NOEN: «Якщо не знаєш, що робити, роби крок уперед»

Після досвіду попереднього музичного проєкту та участі в Національному відборі на Євробачення Олександр Березовський починає новий етап кар’єри під ім’ям NOEN. Його дебютний EP — це концептуальна історія про чотири роки, чотири стани та чотири пори року, через які артист говорить про війну, стосунки, втрати, надію та власне сприйняття часу.

У новому проєкті NOEN прагне залишити позаду те, що більше не відчуває своїм, і побудувати власну музичну ідентичність. Паралельно він вчиться працювати системно: формує команду, планує релізи, створює концертну програму та реалізує EP за підтримки Українського культурного фонду. Ми поговорили з NOEN про те, чого його навчив попередній досвід, як народжуються його пісні, навіщо артисту дисципліна, що дає грантова програма та чому навіть у найскладніші періоди важливо продовжувати рухатися вперед.

Розкажіть слухачам, особливо тим, хто лише знайомиться з вашою музикою, про себе та свій проєкт NOEN.

NOEN: У моїй музиці багато особистого життєвого досвіду. Час від часу потрапляють і чужі історії, але завжди проходять крізь мою призму. Мою музику я б охарактеризував як мінімалістичну: мені подобаються чисті партії, м’яке звучання, яке ніби огортає слухача. Часом я свідомо прагну до кінематографічності, адже мені подобається уявляти, що трек міг би стати саундтреком до серіалу.

А як зазвичай відбувається процес написання пісень? Вони, наскільки я розумію, дуже особисті. Це відбувається спонтанно чи ви можете свідомо сісти й вирішити: «Зараз я буду рефлексувати й писати пісню»?

NOEN: Я багато читав про творчий процес, зокрема у книжках «Шлях митця» та «Творчий акт», де багато говорять про дисципліну. Але на практиці все часто відбувається зовсім інакше: ти збираєшся лягати спати, а близько одинадцятої чи дванадцятої ночі приходять слова. Починаєш їх записувати, і раптом уже третя ночі, а ти дописуєш текст.

Тому зазвичай усе починається з ідеї, яка виникає незаплановано. А моя відповідальність як автора — прийняти її й трансформувати в пісню.

Іноді пісня народжується за 15 хвилин разом із текстом і музикою. В інших випадках я записую невеликий фрагмент і відкладаю його. Через роки можу працювати над іншим треком і раптом зрозуміти, що до нього ідеально підходить той шматочок.

Тому зараз я б назвав свій спосіб написання пісень інтуїтивно-ситуаційним. Це рефлексія, яка відбувається безпосередньо в моменті. Водночас я розумію, що для довгострокової роботи в музиці мені потрібно розвивати дисципліну й багато писати, щоб із великого обсягу матеріалу обирати найкраще.

Розкажіть про свій EP «Один рік». Кожна пісня в ньому відповідає певному року. Як виникла ця концепція і що стоїть за кожним треком?

NOEN: Приблизно у 2024–2025 роках я почав помічати, що мені дедалі складніше згадувати, у якому саме році відбулася та чи інша подія. Після початку повномасштабної війни я почав інакше відчувати час. Є події, які відбулися чотири роки тому, але за відчуттями — ніби місяць тому. А щось, що трапилося вчора, може сприйматися так, ніби це було ще у 2022 році. Мене зацікавила ця нелінійність сприйняття часу, і я захотів зафіксувати її в одному матеріалі. Деякі пісні були написані ще до появи цієї ідеї, інші — вже під час роботи над EP. У результаті я вирішив зафіксувати чотири роки, чотири стани та чотири пори року, які разом утворюють завершений цикл.

Це історія про злети й падіння, про те, що ми постійно ходимо по колу, засвоюючи одні уроки й повторюючи інші. В основі проста думка: нічого не буває вічним. Хорошими моментами варто насолоджуватися, пам’ятаючи, що вони закінчаться, а складні періоди — переживати з розумінням, що вони теж не триватимуть вічно.

Тому я намагався передати відчуття кожного року через певний емоційний стан.

2022 рік у цьому EP — емоційно важкий, невизначений, сірий. Це відчуття чогось, що постійно тисне зверху. Пісня «Чужі» присвячена періоду роз’їздів і руйнуванню систем, які й до цього трималися буквально на чесному слові, а після початку повномасштабної війни остаточно розсипалися.

2023 рік — це рік надії. З’являється відчуття, що так не може тривати вічно, а життя ніби проходить фільтрацію: люди краще розуміють, що для них насправді має цінність. Це час взаємодопомоги, бажання створювати сім’ї та будувати стосунки. Саме про це пісня «Історія про нас».

Її головна думка така: незалежно від того, чи триватиме все це ще дуже довго, чи закінчиться завтра, нам потрібно продовжувати жити. Пісня була написана біля Хмельницького РАЦСу. Я тоді займався волонтерством у Хмельницькому й чекав на зустріч у центрі міста. Приблизно годину спостерігав, як кожні 15 хвилин звідти виходила нова пара. Я не думав про це як про особливу історію, але момент дуже сильно мені відгукнувся.

2024 рік пов’язаний із темою життя одним днем. Це певна ілюзія, але водночас і правда: все, що ми насправді маємо, — це один день. У цьому треку є відчуття літа і моє власне нагадування не зациклюватися на моменті. Що б не відбувалося в житті, якою б складною не була ніч, світ продовжує обертатися. І це вже наш вибір — рухатися разом із ним чи зупинитися.

Я добре пам’ятаю це відчуття після важких ночей, коли зранку треба виходити на роботу чи зустріч, хоча всередині зовсім немає сил. І досі повторюю собі: «Я не подарую вам ще один зіпсований день свого життя». Це своєрідна ода сьогоднішньому дню, літній вайб, який зафіксувався в третьому треку.

2025 рік представлений піснею «Знак». Якщо сприймати EP як психоемоційну дугу, це своєрідна вершина, коли все, умовно, добре. Водночас «Знак» — це переосмислення і поворот до нового кола, адже пісня асоціюється з осінню. Вона про фундаментальні речі: любов, дружбу, віру, світосприйняття.

Зокрема, пісня пов’язана з любовними стосунками. Якщо ти розумієш, що вони не мають довгострокової перспективи, можливо, варто зупинитися саме тут. Не погоджуватися на щось менше, ніж вічність. Але в хорошому сенсі цього слова.

Кожна пісня має особливе значення. А як вам вдалося обрати перший сингл?

NOEN: У багатьох моментах я спирався на книгу Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу». У ній є важлива для мене думка: що б не відбувалося навколо, людина може створити всередині себе безпечний простір. Із нього набагато простіше вибудувати дистанцію між собою та реакцією на зовнішні події.

Саме тому в треку «Обертається» мені хотілося закласти якомога більше світла, надії та відчуття заземлення. Ми живемо в останні дні літа й водночас в умовах повномасштабної війни. Чим далі, тим складніше утримувати цей безпечний простір усередині себе. Але якщо я як музикант можу створити щось, що здатне підтримати людину в складні дні, для мене це вже має сенс. Це нагадування передусім самому собі, а потім і слухачам: усе, що ми маємо, — це цей день. Тому варто продовжувати рухатися. Якщо не знаєш, що робити, зроби крок уперед. Іноді потрібно почати з найпростіших речей. 

Я дуже люблю фразу: «Якщо світанок не привід для надії, час щось змінити». Вона добре описує те, як я часто вирішую проблеми: спочатку просто йду спати. Прокидаєшся зі свіжою головою і думаєш: «Окей, тепер давай це вирішимо». Так вдається трохи відсторонитися від емоційної складової проблеми.

Ми не можемо вплинути на більшість зовнішніх подій, але точно можемо впливати на власну реакцію на них. Тому для мене важливо мати внутрішній безпечний простір, із якого можна рефлексувати над тим, що відбувається.

А які історії чи речі підтримують вас, не дають здатися і щодня дарують надію?

NOEN: Я дуже вірю в те, що все в нашому житті тимчасове. Але є речі, які можуть бути вічними: любов, кохання, дружба. Це те, що особисто мене дуже підтримує.

Водночас я вже маю певний досвід того, як проходити складні періоди й певною мірою рятувати себе. Мені допомагає фокус на одному дні. Звичайно, я маю довгострокове планування й досить системно підходжу до ведення музичного проєкту. Я бачу точку, до якої рухаюся, але це лише план, записаний на папері. Насправді нас визначає щоденна рутина.

Тому я планую кожен свій день, навіть коли нічого не хочеться робити. Це можуть бути зовсім прості речі: встати з ліжка, зустрітися з кимось, підготувати матеріали до релізу. Зараз, наприклад, ми працюємо в дуже стислі терміни, тому що EP виходить за підтримки Українського культурного фонду і має низку конкретних зобов’язань.

Чи не заважають таке планування та дедлайни творчому процесу? Чи, навпаки, допомагають?

NOEN: Думаю, і те, і інше. Іноді дедлайни зменшують простір для творчості, і результат міг би бути іншим. Але водночас вони допомагають тому, що результат взагалі з’являється. Я за своєю природою перфекціоніст, але поступово розумію, що ідеальність може бути ворогом. Останнім часом часто думаю про концепцію good enough — «достатньо добре».

Ти все одно прагнеш зробити максимум, але в певний момент потрібно зупинитися, віддати пісню на реліз і рухатися далі. Для мене важливо зберігати первинність ідеї, не втрачати її через нескінченне редагування. Я не раз проходив через ситуацію, коли починаєш працювати над треком, працюєш дедалі довше і в результаті отримуєш композицію, яка вже майже не має нічого спільного з початковим задумом.

Як досвід участі у Нацвідборі з проєктом Barleben вплинула на вас як на артиста і що вам дав?

NOEN: Я розумію, що Євробачення для мене та команди, з якою ми тоді працювали, стало певним проривом. Після завершення Нацвідбору в нас уже був розписаний весь рік: концерти, телепроєкти, подальші виступи. У якийсь момент з’явилося відчуття: ось воно, життя, за яке ти так довго боровся. А за кілька днів почалася повномасштабна війна, і все це миттєво відійшло на другий план.

Але той проєкт дав мені дуже багато. Передусім він познайомив мене з індустрією й показав, як усе працює зсередини. У мене була менеджерка, команда, а моє завдання полягало переважно в тому, щоб бути артистом. Це стало для мене своєрідною підготовкою. Я пробував різні варіанти, шукав свій стиль, багато експериментував і зрозумів, що мені підходить, а що — ні. Навіть досвід талант-шоу був важливим, бо допоміг позбутися певних ілюзій щодо того, як працює індустрія.

Після цього вже довелося вчитися самостійно писати пресрелізи, збирати матеріали, звертатися до музичних медіа, будувати команду. 

Попередній проєкт дав мені розуміння самої індустрії, а NOEN допомагає зрозуміти, ким я є як артист. Саме тому в рамках NOEN я говорю про чесну й дуже персональну музику. Раніше я переважно виконував чужі пісні, а тепер пишу власні. І мені набагато простіше співати те, що написано під мене й містить мою власну історію.

Тому попередній проєкт показав мені, ким я не є, а NOEN уже допомагає зрозуміти, ким я є.

Що далі відбуватиметься в рамках проєкту?

NOEN: Ніяких суперглобальних планів немає. Є розуміння, що хочеться вийти на системність: регулярно випускати музику, приблизно раз на два-три місяці видавати новий трек, дозібрати концертну програму, презентувати її та обкатати наживо. Цей матеріал також має допомогти краще зрозуміти, на кого відгукується моя музика, і працювати з цією аудиторією.

У рамках EP вийде пісня «Знак». Вона трохи відрізняється за стилістикою від інших композицій, тому що була написана останньою. Для мене це своєрідна стилістична підготовка до наступних пісень, які вийдуть у листопаді, лютому й далі.

Далі — формування концертної програми, музикантів і регулярність. Це, напевно, головне, що я зараз ставлю перед собою як артистом. Раніше я думав: ось прийде натхнення, з’явиться класний трек, і все станеться. Але насправді виграють ті, хто системно працює. А потім якийсь один трек вистрілює й підтягує за собою весь попередній матеріал.

Тому не варто вестися на ілюзію, що один конкретний трек обов’язково зробить тебе супервідомим. Водночас коли якийсь трек справді залітає, починається новий етап: більше уваги, концертів і вимог, але музику потрібно продовжувати випускати.

Тобі потрібні навички, щоб писати далі, не гублячи себе в цьому шумі. Це дуже важливо — оберігати власний голос і водночас витримувати навантаження, яке приходить разом з успіхом.

Як музиканту-початківцю отримати грант від Українського культурного фонду?

NOEN: По-перше, треба розуміти, що музика — це все ж таки індустрія. Як артист ти або сам розвиваєшся в юридичній площині, або знаходиш людей, які можуть тобі в цьому допомогти. Має бути базова документальна база: юридична особа, ФОП, розуміння договорів, безготівкових оплат тощо. Це допомагає не потрапляти в неприємні ситуації у взаємодії з командою чи іншими людьми.

Український культурний фонд для початку фактично вимагає працювати «в білу», але водночас змушує набагато концептуальніше подивитися на продукт, який ти створюєш, і на себе як на артиста. Я подавався за напрямом «Сучасна українська музика», обравши можливість для молодих виконавців, оскільки NOEN — абсолютно новий проєкт.

Підготовка до гранту змусила мене перезібрати власне позиціонування: біографію, опис проєкту, розуміння аудиторії, цілей і способів просування. Коли ти починаєш прописувати, хто твоя аудиторія, чого ти хочеш досягти, як створюватимеш і просуватимеш матеріал, поступово формується цілісне розуміння самого проєкту.

У моєму випадку це чотири треки та чотири відео. Відповідно, потрібно було продумати й релізний план, бюджет, команду, етапи роботи. Випустити все одночасно означає значною мірою втратити потенціал матеріалу.

Я подавався самостійно, без грантових менеджерів чи спеціальних консультантів, і можу сказати, що з цим реально розібратися. Документації багато, але працює той самий принцип, про який ми говорили в концепції EP: розбиваєш усе на маленькі кроки: що зроблю сьогодні, що завтра, що післязавтра.

Коли ти пишеш десятки сторінок про те, яким буде твій проєкт, у твоїй голові він уже певною мірою відбувся. Ти починаєш бачити не лише ідею, а конкретний результат і розуміти, що потрібно для його реалізації.

Це також допомагає об’єктивно оцінити власні можливості. У мене є людина, яка займається менеджментом, режисерка Світлана Рихлюк, людина, відповідальна за PR. Ти починаєш розуміти, якою має бути команда і які навички тобі потрібні.

Водночас ти береш на себе зобов’язання, зокрема перед державою. Якщо не реалізуєш проєкт, гроші потрібно повернути. Це дуже дисциплінує: ти маєш довести задум до результату. Тому грантова заявка — це не лише про гроші. Вона допомагає систематизувати себе як артиста, побачити прогалини й зрозуміти, що саме потрібно для реалізації твоєї ідеї.

Український культурний фонд надає достатньо зрозумілих інструкцій. Я вперше подавався саме до УКФ і пройшов цей шлях самостійно. Тут немає нічого такого, з чим неможливо розібратися. Потім відбувається оцінювання експертів, і це теж дуже цінно, тому що ти можеш порівняти власне бачення з тим, як тебе сприймають зі сторони. Можливо, якісь формулювання потрібно змінити, а якісь меседжі ззовні сприймаються зовсім не так, як ти очікував.

Тому навіть якщо ти не виграєш грант, сам процес подачі вже дає тобі багато.

Спілкувався: Михайло Товтин