RENIE CARES з новим звучанням у мініальбомі “LA PRINCESSE LOINTAINE”
“la princesse lointaine” про те, що іноді свідомо ігноруєш купу червоних прапорців (якщо не величезне вирви-око червонюще рядно розміром з дев’ятиповерховий будинок), бо просто хочеш любові.
Іра Панчук (авторка музики й тексту):
“ЕР про те, як я з “далекої принцеси” наважилася стати “близькою”. Пішла на компроміс з собою.
Одного разу я вже намацала свої особисті кордони, уже вчилася їх відстоювати, не бути зручною лялечкою (“кричу” – гнів), уже давала собі обіцянку свідомо не повторювати самодеструктивні патерни поведінки.
Живучи у війні, під тиском також і дорослішання у світі, де все навколо розвалюється; де кількість смертей близьких людей на рік уже перевалює за допустиму норму (такої норми не існує), інколи хочеться відчути себе сильно живою.
Я поїхала у Париж на тиждень, аби трошки почистити голову й подумати. Загалом, між паризькими вуличками не знайшлося місць комфортніших за готичні собори й кладовища. Ніби мертві набагато більш відкриті до сприйняття і співпочуття, ніж живі. Страшенно відчулася скоротечність життя й часу, і подумалося, що все ж, “була-не-була” (“деліре” – компроміс у роздумах).
І знову, перетворившись на лялечку, але вже з очевидним шлейфом самоіронії, іду назустріч коханню; не так до конкретної людини навіть в обійми підскоком, а до самого явища, акту, до трансцендентного досвіду (“ляля” – компроміс на ділі).
Закриваючи самій собі рота, не слухаючись інтуїції – осліпла (“сліпі почуття, на серці кроти”). Купалась у цьому дозволі самій собі бути любленою, бути справжньо-близькою, звісно ж, відпустивши контроль. І це було красиво й приємно доволі, аби трошечки полікуватися, відродитися. зрештою, пластир відірвався раптово:
“я плакала з горя, а ти!
а ти
з щасливости”
Зрештою, звісно, обертається якнайгірше: передчуття ніколи не брешуть. (“зараза” – депресія). У цьому треці доволі буквально висловлююся про все, що довелось прожити і осмислити:
“міняюся позами з речима на підлозі
розкидана пом’ята повторюю по колу фрази
заповнюю паузи…”
Також про те, як сильно хочеться закритись, заховатись, ніколи більше не мати “людського стосунку” з кимсь; бачити в близькості тільки ворога й найбільше зло:
“сад людських утіх трактуй як тортури
і дама що марно адама коха
нерозумна натура
не будь дура”
Про стан, коли хочеться здерти із себе шкіру; коли ти не можеш змити з себе цей досвід; коли ти з ним один на один, і потрібно обрати – ніколи знову чи все ж залишатися вразливою, відкритою, проживати людський досвід цілісно, повно, з усіма болями й прикрощами:
“бажання спинити спинитись і більше без смаку рвоти
вагання усіх за і проти”.
Смирення й спокій приходить із треком “любови більше” (прийняття). Тут про готовність і рішення все ж ділитися, роздавати частиночки себе іншим, хай що чекає попереду. Бо “буде ляпас чи цілунок” – це вже не твоя відповідальність. А за реакціями інших людей слідкувати не варт (“хочу-не хочу полишу, у них свої херувими. візьми, я не носитимусь з ними”), адже твоя задача в цьому світі – віддати любов. І отримати, звісно, але це вже непідконтрольно конкретно тобі.”
Саша Мусевич (саунд-продюсер) про нове звучання:
“Цей мініальбом суттєво відрізняється звучанням і аранжуваннями від попередніх робіт. Ми експериментуємо з жанрами, поєднуючи рок, електроніку, акустичні інструменти, додаючи добру кількість сатурацій. Основний акцент зроблено на вокальних лініях – мінімалізм у звучанні дозволяє слухачам легше сприймати матеріал. Утім, уся краса треків у деталях, які відкриваються при прослуховуванні по колу.”
Авторка обкладинки – художниця Марія Присяжнюк.
Авторка фото – Поліна Полікарпова.
Презентація міні-альбому “la princesse lointaine” наживо відбудеться на вже анонсованих сольних концертах:
30-го листопада у Києві в Малій Опері. Квитки за посиланням.
13-го грудня у Львові в !FESTrepublic. Квитки за посиланням.
Renie Cares — це український інді-проект, що був створений Ірою Панчук спільно зі саундпродюсером Сашею Мусевичем. Історія гурту розпочалася в 2021 році із дебютним релізом «якби».
У минулому році Renie Cares випустили свій дебютний повноформатний альбом “легка нестерпність буття”, про який позитивно відгукнулися музичні критики та аудиторія.
І після невеликої перерви випускають свій перший EP “la princesse lointaine”
