MUZWAR. volume 1: ANYMAN
MUZWAR — нова рубрика на нашому вебсайті, де розповідатиметься про військових, які сміливо захищають Україну у лавах 3-го армійського корпусу, та їхню творчість.
Андрію 23. Він — старший черговий БПЛА 2-го Штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади. До війни вчився в університеті й час від часу писав вірші та тексти для треків. До війська долучився 28 лютого 2022 року, майже одразу після початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні його життя — це дрони, війна і тексти, які народжуються не в тиші, а між бойовими виходами, втратами й пам’яттю.
Про рішення піти до війська Андрій говорить спокійно і без героїзації — з розумінням, що передчуття війни було у багатьох, але масштаб виявився зовсім іншим.
«Будемо чесними: у багатьох було розуміння, що це буде, але не було розуміння, у яких саме масштабах. До 24 лютого я вчився в університеті й узагалі не розглядав службу в армії через відчуття, що зіштовхнуся з великою кількістю “совєтських” затягів тощо. На щастя, у мене з’явилися друзі, які познайомили мене з Двіжем, що став фундаментом найкращого підрозділу сьогодення, а також показали армійське ставлення в цьому підрозділі. Коли зайшла мова про те, щоб приєднатися до них, у мене не було ні краплі вагань і сумнівів — тож ми почали двіжувати разом. Завдяки тому, що я потрапив у цей підрозділ, завдяки досвіду ветеранів “Азову”, які згодом очолили кістяк 3-ї штурмової, та моїм друзям відчуття, що армія — це суцільний затяг, одразу розвіялося. Я зрозумів, що я в правильному двіжі, у якому кожен може бути самим собою, якісно творити й нищити противника, що й дає мені стимул та змогу писати свої тексти.»
Його тексти не народжуються з абстрактного натхнення, вони виростають із середовища, в якому він живе щодня. Натхнення тут нестабільне, рухоме, як і сама війна.
«Надихаюсь всім що мене оточує: від людей до різних життєвих моментів. Натхнення взагалі питання складне, воно зараз є, через годину немає. Взагалі надихаюсь людьми що поруч зі мною, тими речами, що ми робимо разом. Також проблемами як в країні, так і у війську, всі ці речі мене дуже мотивують казати про них.»
Андрій усвідомлює дистанцію між військовим досвідом і цивільним слухачем. І не намагається її згладити — радше говорить про неї прямо.
«Є розуміння, що цивільне населення не завжди зможе зрозуміти нас, але військова тематика — це те, що мене оточує, тому я хочу, і буду продовжувати про це казати, тому що це все ще й памʼять про моїх друзів, деяких з яких, на жаль, вже немає.
Але ми це і робимо, щоб місток між цивільним населенням та військовими ставав меншим, а розуміння та підтримка тільки збільшувалась, так як наша армія — це велика сила. А ніяких сил без потужної підтримки не існує.»
Коли мова заходить не про трек, а про фразу, одну, без рими й образів, яку б він хотів сказати відповідь виходить довшою, ніж один рядок. Бо війна давно перестала вміщатися у прості формулювання.
«В одну фразу вкластись дуже важко.
Все частіше мені попадаються збори по 50 тисяч гривень, які ніяк не можуть закрити. В такі моменти я згадую 2022-й рік, коли кожен збір закривався майже миттєво.
Дуже багато як зрад, так і перемог. Але перемога, як така, ще дуже далеко, а далеко вона тому що багато людей ще досі не включились, або їх бажання допомагати продовжує згасати з часом. Є розуміння, що зараз важко всім, але не треба забувати заради чого та заради кого ми це робимо. Невже ми можемо так швидко забути про всіх полеглих на цій війні? Та про ворога, що вже на порозі в нашу хату, а не за парканом?
Допомагайте війську, бо під загрозою майбутнє наших дітей, нашої Nації та країни. Ми тут щоб жити, а не виживати.»
Музика для нього — не план і не стратегія на майбутнє. Поки що це простір, який існує поруч із війною, але не замінює її. Навесні виходить його новий альбом – “Наш формат” під псевдо ANYMAN. Але на питання, чи займався би Андрій музикою фултайм, якби не було війни, відповідає так:
«Скоріше ні, чим так, це в першу чергу моє хобі. Наразі моє основне заняття — це приносити свій вклад в цю війну, щоб частіше вмирав ворог. А далі буде далі.»
Свою творчість Андрій описує коротко — без пояснень:
«Війна, спогади, щирість.»
А війну — ще коротше:
«Безсмертя, друзі, молодість.»
