СТАСІК порушила 2-річне мовчання роботою “Герої вмирають”

СТАСІК (Анастасія Шевченко) презентувала нову роботу “Герої вмирають”. Кожен проєкт артистки – це гостре соціальне висловлювання на важливу тему. Сьогодні СТАСІК говорить про те, що попри наші спроби закрити на це очі, герої, на жаль, вмирають. Ця робота присвячена пам’яті Романа Ратушного, та кожної та кожного з ваших близьких, хто загинув на цій війні.

“Герої не вмирають” — ця фраза набула сталості з початку російсько-української війни. Вона мала підтримувати бойовий дух та нагадувати про присутність полеглих у наших серцях, в нашій памʼяті.

Але ми маємо дивитися правді в очі. В реальності герої помирають. Цієї конкретної людини, або іншої більше не існує, на її місці буде лише чорна порожнеча. Тому гасло має лишатися гаслом, але ми завжди маємо тримати на умі, що герої вмирають, і вони помирають за нас. Тож на нас тепер лежить обовʼязок жити достойно, і боротися з ворогом так, як боролися заради нас”, – говорить СТАСІК.

Це сповнене символізму відео створив творчий тандем – режисерка Анна Бурячкова та операторка Лєна Чеховська. В його основі лежить трансформація давньогрецького міфу про Харона, що перевозить померлих через річку Стікс. СТАСІК у ролі міфічного персонажа, а в ролі померлих – побратими співачки, з якими вона перетиналася під час війни.

Човен навмисно виглядає старим, адже він перевозить померлих з початку війни, яка триває не рік, не 8 років, а багато сторіч.

Всі герої без одягу, бо ми всі приходимо в це життя та йдемо з нього оголеними.

Човен пливе по “річці” з вугілля, що є відсилкою до роботи “Колиcкова для ворога” та “Через хміль” і нагадує про регіони, які першими прийняли на себе удар ворога. 

“Для мене ця робота – надважлива й особиста водночас. В цьому багато аспектів – від вже тривалої та завжди влучної співпраці з Настею, до тих важливих метаповідомлень, які ми закладали в реалізацію цього проєкт.

Для мене гасло “Герої не вмирають” наче замовчує проблему, не дає людям можливості відгорювати за полеглими, відправляє їх у лімбо, з якого немає виходу. На мій погляд, ми всі маємо пам’ятати про те, якою ціною виборюється кожен сантиметр нашої землі та скільки порожнечі й горя залишається після тих, хто йде назавжди або отримує на полі боя поранення, що змінюють їхнє життя назавжди. Пам’ятати, щоб продовжувати боротьбу, шануючи наших героїв.

Все це ми з моєю неймовірною командою намагалися передати через символізм і психологічно-емоційний вплив на глядача. Кожен об’єкт в кадрі несе певне сенсове навантаження, від вугілля що тліє до гайти в руках у Харона наприкінці відео. Всі елементи сплітаються і створюють потужну емоційну і болючу роботу, яка змусить глядача відчути та прожити важливі усвідомлення і досвід”, – каже режисерка Анна Бурячкова.