«Начувайся!»: HLIBOROB про дебютний альбом, молодість під час війни та життя між романтикою й апокаліпсисом

Дебютний LP «Начувайся» для HLIBOROB став способом зафіксувати власне дорослішання в реальності, де війна давно перестала бути чимось абстрактним. У новому альбомі гурт поєднав панк, блюз, індастріальні мотиви та дуже особисті історії: про любов, страх, дружбу, втому й бажання жити далі попри все. Ми поговорили з музикантами про дуальність альбому, внутрішню кухню його створення, театральний досвід і концертну презентацію «Начувайся».

У пресрелізі ви говорите про дуальність, романтичну і апокаліптичну частини. Які моменти змусили вас це відчути не як метафору, а як реальність?

Стефан: Коли ми були малими, у кожного з нас з планів було точно проживати свою молодість наповну, реалізовуватися, любити, творити. Ми були змушені рано подорослішати, прийняти нову реальність, яка часом сприймається фатально. Втім, ніхто не скасує бажання любові та радості. Певне, цією дуальністю — любові у відчутті апокаліпсису — можна описати як життя молоді в Україні (та й не лише), так і саме життя.

У 2025 ми мали виступ у Харкові. Чудовий захід був — організовували наші друзі. Там сильна молода громада. Хоч місто нерідко потерпає, молодь залишається і творить. Ось там, певно, ми відчули, як уся фатальність приймається як належне. Звісно, буває непросто. Та здається, молодь там щасливіша та відкритіша, ніж у столиці.

Ілля: За 2 дні до виходу альбому в Краматорську померло 5 людей від КАБу. Це відбувається кожен день, і це вже не нонсенс — це частина мого і вашого життя, в якому ми продовжуємо любити, зустрічатися, займатися сексом, писати пісні, вигадувати пригоди з друзями на вихідні і грати в пінг-понг.

Чи був якийсь переломний момент під час створення альбому, коли ви зрозуміли, що це це цілісна історія”?

Валера: Ой, ця історія — така собі стрічка Мебіуса. Ситуація наступна: ми мали ряд демок, напрацьовок, пару готових треків. Знали, що хочемо випускати альбом, але під час створення вище зазначених матеріалів на якусь концепцію чи цілісність не спиралися. І рівно в той момент, коли ми забилися — альбом виходить в другій половині весни — і крапка, ми зрозуміли, що це вже і є цілісна історія. Різноманітна, але цілісна — про наші думки, переживання, дорослішання (чи, радше, вже старіння), бажання. Також цей альбом про сам процес створення цього альбому. Про сам гурт, його шлях, розвиток, мікроклімат всередині. Парадокс. Об’єктивно кажучи, я без поняття, чи відчувається це зі сторони за відсутності контексту, але так воно є для нас самих.

Ваш звук складно чітко визначити: там і блюз, і панк, і щось майже індастріальне. Це свідомий пошук чи просто результат того, що ви слухаєте дуже різну музику?

Даня: Я гадаю, що такої цілі, щоб зробити альбом в одному жанрі, і не було з самого початку. Усі просто озвучували свої ідеї і пропозиції. У кожного учасника гурту різняться музичні вподобання, тож і вийшов такий собі колаж. Ну і «нова кров» в гурті також викликає свого роду «мутації», «відхилення». Ми все ще «притираємося» один до одного.

Фокус-трек “Начувайся” звучить як ядро всього альбому. Розкажіть детальніше про нього

Валера: Мені складно визначити ядро альбому, але цей трек дуже влучний і з нього почалась нова ера гурту HLIBOROB, де сама композиція вища за індивідуальність кожного музиканта. Текст цього треку написав Данило Кокотюха, 5-тий учасник гурту який нараз знаходиться на БЗВП, він написав його на нашій музичній резиденції в Дніпрі, яку ми самі собі організували 2,5 роки тому.

У ваших текстах багато контрастів: руїни і сміх, бетон і квіти. Як виникають образи?

Ілля: Особисто у мене досить спонтанно. Не можу казати за Даню. Він зараз за себе теж не може сказати. Але я досить рандомно пишу тексти, переважно, коли їду в метро, виникає якийсь образ або цікаве словосполучення, я його нотую, а потім через якийсь час повертаюсь, або ні. Можливо, треба переїхати кудись з центру міста, щоб більше кататися на метро і більше писати.

Ви кажете, що в процесі запису вчилися знаходити конект один з одним. Були моменти, коли цей конект ламався? Як ви через це проходили?

Валера: По-різному бувало. Бувало, не “іноді конект ламався”, а “іноді конект з’являвся”. Бувало ж, що все йшло своїм плином і складалося в єдиний пазл саме по собі. Оці злами конекту були не конфліктами, а розбіжностями уявлень про треки. Я вважаю, що через те, що деякі із них доволі тривалий час перебували в стадії “ембріона”, і за цей доволі тривалий час у кожного з нас формувалися своє уявлення про кінцевий варіант треку. Але, як не дивно, проходили ми через це доволі спокійно і дипломатично. Потрошки напрацьовували вміння дивитися на речі об’єктивно, не суб’єктивно, та з кожним днем довіряли одне одному все більше і більше. Особливо Іллі, бо Ілля — продюсер альбому і лідер гурту. Він завжди питає думку інших та зважає на неї, але кінцеве слово за ним, і я за це всіма своїми кінцівками (хоча саме я найбільше і сперечався із приводу рішень Іллі в моменті))

Стефан: У нас в гурті пʼятеро хлопців з власною думкою, поглядом, смаком у музиці. Ми відносно молодий гурт — існуємо 4 роки, з тим, що насправді це перший досвід для багатьох загалом — грати в групі. Нам треба було час, щоб «притертися». Звісно, місцями були моменти, коли, скажімо, є заготовка треку, на яку Даня, Ілля і Валера дивляться по-різному. Тут уже виникає «а давай так», «ні, так». Але це нормально — я б навіть сказав добр». Так, треба посидіти, поспілкуватися, домовитися, почути пропозиції всіх, але врешті на стику цієї різниці зʼявляється щось унікальне, що задовольняє смаки кожного. Якби музика писалася як вода, то й на смак була б така сама.

А ось альбом — це досвід, який нас дійсно обʼєднав. Коли є ціль (ну і дедлайн) — ти розумієш, що треба робити, і на майбутню композицію дивишся з призми не «як хотів би ти», а «як краще для всіх». Альбом — це була велика робота, до якої кожен підійшов з ентузіазмом. І що зблизила нас, так.

Ілля, ти працюєш у гітарній майстерні і створюєш нестандартні інструменти. Чи є на альбомі звук, який з’явився саме завдяки цим експериментам?

Ілля: Єс, взагалі це дуже вплинуло на мій звук, окрім того, що я можу порадитись в моменти, коли в мене є ідея звуку, але не виходить його зробити, я також маю доступ до майстрових класних інструментів @tadykaguitars і педалей @noise.space.audio.

Наприклад, на альбомі я багато граю смичком, і це стало можливим після довгої боротьби з інструментом і налаштуваннями. Також на альбомі багато звучать реальні підсилювачі і ефекти, а не емуляція з компа.

Ви з Валерою маєте акторський досвід. Чи відчувається це у підході до музики?

Ілля: Хммм. Я себе ідентифікую як художника загального порядку, просто зараз концентрувався на музиці, а до цього був у театрі. Звичайно, мій театральний досвід впливає на мою музичну діяльність, але рівно так само працює і навпаки. Я загалом багато чим встиг в житті позайматися і малював, і фотографував, і писав музику для театру, і знімав кіно на колінці. Думаю, це все впливає на те, яким я є зараз і як я пишу музику.

Що можу точно сказати, це про живий виступ, що, звісно, за 6 років активної театральної діяльності відчувається сценічна свобода і навчений тумблер сценічної присутності.

Валера: Мені складно сказати… Можливо, а коли так, то це точно несвідомо. Якщо детальніше — послуговуючись театральною термінологією (Дякую, Руслане Валентиночиву!) — йду методом Зомбі — для мене первинна форма. Для мене першочерговим є придумати качовий лайн/риф, а емоції, образи, сценічні моменти у ньому потім знаходяться самі собою, коли доєднуються Даня, Ілля, Стефан, Діма.

Що чекати від концерту в Mezzanine?

Ілля: Чекати звісно ж альбому наживо, він має розкритися сповна, а також приколів, веселощів і разноса!

Якщо “Начувайся” — це про дорослішання в умовах війни, то що для вас зараз означає не втратити себе в цьому процесі?

Стефан: Означає, знаєте, інколи трохи бути Мустангом, місцями пофаталізувати, що все змиє Неро, качати головою, уявляючи себе коло-воріт, бува бути гадом, та врешті— начутися.

Якщо серйозно, то просто бути собою. Саме слово «начувайся» можна інтерпретувати як «стережися», так і «наслухайся», «набачся», ну, ви зрозуміли. Ми всі сходимося на тому, що це початок — далі більше. І вдячні цьому досвіду та всім людям, що були дотичні, особливо нашій менеджерці Владі, що запустила і керувала цим маховиком альбому.

Гурт презентує альбом на сольному виступі у київському Mezzanine вже 15 травня за організації kontrabass promo.