Вінтажний піджак Джонсона помітили на співачці Уляні Ройс: деталі

Співачка Уляна Ройс презентує нову роботу “Кармекс”. Трек було написано спільно із Джері Хейл (Jerry Heil). Ця пісня стала другою частиною музичної трилогії, написаною Уляною Ройс під час війни. Перший трек “Омана” вийшов у грудні 2022 року.

Вінтажний піджак для зйомки обкладинки синглу був привезений із Лондона. Силует “з чоловічого плеча” ідеально відобразив почуття всіх жінок після повномасштабного вторгнення росії та територію України. 

Саме образ Бориса Джонсона, який став великою підтримкою для всіх українців, надихнув мене зобразити таким чином жінок України, які повинні були взяти на себе відповідальність за свої родини та забезпечувати їхню безпеку. Поєднання стійкості, мудрості та сили — це все про наших жінок.

Сингл “Кармекс” – це музична сповідь співачки про власну історію біженства та поневірянь за кордоном. Про період у три місяці, які тягнулися, здається, вічність, коли все твоє життя вмістилося в одну валізу і в одну річ – “Кармекс”. Саме з цим блиском для губ пов’язаний сум від втраченого кохання, адже на губах, крім омріяних поцілунків, залишився лише “Кармекс”.

“Війна застала мене двічі: на початку лютого я розірвала стосунки із коханою людиною, а 24 лютого з усією родиною ми прокинулися від вибухів в Києві. Я вимушена була зібрати до купи себе, взяти під контроль маму, молодших сестру й брата, та поїхати до Польщі. В одну валізу я зібрала всі свої речі – найнеобхідніше та найважливіше. Ніяких підборів, суконь чи косметики. Єдине, що я взяла із косметики – блиск для губ “Кармекс”, – ділиться Уляна.

Саме “Кармекс” став алегоричним символом біженства багатьох дівчат, яких війна розкидала по всьому світу. Це єдина особиста річ, яка увібрала в себе і символ жіночності та краси, і спогади про минуле життя в Україні.

“В моїй пісні є рядки “Вулиці чужих країн стали нам плацебо”, але насправді біженство не рятує від війни. Воно не є пігулкою. Бувши в безпеці за кордоном, я почувала себе жахливо: за весь цей період я не написала жодного рядка, мене постійно накривало почуття провини, що я не вдома, не на своєму місці, мене наче вирвали із мого звичного життя. Я повернулася до України і відчула полегшення. Мене врятували благодійні концерти, які я майже щотижня давала для людей-біженців та дітей, постраждалих від війни. Саме через виступи та зустрічі зі слухачами я відчула у собі сили та свою затребуваність як артиста та волонтера. Адже музика лікує від війни. На Батьківщині я одразу почала писати пісні та творити. Я почала по-новому дихати, бо я вдома зі своїми співвітчизниками. Перебуваючи за кордоном, я відверто поговорила із собою і пообіцяла, що на місці моїх душевних ран знов проростуть квіти. Мої нові пісні – це і є ті квіти”, – говорить співачка.