МУЗ.Саундчек: “Somnambula” від Blooms Corda

Blooms Corda — український гурт, який ніколи не боїться експериментів. Їхній шостий студійний альбом «Somnambula» — це приклад внутрішньої креативної сили, що проростає в кожній ноті, у кожній деталі звучання. Цього разу бенд на чолі з Данилом Галиком запрошує нас у концептуальний театр сну — простір, де переживання не зникають, а перетворюються на марення. Тут ти спостерігаєш яскраві сцени, наче герой пісні «Копік-кіноман», що звучить у дусі «постфанку» — жанру, який сам Данило описує як «поетичний фанк, що часом стає чимось іншим».

Альбом відкриває композиція «Галатея» — ніжна, життєрадісна, майже імпресіоністична прогулянка нічним містом під тендітну гітарну мелодію. Це Blooms Corda у своїй найкращій формі. Перед релізом з’явилися два сингли: глибоко ліричний «Я написав тобі пісню» — щира присвята тій єдиній людині, яку не замінить ніхто. Пісня — до мурах, кліп — до сліз. Другий сингл, «Старання не втратити розум», — трохи абсурдний, але дуже чесний сторітелінг про те, як ліричний герой проживає повномасштабну війну і водночас шукає місце для власного болю серед чужих. Відео з Іллею Чопоровим у головній ролі лише підсилює цей ефект — рекомендую переглянути.

Друга частина альбому, починаючи з «Кімчі», занурює у ще глибші шари сновидінь. Цей трек — психоделічний тріп, тоді як «Марта» має чіткіші обриси реальності, розповідаючи знайому історію закоханості, але подану у властивій гурту поетичній формі. І вже не розумієш — Марта справжня чи лише наснилася. Наступні композиції — жваві, світлі, але не позбавлені глибини. Якщо ви не уявляєте життя без кіно, обов’язково послухайте «Копік-кіноман». Завершує подорож пісня французькою — «La Métamorphose». Уже з назви можна здогадатися, про що вона, але сенси розкриються повністю лише тим, хто чув однойменний вірш Данила, що став основою цієї композиції.

Мене завжди захоплюють артисти, які сприймають поняття альбому не як просто набір треків, а як цілісний твір — з ідеєю, настрієм і внутрішньою драматургією. «Somnambula» саме така робота. Варто відмітити, що іноді виконавці, граючись з цілісністю, забувають про різноманіття. На щастя, «Somnambula» не постраждав від подібного.

Альбом — це подорож героя, який щодня зіштовхується з почуттями — змішаними, незрозумілими, часом абсурдними, як психоделічний сон після трьох «Мімоз». Він бачить прекрасне, закохується, губиться, переживає, іноді засинає спокійно, іноді — тривожно. Але після прослуховування цієї збірки шанси на хороший настрій (а може, й на хороший сон) — помітно зростають.

Оглядав: Михайло Товтин