«Я працюю на закордонних слухачів та українських», — Demone Ritti про творчу еволюцію, закордонні виступи та бажання виступити на прайді

Продовжуємо розповідати про нові імена музики. На черзі — рок-виконавець з Одеси Demone Ritti. 

Давайте знайомитися. Розкажіть загалом про стиль та образ Demone Ritti. Як він виник, ким та чим надихалися, чому саме таку музику обрали для конекту з аудиторією?

Я ніким та нічим не надихався. Що б я не вдягнув чи не грав, я – Demone Ritti. Мій образ – результат мого внутрішнього відчуття. Хтось є прихильником консерватизму, я ж вважаю, що кожна людина вільна у питанні самовираження.

Ваші впізнавані фішки – це блакитне волосся та вогонь на шиї. Чому саме вони? Це епатаж чи своєрідний виклик консерватизму?

Епатаж — це і є виклик консерватизму. Так, я люблю бути яскравим, а вогонь на шиї повністю описує мене як людину. Блакитне волосся додає цікавий акцент, і мені справді подобається цей стиль — не можу уявити себе інакше. Звичайно, в моєму житті був період, коли в мене був мій природній темний колір волосся, але він не дає мені тієї енергії на сцені, в яку я закоханий.

Якщо говорити про ваш музичний шлях, то якими були ваші початки? З того часу відбулася певна еволюція чи поки йдете тією дорогою, яку заклали ще 17-річним?

Еволюція, звісно, є. Тільки уявіть, за весь мій музичний шлях, де я тільки не співав: на вулиці з аскером, у переходах біля порту, а потім записав свій перший альбом. 

У вашому арсеналі треків лише одна пісня українською, звідси постає питання – на яку аудиторію ви працюєте? Це закордонні слухачі чи все ж українці?

В Одесі у мене була своя аудиторія. Я стрімко розвивався і мав багато планів. У мене нарешті з’явилося все те, що потрібно для розвитку артиста. Але потім почалася повномасштабна війна. Я переїхав до Польщі, згодом  — до Англії, де займався написанням музики на замовлення. І тоді отримав повідомлення від засновника NEZHNO про колаборацію. Це був той момент, коли я повернувся до роботи над музикою для себе. Пізніше — переїзд до Німеччини, і дійсно різкий стрибок догори: концерти, колаби, інтерв’ю, створення нової аудиторії в іншій країні, участь у важливих концертах. Якби я зараз побачив себе 17-річного, я впевнений, що він би сказав мені: ‘Ти молодець, що йдеш обраним тобою шляхом’.

Я працюю на закордонних слухачів та українських. Здебільшого, пишу англійською. Мені так легше, до того ж це міжнародна мова і всі її розуміють. 

У світі рок-музики багато фестивалів на яких можна себе показати. Чи є у вас віш-ліст таких майданчиків, можливо є якійсь амбіційні плани та цілі?

Так! Я вже подав заявки та чекаю відповіді чи встигаю прийняти участь в цьому році аби перенесуть на наступний. Дуже хочу виступити на нідерландському фестивалі ESNS, та декількох німецьких.

Як ви пишете пісні, чекаєте натхнення і спеціально чимось заряджаєтесь на творчість чи для вас це ніби щоденна систематична робота?

Заряджаюсь спогадами, подіями з свого життя, без натхнення ніяк.

Знаю, що ви пишете музику з 14 років, який трек за ці 7 років є для вас найважливішим і чому?

У мене дві улюблені пісні з двох різних етапів мого життя. ‘Життя на коліна’ та ‘Fallen angel’. 

Перша пісня реально дає мотивацію ставити життя на коліна і впевненість, що все буде так, як ти побажаєш. Але,  у темі кохання ця пісня має не такий позитивний настрій, тож можна сказати, вона сконцентрована на дуже ‘земних’ бажаннях. Така собі трохи агресивна мантра.

Пісня ‘Fallen angel’ про насилля. Кожен день у світі трапляються тисячі випадків згвалтування, насильницькі вбивства і майже ніхто не звертає на це увагу. Я вважаю це важливою частиною мого музичного шляху – звертати увагу на проблеми, повз яких чомусь проходять щодня.

Нещодавно ви взяли участь у концерт проти расизму “Rhythm against racism” у місті Швальмталь. Як пройшов ваш виступ? Наскільки важливо на вашу думку артисту брати участь у соціально значимих активностях?

Виступ був запальним! Я не можу передати словами ті емоції та атмосферу, але ми всі дуже постаралися, щоб це було незабутньо. Звичайно, важливо брати участь у соціально важливих активностях. Для мене це завжди буде так.

Бачив, що ви підтримували лгбт-спільноту у ваших соц.мережах. Могли б виступати на прайді?

Так, я дуже хочу виступити на прайді в наступному році. Тема рівності дуже важлива для мене. В Одесі я брав активну участь у житті ком’юніті.

На концерті в Швальмталь ви виступали з бендом. Розкажіть про ваших колег, як довго шукали їх, за якими критеріями обираєте людей для роботи на одній сцені? 

 Дуже професійні та круті музиканти, я радий, що знайшов їх. Процес підготовки до концерту був дуже складним, але ми впоралися. Я обираю ідейних людей, які мають бажання виступати. Звичайно, досвід теж враховується. Фред (гітарист) не мав досвіду на сцені раніше, але його зацікавленість та наполегливість зробили цей виступ незабутнім. Усі інші Глєб (бас гітара) та Вітя (барабани) мали досвід, і навіть при невеликій кількості репетицій, зіграли професійно. Вітя взагалі імпровізував. Все вийшло круто.

У вільний від творчості час, яку музику слухаєте? Які три композиції у вас на повторі останнім часом?

Я меломан, тож у вільний час слухаю все: від класики до heavy metal. Я люблю всі жанри, а з пісень на повторі в мене Phantogram “You don’t get me high anymore”, Oliver Tree “Let me down”, Sia “I forgive you (Maher Daniel remix)”.