МУЗ.Саундчек: занурюємось у вечірні роздуми після прослуховування ЕР від Лівінстон

«Де ніч торкається води» — український бароко-поп у найкращих його проявах від Лівінстон. Після прослуховування ЕР із трьох треків і тривалістю всього десять хвилин виникає враження, ніби побував у філармонії, де звучала зовсім не нудна «класика». Класична музика, переплетена з поезією, яку вокаліст Андрій Пантюх співає з такою пристрастю та ніжністю, що вона проходить крізь тебе.

Усі композиції об’єднані темами жаги, інтимності та сексуальності. Настрій мініальбому темний і камерний: ніби сидиш у замку біля каміна пізнього вечора, заплутаний у власних бажаннях, фантазіях і думках про втрачені можливості. У фінальному треку, «Мадонна», відбувається зустріч із фатальним образом — мунківською мадонною, що влучно підкреслює дуалізм проєкту: він про щось прекрасне й глибоке, але водночас дещо порочне. Другий трек, «Тої багряної ночі», звучить як спогад оповідача про особливі миті, сповнені небезпечної пристрасті. Особливістю цього треку є присутність жіночого вокалу.

«Де ніч торкається води» насичений струнними, що додає йому вишуканості та сильної драматичності. Концептуально це — другий розділ трилогії, яка має завершитися наступним мініальбомом у лютому 2026 року. Обкладинка точно передає імпресіоністичну сутність релізу: ми буквально бачимо, як ніч торкається води. Проєкт цілісний і витриманий, але не нудний — можливо, завдяки своїй компактності, адже за десять хвилин слухач не встигає втомитись.

Якщо підсумувати, «Де ніч торкається води» — ідеальний саундтрек для листопадових вечорів, коли холодно, хочеться сховатися вдома, запалити свічки, зупинитись, подумати і ввімкнути саме цей ЕР. Особливо цікаво буде поглянути на трилогію в цілому, коли з’явиться її фінальна частина. Найбільша сила проєкту — у магічному поєднанні голосу Андрія зі струнними інструментами.

Оглядав: Михайло Товтин