DREVO: від студії на дачі до перших місць у чартах. Як хлопець із Вараша став новим голосом української музики
Ще кілька років тому Максим Дерев’янчук записував музику в імпровізованій студії на батьківській дачі, сам вчився грати на гітарі через YouTube і знімав TikTok-відео буквально між виноградом та грядками. Сьогодні його знають як DREVO, а «Смарагдове небо» звучить на радіо, у соцмережах, машинах, на концертах і у відео українських військових.
Історія DREVO — майже ідеальна історія артиста нового покоління. Без великого лейблу на старті, без дорогої студії та без готової музичної індустрії навколо себе. Натомість — гітара, власні пісні, TikTok, трохи впертості й дуже чітке розуміння того, якою мовою він хоче говорити зі своєю аудиторією.
Максим Дерев’янчук родом із Вараша на Рівненщині — міста-супутника Рівненської атомної електростанції. Для більшості місцевих атомна станція десятиліттями залишалася головним роботодавцем і цілком логічним професійним маршрутом. Максим із дитинства розумів: його маршрут буде іншим.
Музичної школи він не закінчував. Співав на шкільних заходах, грав у футбол, а у 17 років на подаровані до дня народження гроші купив гітару. Грати навчався самостійно за відеоуроками в YouTube. Спочатку були кавери, а потім з’явилося бажання писати власний матеріал.
Коли професійної студії поруч не було, Максим разом із друзями створив свою — у старому дачному будинку батьків за містом. Апаратуру доводилося перевозити батьковим бусом. За словами артиста, працювали там навіть узимку, коли температура опускалася далеко нижче нуля.
Грошей на обладнання також бракувало. В один із періодів Максим навіть пішов колядувати з гітарою, щоб заробити на мікрофони та звукову карту.
У цій деталі, можливо, є більше від історії DREVO, ніж у будь-якому традиційному описі «шляху до успіху». Його кар’єра починалася буквально з принципу DIY — зроби сам із того, що маєш.
DREVO — ім’я з корінням
Навіть сценічне ім’я артиста звучить нетипово для сучасної попсцени.
«Древо» — давня та поетична форма слова «дерево». У повсякденній українській мові сьогодні вона використовується рідко, проте добре відома з літератури, фольклору, духовної поезії та міфологічної традиції.
Образ дерева в українській культурі має значно ширший зміст, ніж просто природний символ. Це коріння і рід, земля і пам’ять, продовження поколінь, життя та відновлення.
Для молодого артиста ХХІ століття таке ім’я виглядає майже програмним.
DREVO створює сучасну музику для покоління Spotify, YouTube і TikTok, але робить це українською мовою і постійно працює зі словами та образами, які мають виразний зв’язок з українським мовним середовищем.
І це одна з найцікавіших рис його творчості.
Українська мова як музичний інструмент
DREVO сам пише слова і музику до своїх композицій. Причому для нього текст — не просто набір рядків навколо приспіву.
Максим свідомо шукає слова, які цікаво звучать.
Після успіху «Самолітом» він звернув увагу на те, наскільки добре слухач реагує на мовну гру. Фраза «саме літом — саме цим літом» фактично стала основою композиції. Після цього робота зі словами перетворилася на одну з характерних рис його авторського стилю.
Сам артист говорить про багатогранність української мови та про те, що в ній можна знаходити багато незвичайного матеріалу для пісень.
Це добре видно навіть за назвами: «Шкереберть», «Дурман», «Смарагдове небо», «Терпи, козак», «Самолітом».
«Шкереберть» — яскраве українське слово, яке вже самою фонетикою створює емоцію.
«Смарагдовий» значно поетичніший за звичайне «зелений». «Козак» автоматично відкриває цілий пласт української історичної та культурної пам’яті.
DREVO не намагається перетворити свої пісні на урок української мови. Навпаки — він робить ці слова частиною легкої сучасної музики.
І саме тому вони знову починають жити в молодіжному середовищі.
«Смарагдове небо»: хіт, який було неможливо запланувати
Найбільшим проривом у кар’єрі DREVO стало «Смарагдове небо».
Історія появи пісні дуже характерна для самого артиста. Ідея виникла не на великій студійній сесії з командою сонграйтерів, а під час звичайного вечора з його дівчиною Яною. Максим працював над музикою, у розмові прозвучало словосполучення «смарагдове небо» — і він почув у ньому майбутню мелодію.
Далі сталося те, що в сучасній музичній індустрії називають органічним хітом.
Композиція почала швидко поширюватися через TikTok та інші платформи, потрапила на радіо, у відео військових і зрештою очолила українські чарти.
У 2025 році «Смарагдове небо» одночасно посідало перші позиції YouTube Charts, Apple Music та Spotify в Україні, а також потрапило до десятки світового рейтингу Shazam у категорії rock.
Особливо показово, що цей результат був досягнутий без дорогого відеопродакшену.
Кліп на «Смарагдове небо» побудований на максимально простій візуальній естетиці — природа, трава, артист і його дівчина. За словами Максима, відео фактично нічого йому не коштувало.
Для DREVO це стало підтвердженням його власної формули: якщо працює сама пісня, багатомільйонний бюджет не є обов’язковим.
Від TikTok до концертних залів
Соціальні мережі взагалі стали важливою частиною феномену DREVO.
Одним із найбільш упізнаваних форматів були відео, в яких Максим показував нові композиції своїм батькам і записував їхню реакцію. Особливо популярними стали ролики з батьком — колишнім поліцейським, який спочатку серйозно слухає нову роботу сина, а потім коментує її або починає підтанцьовувати.
У час, коли соцмережі артистів часто нагадують ретельно сплановані рекламні кампанії, DREVO запропонував майже протилежне — сімейність, самоіронію і відчуття звичайного життя.
Це створило навколо нього не просто аудиторію слухачів, а спільноту, яка фактично спостерігала за його професійним дорослішанням.
Але справжній тест для будь-якого артиста — момент, коли популярність у смартфоні потрібно перенести на сцену.
І DREVO цей тест пройшов.
Під час першого великого туру Україною концерти відбувалися у Житомирі, Вінниці, Львові, Одесі, Києві, Луцьку, Рівному, Чернівцях, Івано-Франківську та інших містах. Значна частина квитків розкуповувалася заздалегідь.
На концерті в Луцьку, який описувала BBC News Україна, публіка буквально залишила свої місця та перемістилася до сцени, перетворивши традиційну концертну залу на танцювальний майданчик.
І це важлива деталь: аудиторія DREVO не обмежується лише підлітками чи TikTok-поколінням. На його концерти приходять молоді слухачі, люди 30+, сімейні пари, батьки з дітьми та військові.
Шуров, Євробачення та перший великий знак
Важливою точкою професійного розвитку став Національний відбір на Євробачення.
У 2023 році DREVO потрапив до longlist українського відбору. До фінальної частини тоді не пройшов, але його помітив музикант і продюсер Дмитро Шуров (Pianoboy).
Шуров назвав молодого виконавця «несподіванкою року» та запросив його виступити на своєму концерті з англомовною версією «Шкереберть».
Пізніше музиканти разом виконували «Баладу про мальви» Володимира Івасюка — одну з класичних композицій української популярної музики.
Для DREVO це було символічним моментом: молодий артист цифрової епохи опинився поруч із відомим українським музикантом, виконуючи пісню одного з найважливіших авторів української музики ХХ століття.
Наступного року DREVO знову взяв участь у Національному відборі й цього разу потрапив до короткого списку.
Коли тобі пише Олександр Усик
Ще одна історія звучить так, ніби її спеціально придумали для музичного байопіку.
Одного дня після футбольного тренування Максим побачив повідомлення від Олександра Усика — чемпіона світу з боксу та одного з найвідоміших українських спортсменів.
Усик написав, що слухає його музику, і запропонував створити композицію на основі власних віршів.
Так з’явилася пісня «Терпи, козак».
DREVO написав музику, опрацював текст та додав власні куплети. Назва й образ козака знову природно вписалися у характерну для артиста систему українських культурних символів.
Згодом музика DREVO отримала ще один несподіваний зв’язок зі світом боксу: український боксер Олександр Гвоздик виходив на ринг під композицію «Самолітом».
Не фольк, але дуже українське
Назвати DREVO фольклорним артистом було б неправильно.
У його музиці немає обов’язкової вишиванки, сопілки чи прямого цитування народної мелодії. Його культурна особливість працює значно тонше.
Вона — у мові.
У словах.
У природних образах.
У тому, як поруч можуть існувати «смарагдове небо», «шкереберть», «козак» і сучасний поп-роковий біт.
Це українськість без необхідності постійно проголошувати, що вона українська.
Саме тому DREVO цікавий як представник нового етапу розвитку української популярної музики. Для його покоління українська мова вже не потребує спеціального виправдання на попсцені. Вона може бути мовою TikTok, рок-хіта, любовної пісні, стадіону чи танцювального приспіву.
Традиція при цьому не зникає. Вона просто змінює форму.
Нове покоління української музики
У DREVO немає класичної біографії попзірки.
Він не випускник престижної музичної академії. Його не створював великий продюсерський центр.
Першу гітару він освоїв через YouTube, студію зробив на батьківській дачі, гроші на обладнання заробляв колядками, а першу велику аудиторію будував через TikTok.
Але саме ця історія дуже точно описує нову українську музичну реальність.
Артист може народитися далеко від традиційних центрів шоу-бізнесу, сам написати музику і текст, сам знайти спосіб донести їх до слухача — а через кілька років опинитися на перших місцях найбільших музичних платформ країни.
При цьому DREVO залишається автором власного матеріалу. Він не лише виконує пісні, а створює їхній текст, музику, образність та загальну емоційну концепцію.
Його успіх тому важливий не лише як історія одного вірусного треку.
Він демонструє значно ширшу зміну в українській культурі: покоління, яке виросло разом із соцмережами та глобальними стримінговими платформами, починає формувати власну сучасну українську попкультуру.
І в цій культурі вже немає конфлікту між «модним» та «українським».
Можна потрапити у TikTok із дивним старим словом. Можна назвати хіт «Смарагдове небо». Можна співати про козака поруч із сучасним бітом. Можна виконувати Івасюка, а наступного дня випускати трек для Spotify-покоління.
Саме на цьому перетині старого й нового сьогодні й росте DREVO.
І, можливо, тому його сценічне ім’я виявилося настільки влучним: коріння залишається українським, а гілки вже давно тягнуться значно далі.
Автор: Михайло Товтин
