав нове життя як Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український Дім». Відтоді він став поліфункціональним хабом, де перетинаються культура, наука, бізнес і громадський рух.

Місце пам’яті та боротьби

Український Дім — не просто архітектурна споруда. У січні 2014 року він став сценою драматичних подій — місцем штурму під час Революції Гідності. Облога, барикади, відчайдушний опір — усе це закарбувалося в його стінах, надаючи простору нового виміру. Згодом будівлю відновили, але вона залишилась живим свідком змін українського суспільства.

Події, що формують нову культурну ідентичність

Сьогодні Український Дім — це понад 17 000 квадратних метрів, які включають виставкові та конференц-зали, концертний майданчик на 500 місць, сучасний медіацентр, фуршетні зони, ресторани й навіть музейну колекцію.

Серед ключових подій останніх 10 років — етномузичний фестиваль «Віртуози фолку», сімейне свято «ДоДому на Різдво», презентації культурних ініціатив, мистецькі виставки, форумні події та масштабні шоу.

Останнім яскравим прикладом став концерт MONATIK, який презентував свій новий альбом «Вічно танцююча людина» у межах масштабного концепту “I.V.”. Це друге з чотирьох шоу у серії, і відбулося воно саме у стінах Українського Дому. Глядачі могли спостерігати за шоу зі всіх поверхів будівлі. Подія стала справжнім культурним явищем: сцена у формі платівки з оглядом 360°, лазерне шоу, перформанси акторів та танцівників на всіх поверхах будівлі, і навіть левітація артиста. У центральному атріумі діяли інформаційні зони фондів, які підтримує артист: SuperHumans, “Діти Героїв”, District 1 та Фонд Сергія Притули.

Український Дім: від музею Леніна до вічно танцюючої сцени

Завдяки партнерству з Uklon, шоу реалізували на світовому рівні — з брендуванням усіх чотирьох поверхів та благодійним мерчем. Ведучими події стали актор Женя Янович та Катерина Полєтаєва, а кульмінацією вечора стала романтична пропозиція руки й серця від військового просто на сцені. Цей концерт закріпив за Українським Домом репутацію майданчика, що здатен вмістити не просто велику подію! А справжню емоційну історію, зшиту з музики, сенсів і допомоги.

Український Дім сьогодні

Після перезавантаження 2019 року центр позиціонує себе як мультидисциплінарна інституція, покликана об’єднувати культурні, громадські, освітні й мистецькі середовища. Його місія — представляти найкращі національні досягнення, створювати платформу для діалогу, залучати молодь до творчості та бути простором, відкритим для кожного.

У той час, як фасад будівлі ще несе відлуння радянської естетики (у 2016-му горельєфи замаскували панно з Державним прапором), всередині простір повністю трансформувався — не лише фізично, а й за духом. Він послідовно підтверджує свою роль простору, де синтезуються різні види мистецтва. Так, нещодавно на презентації виставки «ПроЗорі» гурт Hyphen Dash виконав композицію Wall of Remembrance, присвячену монументальному горельєфу «Стіна пам’яті» авторства Ади Рибачук і Володимира Мельніченка. Це ще один приклад того, як у межах однієї події поєднуються візуальне мистецтво, музика, історія та соціальна пам’ять.