MUZWAR. volume 5: «Крем»
MUZWAR — нова рубрика на нашому вебсайті, де розповідатиметься про військових, які сміливо захищають Україну у лавах 3-го армійського корпусу, та їхню творчість.
«Крем», Олексій, 38 років.
Олексій «Крем» — начальник зв’язку розвідувального батальйону 3-ї окремої штурмової бригади. У підрозділі з першого дня його заснування.
До повномасштабної війни працював інженером з електроніки, а з 2014 року долучився до «Азову». Паралельно завжди залишалася музика: Олексій грав у різних гуртах на гітарі та бас-гітарі. Сьогодні, навіть у реаліях війни, він продовжує грати.
Його фронтовий шлях проходив через ключові етапи цієї війни: Київську, Бахмутську та Авдіївську операції.
Для нього головне — це щоб війна завершилася перемогою.
Про зв’язок і музику
На перший погляд, фронтовий зв’язок і музика — це зовсім різні світи. Але для інженера і музиканта вони мають спільну логіку.
«Так, багато спільного. Зараз і зв’язок на фронті, і музика цифровізуються. У підрозділах усе більше програмістів, системних адміністраторів, які налагоджують зв’язок не лише на рівні командирів бою та піхотинців, а й створюють автоматичні системи аналітики, звітів, переходять на нові засоби передачі даних.
Так само і в музиці: комп’ютери замінили класичні рекордери на магнітній плівці, програмісти працюють над емуляцією аналогових ефектів — створюють цифрові плагіни. У нашому взводі зв’язку також є музиканти-електронщики та програмісти.»
Моменти, які змінюють
«Після кожного повернення з позицій, коли переживав обстріли, відчуваєш зміни. Повертаєшся додому з піднесеним настроєм і навіть радісно описуєш, як прилітали снаряди. А потім розумієш, наскільки все могло бути не так весело. І починаєш трохи інакше дивитися на життя.
Особливо на Бахмутській кампанії, коли по нам працювала ствольна артилерія, а нам доводилося працювати у лісосмугах без укриттів. І на Авдіївці, коли ворог почав масово використовувати КАБи.»
Але справжній перелом, каже він, стався ще раніше, у 2014 році.
«Найбільший переломний момент був ще у 2014 році, коли влітку більшість друзів пішла в “Азов”. А я затягнув через процес звільнення з роботи. І прискорився лише після того, як одного з них було важко поранено в шию. Мабуть, важко було б далі жити, якби один із них загинув, а я був удома.»
Музика на війні
У бойових підрозділах знаходяться люди, які говорять однією мовою — мовою музики.
«Я познайомився тут з іншими музикантами, які грають у трохи відмінних стилях: блек-метал, дум, стонер, грайнд. Якби було більше часу, можна було б спробувати зіграти щось інше. Але загалом музика, яку я хочу грати, зовсім не змінилася. На першому місці залишається панк і олдскульний хардкор.»
Відповідальність
На фронті його робота — зробити так, щоб люди могли чути одне одного в найкритичніші моменти.
«Те, що більшість людей у підрозділі я знаю особисто. І знаю, що зв’язок має бути на хорошому рівні, особливо в критичні моменти. Бо від цього залежить життя людей.»
Музика після перемоги
Олексій не думає про музику як про втечу від реальності.
«Ми завжди намагалися робити музику, яка мотивує людей на боротьбу, подвиг, на пасіонарність та самовіддачу. Думаю, що так само будемо грати і далі.»
Про натхнення
Важливим орієнтиром для нього стала культура straight edge, рух у панк-середовищі, який виступає за свідомий і здоровий спосіб життя.
«Один із ключових моментів щодо гуртів, які надихають, — це рух стрейт-ейдж. Ще коли я був малим, дізнався про панків, які, на відміну від більшості своїх деструктивних знайомих, почали пропагувати здоровий спосіб життя.
Панк — це протест проти суспільних норм. І коли вживання алкоголю, наркотиків та девіантна поведінка стають нормою, контркультура має представляти опозицію до цього. Серед яскравих представників початку руху — Minor Threat, SS Decontrol, Judge.»
Свою творчість він описує так:
«Чесність, молодість, друзі.»
А війну — так:
«Лють, помста, перемога.»
