«Хочеться, щоб Сервант залишався вільним»: про перші сольники, майбутній EP і музику без примусу

Львівський гурт Сервант готується до перших сольних концертів у Києві та Львові й паралельно випускає новий сингл «Я все віддам» разом із Твій зайчик пише. У розмові музиканти згадують, як зібралися гуртом, говорять про дружбу всередині команди, досвід роботи з великими артистами та пояснюють, чому для них важливо не втратити свободу в музиці.

Розкажіть кожен про себе!

Богдан: Всім привіт, я Бодян «Малий», басист гурту Сервант, а також студент коледжу культури і мистецтв. Втомився від жартів, що мене мало коли чути, але не заперечую їх. Дуже люблю джаз, фанк та рок&ролл!

Ілля: Привіт! Я Іллюха «Жаба», граю на ударних в гурті Cервант. Не гордий сільський хлоп, люблю смажену картоплю з кефіром. Завжди хотів туди-сюди в музиці рухатись, не жити нудно, і мене мої кохані хлопці на вулиці підібрали, поки грав, так ми і створились. Бодян каже, що я найдобріший тіп в групі (може, тому що ритм-секція нерозлучна)

Макс: Йоу! Я Макс «Трембіта», гітарист гурту Сервант з мальовничого міста Бершадь, що на Вінниччині. Граю з пацанами, катаюсь на велосипеді і навчаюсь у Львівській Політехніці. З школи хотів бути учасником гурту, але в невеликому місті шансів знайти однодумців було мало, тому вирішив: «От поступлю в Львів – точно знайду гурт». В принципі якось так і сталось.

Микола: Йоу, я Микола «Шеф», соліст гурту. Стараюсь змінити думку про укулеле як інструмент і зробити з нього рок. Я пишу всі тексти, рідше гармонії, а ще я завжди в ролі звукорежисера на нашій сервантянській студії звукозапису. У вільний час працюю на інших концертах як звукорежисер, щоб постійно набиратися досвіду. Я працював із Kalush Orchestra, Tember Blanche та багатьма іншими класними артистами, з якими навіть їздив у світові тури, але Сервант я люблю найбільше.

Миколо, ти працюєш саунд-інженером із Kalush і навіть їздив із ними в США. Що з цього досвіду вже вплинуло на Cервант?

Микола: Робота з Kalush Orchestra для мене була дуже цінним досвідом. Вони як успішний проєкт показали мені, що музика і заробіток — це не обов’язково щось окреме. Це можна нормально поєднувати: жити в турах, повністю займатись музикою і не мати якоїсь «звичайної» роботи паралельно.

Чи є якісь речі, які ти свідомо НЕ переносиш із комерційного досвіду в музику гурту?

Микола: індустрії, які я свідомо не хочу переносити в Сервант. Наприклад, мені дуже не подобається штрафна система — я завжди більше за преміювання й нормальну людську мотивацію. Для мене хороші стосунки між людьми в команді важливіші за постійну комерціалізацію всього навколо.

Моментів, які не хочеться переносити у власний гурт, насправді дуже багато — їх навіть складно перелічити. Хочеться, щоб Сервант залишався вільним і дружнім колективом, де всі розуміють свою відповідальність і серйозно ставляться до того, що роблять, бо це їх вибір, а не через контракти, де вони позбавлені всіх прав.

Нещодавно ви презентували сингл з Твій зайчик пише “Я все віддам”. У треці відчувається зіткнення двох емоційних світів: любові й залежності. Це більше про конкретну історію чи про універсальний стан?

Микола: У мене рідко бувають пісні про якусь одну конкретну історію. Але ця пісня з’явилась через особисту історію розлуки на відстані. Хоча загалом я частіше пишу не про конкретних людей, а про емоції та стани. Тобто це більше про відчуття, які можна переживати в різних ситуаціях.

Як народилася колаборація з Твій зайчик пише?

Ілля: Взагалі, ми з Зайцем працюємо і пишемо музику на одній студії. Так вийшло, що нас запросив наш друг Володя створити і розвивати її. З учасників був і Заєць (з чого я в шоці був, тоді він був на рівень вище нас). Потихеньку притерлись всі та й вирішили, що було б круто зробити щось спільне, тим більше, можливість є в одному місці все зробити і сильно не напружуватись. Колаба робилася, до речі, шматочками, поки Микола був в від’їзді, то ми трьома групками її писали (Заєць, Микола і я, Макс і Бодя на інструменталі). Склеїли по приїзду Миколи і вийшло те, що ви можете на наших профілях послухати 🙂

Після цього фіта є відчуття “О, давайте ще колаби”?

Богдан: Фіт — це завжди класний досвід, коли різні погляди сходяться в одному, і з цього виходить справді щось цікаве. Чи хотіли б фіти надалі? Напевно, як чіткої відповіді так і немає: є бажання пограти з музикантами, які подобаються в звучанні, і хотілося б спробувати поєднати зі своїм, але скоріш для того, щоб просто розширити свій кругозір в плані музики, а не гнатися саме за колабою.

Ви вже анонсували EP. Розкажіть про нього.

Максим: Цей EP швидше не концептуальна збірка треків, які поєднані між собою, а як та сама полиця, яка є в кожного в кімнаті, куди скидано все потрібне. В нас назбирався матеріал, який ми писали на різних етапах розвитку гурту, але не мали достатнього розуміння, як привести його до бажаної форми. Є треки, які було написано навіть за два роки до виходу цієї збірки, тому з плином часу вони змінились, як і ми. Випускаємо пісні такими, якими бачимо їх зараз. Фактично цей EP — підсумок наших творчих напрацювань за ці майже 3 роки існування.

Чого очікувати слухачам від перших сольних концертів у Києві та Львові, які відбудуться вже на цих вихідних?

Ілля: Загалом ми планували на роботу йти, але вже краще влаштувати танцюючі кола з людей, попити водички, пива (не до концерту) і зробити вечір незабутнім для нас та слухачів — все-таки це наші перші сольники на сцені, трошки більшій за середню. Ми перешерстили програму, яку везли на торішні фестивалі, врахували помилки і зробили її ще цікавішою, тому будемо хитати зал від спокійних пісень до тотального рок&рола, аж підлога гудіти буде. Загалом, влаштуємо тусовку споріднених людей, бо ком’юніті ми любимо найбільше.

Перші сольники — це більше хвилювання чи нарешті “ну от, це наше”?

Богдан: Перші сольні концерти — це завжди певні переживання та роздуми, чи все буде окей, але потрібно спіймати себе на думці, що це такий самий виступ, де головна мета — зробити цей день незабутнім для людей. Сольний концерт не є чимось грандіозним або ж ціллю всього життя — це як сходинка у музичному шляху кожного музиканта. Нашою метою є залишатися в голові та серці людей, і не має значення, чи це буде наш сольний концерт, чи фестиваль, чи розігрів інших музикантів.

Чим ці концерти для вас особисто будуть відрізнятися від фестивалів? Бо це ж зовсім інша відповідальність.

Микола: Нам справді дуже подобається виступати на фестивалях. Це класна атмосфера, де можна познайомитися з купою нових артистів, зробити сильний концерт для різної аудиторії — не тільки для тих, хто прийшов саме на тебе, а ще хороший спосіб перевірити себе: наскільки ти як артист цікавий людям.

Але сольні концерти — це вже інша історія. Це можливість вийти за рамки 30-хвилинного сету і показати матеріал так, як ти його реально бачиш і відчуваєш. Бо люди приходять саме на тебе, а не просто випадково опиняються поруч і слухають музику фоном, поки щось купують чи проходять повз. Додаткова відповідальність того вартує.

Ви зараз більше розумієте, ким ви є як гурт, ніж рік тому, чи продовжуєте експериментувати?

Максим: Безперечно, ми продовжуємо експериментувати, адже це невідʼємна частина творчості, без цього, напевно, дуже легко «заглохнути». Я точно можу сказати, що емоційний звʼязок з хлопцями в нас точно на вищому рівні, ніж був, адже ми вже достатньо багато разом пройшли, і це дуже сприятливо впливає на творчий процес.

Не пропустіть концерти вже 9 і 10 травня!

9 та 10 травня гурт зіграє перші сольні концерти в Києві та Львові. Квитки за посиланням!

Спілкувався: Михайло Товтин