Від фіналіста Нацвідбору до режисера «Дитячого Євробачення»: Влад Шериф розповів про зйомки реаліті, роботу під час обстрілів та плани на майбутнє

Український режисер і колишній фіналіст Національного відбору Влад Шериф розповів про роботу над «Щоденниками Дитячого Євробачення», створення музичних кліпів фіналістів та виклики, з якими зіткнулася команда Суспільного під час підготовки до конкурсу. Зйомки з 11 камерами, понад 30 людей на майданчику, повітряні тривоги, вимушена зміна локацій та робота в умовах обмеженого часу стали частиною його першого досвіду режисури масштабного реаліті-проєкту.

Для Влада Шерифа участь у цьогорічному Дитячому Нацвідборі стала особливим професійним етапом. Свого часу він сам виходив на сцену конкурсу як артист, а тепер повернувся до проєкту вже в ролі режисера. За його словами, саме сценічний досвід допоміг краще зрозуміти юних учасників та знайти правильний підхід до роботи з ними.

«Я сам проходив крізь сцену Нацвідбору, чудово пам’ятаю те хвилювання, мандраж і відчуття. Я знаю цю “кухню” зсередини до найменших деталей. Тому сьогодні, стоячи за зйомками, я чітко розумію, що саме потрібно підкреслити в учаснику, аби він розкрився на всі 100%», – розповідає Влад.

Цього року режисер відповідав за створення «Щоденників Дитячого Євробачення» – реаліті, яке знайомило глядачів із фіналістами конкурсу, їхньою підготовкою, переживаннями та життям поза сценою. Для Шерифа це був перший досвід роботи в такому форматі.

Зйомки «Зіркової школи» відбувалися в Буковелі. Над проєктом працювала команда з понад 30 фахівців, а події одночасно фіксували 11 камер. Робочий процес тривав від ранку до вечора за щільним графіком.

Одним із найскладніших моментів для режисера стало вибування учасників. Влад зізнається, що під час першого прощання з дітьми не зміг стримати сліз.

«Моїм головним режисерським завданням стало зберегти тонку межу між правдою реаліті-шоу та чутливою дитячою психікою. Не тиснути, не змушувати грати на камеру, а розважати, підтримувати й створювати атмосферу, у якій їм щиро комфортно», – пояснює він.

Після завершення зйомок у Буковелі команда повернулася до Києва, де розпочалася підготовка візитівок та музичних кліпів фіналістів. Цей етап припав на період інтенсивних російських обстрілів столиці. Через повітряні тривоги доводилося регулярно переривати роботу, змінювати графіки та шукати безпечніші локації.

Для створення музичних відео команда обрала підвальне приміщення старої бібліотеки, розташоване поруч з укриттям. Попри обмежені можливості простору, режисер вирішив перетворити його на яскравий майданчик, використовуючи кольорове освітлення та книжки як центральний елемент декорацій.

«Я вирішив заливати кожен кадр яскравим, соковитим кольоровим світлом, витягуючи максимум із простору. Книги стали не просто декорацією, а головним символом. Я закладав глибоку концепцію: кожна дитина – це як бібліотека, що береже в собі десятки жанрів, історій і непередбачуваних світів», – розповідає Шериф.

За словами режисера, для кожного кліпу команда шукала окремі візуальні рішення, використовуючи книжки, папір, закладки та інші елементи бібліотечного простору.

Окремим викликом став постпродакшн. Через постійні повітряні тривоги та необхідність дотримання безпекових правил монтажні роботи неодноразово призупинялися. Щоб встигнути підготувати матеріали до ефіру, Влад особисто долучався до монтажу разом із командою.

У роботі над музичними кліпами режисер також співпрацював із музичною продюсеркою Нацвідбору Світланою Тарабаровою. За його словами, завдяки багаторічному знайомству їм вдалося швидко знаходити спільну мову щодо творчих рішень.

Влад Шериф подякував команді Суспільного на чолі з головою української делегації на Євробаченні Оксаною Скибінською за довіру та можливість реалізувати проєкт.

Підсумовуючи роботу над сезоном, режисер зазначає, що головним відкриттям для нього стала важливість правильної комунікації з великою командою, особливо в умовах постійного стресу.

«Коли на майданчику понад 30 людей, стрес і жорсткий таймінг, суворі режисерські крики не працюють. Я зрозумів, що найкращий інструмент режисера в наш час – це доброта, світло та гумор. Саме позитивний настрій об’єднує абсолютно різних людей і змушує всю команду рухатися в одному напрямку навіть у найскладніших умовах», – ділиться Влад.

Попри активну режисерську діяльність, Шериф не відкидає можливості повернення до власної музичної кар’єри. Водночас сьогодні він зосереджений на створенні відеоконтенту та розвитку в режисурі.

Наразі Влад продовжує працювати над музичними кліпами українських артистів, планує подальшу співпрацю із Суспільним та готується до сезону дорослого Національного відбору на Євробачення.

Серед його довгострокових творчих цілей – зйомки українського ігрового кіно в жанрі мюзиклу.