35 років — 35 пісень: як звучала відновлена Незалежність України ці роки
Від «Бандерштадту» до Klavdia Petrivna, від касет і перших українських хіт-парадів до TikTok, стримінгів та світових чартів. За 35 років ми встигли побачити чи почути абсолютно різну українську музику. Як змінювалася Україна, так і мінялися її саундтреки.
В один із найтемніших періодів української історії — дванадцять років російсько-української війни та повномасштабне вторгнення, українська музика переживає найбільший сплеск за час відновлення Незалежності.
До 35-річчя Незалежності МУЗВАР обрав 35 пісень, за якими можна почути, як змінювалася Україна. Один рік — один артист — одна пісня. Це не рейтинг найкращих композицій і точно не спроба вмістити всю історію української музики у 35 позиціях.
Десь наш вибір очевидний, десь — дискусійний, а в окремих роках за одне місце могли сперечатися десятки великих хітів. Вмикаємо музичну машину часу.
1991. Брати Гадюкіни — «Ми – хлопці з Бандерштадту»
Рік, коли Україна стала незалежною. 24 серпня Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності, а 1 грудня понад 90% учасників всеукраїнського референдуму сказали йому «так». Радянський Союз доживав останні місяці, а нова держава тільки починала усвідомлювати себе.
У грудні 1991 «Брати Гадюкіни» випускають другий альбом «Ми – хлопці з Бандерштадту». Однойменна композиція швидко стає культовою, а вигаданий Сергієм Кузьмінським «Бандерштадт» на роки закріплюється за Львовом.
Україна тільки проголосила політичну незалежність, а «Гадюкіни» вже звучали так, ніби культурну незалежність ніхто й не збирався питати дозволу проголошувати.
1992. Мертвий Півень — «Ми помрем не в Парижі»
Перший повний рік незалежного життя. Україна розбудовує власні інституції, формує армію, дипломатію, економіку і паралельно переживає важкий розрив із радянською системою.
У цей час львівський «Мертвий Півень» перетворює вірш Наталки Білоцерківець на трек «Ми помрем не в Парижі». Пісня стає одним із символів української альтернативної сцени та своєрідним портретом покоління, яке дорослішало на руїнах СРСР. Українська поезія, рок і жодної потреби бути схожими на те, що в цей час звучало в Москві.
1993. Сестричка Віка — «То моє море»
Країна переживає економічну кризу, гіперінфляцію та болісне становлення нової реальності. Але саме в цьому хаосі формується музична Україна, яка вже абсолютно не схожа на радянську естраду.
Віка Врадій (вона ж Сестричка Віка) стає одним із найяскравіших образів нової сцени: панк, рок, провокація, свобода. «То моє море» закріплює цей образ і стає одним із впізнаваних треків епохи. У країни ще немає стабільної валюти, зате вже є власна панк-діва.
1994. Віктор Павлік — «Ти подобаєшся мені»
Україна проводить дострокові президентські вибори: Леонід Кравчук поступається Леоніду Кучмі. Починається новий політичний етап – і паралельно формується нова масова культура.
Віктор Павлік, тоді соліст гурту «Анна Марія», випускає трек «Ти подобаєшся мені». Композиція стає найкращим ліричним шлягером року, а Павлік – однією з головних попзірок 90-х. Пісню по праву можна назвати одним із перших справді великих українських «мєдляків» Незалежності. І той рідкісний випадок, коли через три десятиліття приспів усе ще не треба нікому нагадувати.
1995. Плач Єремії — «Вона»
Україна поступово виходить із найхаотичнішої фази перших років Незалежності, а український рок перестає бути виключно історією для фестивалів та вузької тусовки.
Вірш Костя Москальця, написаний ще 1989 року, у виконанні Тараса Чубая та «Плачу Єремії» стає піснею «Вона». У 1995 композиція входить до альбому «Най буде все, як є…». Згодом її назвуть одним із українських хітів, що найбільше запам’яталися за перші 25 років Незалежності. Є пісні, які старіють. А є «Вона».
1996. Ірина Білик — «Так просто»
Один із ключових років становлення держави: Україна отримує Конституцію, а у вересні – гривню.
Паралельно остаточно народжується українська попзірка нового покоління. Ірина Білик випускає «Так просто» і стає володаркою музичної премії «Золотої Жар-птиці» як співачка року, а сама композиція отримує відзнаку «Пісня року». Якщо шукати українську попкоролеву дев’яностих, конкурс тут був би без інших претенденток.
1997. ВВ — «Весна»
Україна підписує Хартію про особливе партнерство з НАТО, Леонід Каденюк летить у космос разом з альбомом ВВ, а українська культура дедалі впевненіше шукає власну форму.
ВВ після років життя та роботи у Франції повертаються додому та стають великим музичним явищем в Україні. «Весна» – шалена суміш року, фольку, панку і тієї енергії, яку неможливо сплутати з жодним іншим гуртом. Український рок більше не просить окремого місця в масовій культурі. Він просто його займає.
1998. ТНМК — «Зроби мені хіп-хоп»
У країні – фінансова криза, девальвація гривні та чергове відчуття нестабільності. А в музиці навпаки: з’являється покоління, яке починає будувати абсолютно нову сцену.
ТНМК випускає дебютний альбом «Зроби мені хіп-хоп». Українська мова раптом природно звучить у репі, фанку та хіп-хопі — без спроб копіювати чужу сцену. Альбом 1998 року сьогодні входить до переліку знакових релізів Незалежності.
Український хіп-хоп отримав не просто пісню. Він отримав назву для цілої епохи.
1999. Наталія Могилевська — «Місяць»
Кінець десятиліття. Україна входить у нове тисячоліття вже з власною попіндустрією, телеканалами, хіт-парадами та артистами, яких знає вся країна.
Однією з головних попзірок стає Наталія Могилевська. «Місяць» – той самий великий естрадний поп кінця дев’яностих, який сьогодні миттєво повертає у часи музичних телеканалів, касет і перших великих українських шоу. Ретроспективи української музики стабільно відносять композицію до головних хітів 1999-го.
2000. Океан Ельзи — «Відпусти»
Новий рік, нове тисячоліття – і гурт, який стане одним із головних в історії незалежної України.На початку нульових «Океан Ельзи» вже не просто перспективний рок-гурт. «Відпусти» стає одним із треків, які перетворюють Святослава Вакарчука та компанію на артистів національного масштабу.
Далі будуть стадіони, десятки хітів і пісні, що супроводжуватимуть країну в найважливіші моменти. Але для нового тисячоліття нехай звучить саме «Відпусти».
2001. Тартак — «100%-ий плагіат»
Україна святкує перше десятиліття Незалежності. На сцені остаточно формується покоління нульових – нахабніше, іронічніше й жанрово значно вільніше.
«Тартак» Олександра Положинського випускає дебютний альбом «Демографічний вибух», а «100%-ий плагіат» стає одним із треків, які неможливо відділити від української альтернативної сцени початку нульових. Реп, рок, іронія та абсолютна відсутність бажання вписуватися у класичне поняття «естради».
2002. Аліна Гросу — «Бджілка»
Після року великих рок- і репрелізів максимально несподіваний поворот.
Маленька Аліна Гросу з «Бджілкою» стає одним із найвпізнаваніших дитячих образів української попкультури початку нульових. І саме тому ця позиція в нашому списку важлива.
Історія музики – це не лише пісні, які музичні критики називають великими. Це ще й те, що масово співали діти, крутили телеканали та пам’ятають через десятиліття.
2003. Руслана — «Дикі танці»
Україна вперше бере участь у «Євробаченні». Олександр Пономарьов посідає 14-те місце, але буквально за його спиною вже готується проєкт, який наступного року змінить ставлення до України на конкурсі.
Руслана випускає «Дикі танці» – поєднання попмузики, драйву та карпатських мотивів. Тому ми відносимо її до 2003 – року, коли вона була виданою у світ. Уже 2004-го з Wild Dances Руслана виграє «Євробачення» і приносить Україні першу перемогу.Момент, коли український поп вперше по-справжньому голосно сказав Європі: дивіться, що в нас є.
2004. Ніна Матвієнко — «Квітка-душа»
Рік Помаранчевої революції. Після сфальсифікованого другого туру президентських виборів сотні тисяч людей виходять на Майдан. Помаранчевий стає кольором політичного пробудження країни.
У нашій музичній хронології цей рік представляє Ніна Матвієнко з «Квіткою-душею». Це важлива пауза в списку, переповненому новими поп- і рокзірками. Бо українська музика Незалежності не виникла 1991 року з нуля. Вона стоїть на голосах і традиції поколінь, які були до неї. І голос Ніни Матвієнко – один із тих, без яких неможливо уявити українську культуру.
2005. Скрябін — «Старі фотографії»
Після Помаранчевої революції Україна живе з величезними очікуваннями змін. А «Скрябін» випускає альбом «Танго», де переосмислює свій болючий політичний вибір зроблений у 2004.
«Старі фотографії» з роками перетворяться на значно більше, ніж просто хіт Кузьми. Це пісня про молодість, друзів і той момент, коли розумієш, що час уже зробив частину твого життя історією. Після загибелі Андрія Кузьменка у 2015 вона отримала ще один, значно болючий вимір. Є пісні, які нагадують про рік. А ця нагадує про ціле життя.
2006. Бумбокс — «Квіти в волоссі»
Українські міста швидко змінюються, інтернет поступово входить у повсякденність, а музичний ринок отримує ще одного артиста, без якого наступні два десятиліття вже складно уявити.
«Бумбокс» випускає альбом «Family Бізнес» та культову «Квіти в волоссі». Це ще ранній «Бумбокс»: акустична гітара, хіп-хопова ритміка, голос Хливнюка і тексти, які слухачі дуже швидко починають сприймати як власні історії.
2007. Mad Heads XL — «А я на морі»
Україна переживає політичні кризи й дострокові парламентські вибори. А масова культура тим часом стає дедалі легшою, яскравішою та фестивальнішою.
Mad Heads XL дають країні «А я на морі» – композицію, яка пережила власний рік і перетворилася на майже універсальний літній саундтрек. Бо іноді історію року визначає не революція жанру. Іноді достатньо пісні, після перших секунд якої подумки вже серпень.
2008. LAMA — «Знаєш, як болить»
Світ накриває фінансова криза, яка боляче вдаряє й по Україні. Гривня падає, економічна впевненість зникає.
Тим часом LAMA закріплює статус одного з найпомітніших українських поппроєктів нульових та її трек «Знаєш, як болить». Окремої уваги заслуговує кліп: у ньому для українського мейнстриму того часу доволі сміливо з’являється лесбійська тема (кадри фільму “Сафо. Кохання без меж”, до якого пісня стала саундтреком). У середині нульових, коли ЛГБТК+-репрезентація в українській попкультурі майже не була видимою, такий образ сприймався провокативно й точно додавав відео резонансу.
Характерний голос Наталі Дзеньків, електроніка, попрок, смілива для свого часу візуальна мова – і той саунд, який сьогодні впізнається буквально за кілька секунд.
2009. Олександр Пономарьов — «Я ніколи нікому тебе не віддам»
Країна продовжує виходити зі світової економічної кризи, а українська естрада кінця нульових уже має власний набір артистів, які фактично стали класиками ще за життя.
Один із них – Олександр Пономарьов. «Я ніколи нікому тебе не віддам» – велика попбалада в найкращому сенсі цього слова. У час, коли музика дедалі швидше переходила в інтернет, такі пісні ще жили за старими законами: радіо, телебачення, концерти – і приспів, який має знати вся країна.
2010. Тіна Кароль — «Ніжно»
Янукович стає президентом України. Політичний курс країни змінюється, але попкультура входить у нове десятиліття вже як сформована індустрія.
Тіна Кароль випускає «Ніжно» – одну з тих композицій, які остаточно закріпили за нею статус однієї з головних попспівачок країни. Українська попмузика стає візуальнішою, дорожчою та професійнішою. Епоха YouTube уже почалася.
2011. ALYOSHA & Vlad Darwin — «Ти найкраща»
Україна готується до Євро-2012: будуються стадіони, оновлюються аеропорти, країна очікує на сотні тисяч іноземних гостей.
У музиці – великий романтичний дует ALYOSHA та Vlad Darwin «Ти найкраща». Пісня дуже точно представляє попмузику початку десятих: великі голоси, мелодія, радіоформат і романтика без жодної постіронії.
2012. The HARDKISS — «Make-Up»
Україна разом із Польщею приймає Євро-2012. Київ, Львів, Харків і Донецьк зустрічають футбольну Європу, а українська музика отримує гурт із потенціалом міжнародного звучання.
The HARDKISS випускають бенгер «Make-Up». Юлія Саніна та Валерій Бебко від самого початку будують не просто гурт, а цілісний візуально-музичний світ. The HARDKISS дуже швидко стають одними з головних представників нового українського року.
2013. ONUKA — «Look»
Рік, який розділив сучасну історію України на «до» і «після». 21 листопада починається Євромайдан, а вже за кілька днів студентський протест переростає у Революцію Гідності.
Того самого року з’являється ONUKA. Дебютний сингл «Look» презентують у жовтні 2013, а наприкінці грудня виходить кліп. Електроніка, футуризм і згодом дедалі помітніша присутність української традиційної культури. ONUKA стане одним із проєктів, які покажуть: етніка не зобов’язана звучати як реконструкція минулого.
2014. TARABAROVA — «Повертайся живим»
Рік, після якого український шоубізнес розколовся. Розстріли на Майдані, втеча Януковича, анексія Криму росією, початок війни на Донбасі, перші тисячі загиблих і мільйони українців, для яких слово «війна» перестало бути чимось із підручника.
TARABAROVA випускає «Повертайся живим». Фраза, яка ще вчора могла бути просто назвою пісні, стає одним із найголовніших побажань українців своїм близьким.
2015. Христина Соловій — «Тримай»
Другий рік війни. Україна переживає бої за Дебальцеве, Мінські домовленості та водночас величезне культурне переосмислення себе.
І тут з’являється Христина Соловій із «Тримай». Молода артистка, українська мова, авторська естетика – і мільйони переглядів. Пісня стає одним із головних музичних дебютів десятиліття й доводить, що україномовна композиція може бути масовою не «попри» мову, а просто тому, що це хороша пісня.
2016. Jamala — «1944»
Україна третій рік живе у війні й окупації частини територій.
Jamala виходить на сцену «Євробачення» з історією депортації кримських татар, пережитою її власною родиною. «1944» вийшла 5 лютого 2016 року, а у травні приносить Україні другу перемогу на конкурсі. Це також перша конкурсна пісня «Євробачення», у якій прозвучала кримськотатарська мова.
Європа слухає історію 1944-го, але Україна 2016-го чудово розуміє, чому ця історія знову звучить так актуально.
2017. Марія Яремчук — «Ти в мені є»
Україна приймає «Євробачення» у Києві після перемоги Джамали. Безвізовий режим із ЄС стає реальністю, і для мільйонів українців Європа буквально стає ближчою.
Марія Яремчук у цей період випускає «Ти в мені є». Це один з останніх великих етапів її активної попкар’єри перед тривалою паузою, яка триває й досі. І хороший портрет української естради в момент, коли стара модель шоубізнесу вже починала поступатися новій – цифровій.
2018. KAZKA — «Плакала»
Якщо шукати момент, коли україномовний поп остаточно довів, що може виходити далеко за межі України – ось він. «Плакала» з’являється 17 травня 2018 року. Восени трек входить до світового топ-10 Shazam – уперше для українськомовної пісні. KAZKA робить те, що ще кілька років тому здавалося майже неможливим: українською слухають далеко за межами України без перекладу та адаптації.
2019. Время и Стекло — «Дим»
Володимир Зеленський перемагає на президентських виборах. Україна входить у новий політичний цикл, а попкультура дедалі сильніше живе за законами YouTube та соцмереж.
21 березня «Время и Стекло» випускають «Дим» – першу україномовну пісню гурту. Менш ніж за добу відео очолює українські тренди YouTube. Для одного з найбільших поппроєктів країни перехід на українську тоді ще подавався як експеримент. Через кілька років така ремарка вже здаватиметься дивною. І це, мабуть, найкраще показує, наскільки швидко змінилася українська музика.
2020. KALUSH — «Зорі»
Пандемія COVID-19 зупиняє концерти, фестивалі, клуби й фактично всю живу музичну індустрію. Світ закривається вдома, а TikTok і стримінги отримують ще більший вплив.
KALUSH випускає «Зорі». Це ще KALUSH до «Стефанії», перемоги на «Євробаченні» та світових гастролей. Але вже добре чути нову українську реп-сцену, яка за кілька років стане мейнстримом.
2021. Go_A — «SHUM»
Україна святкує 30-річчя Незалежності, а після скасованого через пандемію «Євробачення-2020» Go_A нарешті їдуть на конкурс.
І роблять це з «SHUM». Українська мова, електроніка, незвичний голос і фольклорний матеріал раптом виявляються абсолютно конкурентними на найбільшій музичній телевізійній сцені Європи. Go_A посідають п’яте місце, а «SHUM» після конкурсу проривається у міжнародні чарти. Те, що десятиліттями дехто вважав «занадто локальним», стає головною конкурентною перевагою.
2022. Макс Барських — «Буде весна»
24 лютого 2022 Росія починає повномасштабне вторгнення. Маріуполь. Буча. Ірпінь. Азовсталь. Мільйони біженців. Тисячі добровольців. Повітряні тривоги стають частиною щоденного життя всієї країни.
Українська музика теж змінюється буквально за кілька тижнів. Артисти відмовляються від мови агресора у своїй творчості, волонтерять, вступають до війська, виступають перед військовими та випускають сотні пісень про війну. Макс Барських випускає «Буде весна». Назва, яка в іншому житті могла б бути просто романтичною метафорою, у 2022 звучить як обіцянка.
2023. Антитіла — «Фортеця Бахмут»
Україна продовжує повномасштабну війну. Бахмут стає місцем однієї з найдовших і найкривавіших битв вторгнення та символом українського спротиву.
Третього лютого «Антитіла» презентують «Фортецю Бахмут», присвячену місту, українським військовим і всім, хто протистоїть російській агресії. Кліп музиканти знімали на реальних позиціях біля Бахмута. Це вже не пісня, написана «про війну» зі сторони. Учасники «Антитіл» після початку вторгнення самі долучилися до оборони країни. Межа між артистом і громадянином остаточно зникає.
2024. Klavdia Petrivna — «Я тобі брехала»
Третій рік повномасштабної війни. Україна живе між фронтом, регулярними російськими атаками, відключеннями світла і водночас продовжує створювати культуру.
І тут раптом запалюється одна з найбільших зірок року – артистка, обличчя якої тривалий час ніхто навіть не бачив.
Klavdia Petrivna перетворюється на попкультурний феномен, а «Я тобі брехала» – на один із головних хітів її проривного року. Це вже абсолютно інший шоубізнес. Артист може народитися у соцмережах, приховувати обличчя, не мати багаторічної телевізійної історії – і дати свій перший публічний виступ одразу у київському «Палаці Спорту». Двічі.
2025. Jerry Heil & YARMAK — «З якого ти поверху неба?»
Українська музика вже не доводить, що може бути масовою українською. За кілька років це просто стало нормою.
Jerry Heil та YARMAK випускають «З якого ти поверху неба?». Jerry Heil розповідала, що приспів написала ще під час навчання у Берклі, а чоловічу частину від початку хотіла почути саме у виконанні YARMAK. Лірична пісня про зріле кохання стає одним із великих українських хітів року. І це теж важливо. Бо навіть під час війни українська музика не зобов’язана говорити виключно про війну. Право співати про кохання, танцювати, закохуватися і жити – теж частина того, за що країна бореться.
2026. Цей музичний рік ще триває…
Можливо, пісня, з якою ми всі будемо згадувати 2026-й через десять чи двадцять років, уже вийшла, і це, як варіант ШІ-прорив Kolibri & Zlata Ko «Червоний мак», або Нікіта Кісельов і переспів пісні «Вівтар», або Артем Пивоваров та запальна «Viva La Vida»…
А можливо, її ще навіть не записали. Саме тому 35-ту пісню цього списку редакція МУЗВАР навмисно не обирає. Вже у грудні відбудеться ювілейна премія MUZVAR AWARDS, можливо саме там і буде обрано найкращу пісню читачами та глядачами МУЗВАР.
Бо історію Незалежності пишуть не лише документи, вибори, революції та війни. В першу чергу – спогади та емоції людей.
