«ШІ-пісні знищують музичну індустрію, а Євробачення – ще не міжнародна кар’єра»: Вадим Лисиця про український шоубізнес, гроші та нових зірок
Українська музична індустрія переживає період активного розвитку, але за зростанням кількості артистів і релізів приховуються системні проблеми. Штучний інтелект витісняє живих музикантів із радіоефірів, авторські роялті не завжди доходять до правовласників, а вірусний хіт у TikTok дедалі частіше плутають із повноцінною музичною кар’єрою. МУЗВАР поспілкувався з музичним продюсером Вадимом Лисицею про те, чому українському шоубізнесу потрібні законодавчі зміни, скільки насправді заробляють артисти, чи здатні талант-шоу створювати нових зірок та чому виступ на Євробаченні ще не означає виходу на міжнародний ринок.
Як за останні 15–20 років змінився шлях артиста від першої пісні до великої сцени? Що сьогодні стало простіше, а що, навпаки, складніше?
20 років тому для того, щоб вийти на велику сцену, для старту потрібні були великі інвестиції. Тому що все коштувало досить дорого. По-перше, гарні пісні коштували дорого. Їх купити, записати, зробити продакшн, зняти відеокліп. Це були астрономічні суми. А потім оплатити ротацію на радіо і ТБ. І якщо ти потрапив зі своїм кліпом на М1, на FM-радіо, то вважай, що вже наступного сезону корпоративів є велика ймовірність, що тебе будуть запрошувати на концерти. Потрібно було готувати концертні програми, шити костюми, створювати хореографічні постановки. У той час в артистів шлях був єдиний, тільки через телебачення, через радіо. Це були основні канали комунікації. Деякі з артистів, звісно, намагалися робити щось на кшталт концертних турів по невеличких містах, але цей шлях так само коштував досить великих грошей, тому без бюджетів було дуже важко і складно. Багато талановитих артистів, на жаль, так і не змогли реалізуватися.
У наші часи кожен, хто має більш-менш якусь навичку працювати в Suno або в якомусь музичному редакторі на кухні або в спальні, в теорії може записати пісню, яка тим чи іншим чином, чи дивом, залітає в TikTok, стає вірусною, і з нею починають перезнімати відео. Вона розлітається мережею, і за цим артистом, точніше, за цією піснею починають ганятися лейбли, один в одного перехоплювати. Через деякий час радіостанції починають ставити ці пісні в гарячу ротацію.
Особливо мене дуже дивує і дратує те, що наші великі серйозні станції не гидують ставити 100% ШІ-контент, до того ж ставити його в гарячу ротацію. Це окрема тема для розмови, тому що ШІ-контент не генерує прибутків у жодній зі сфер музичної індустрії, тому що немає людини, яка б співала, тобто не буде концерту. Діджитал так само кульгає, тому що багато діджитал-платформ забороняють взагалі програвання цього контенту. Тобто там не генерується жодний прибуток. Спеціалісти не отримують зарплату: звукорежисери, режисери, менеджери, продюсери і так далі. Всі проходять повз, єдині, хто отримує непрямий прибуток, це радіостанції, які грають пісню, яка подобається людям, хоча більшість людей не розуміють, що це співає комп’ютер. Вони не можуть відрізнити реального артиста від штучного! Цей процес дуже заважає працювати реальним живим людям, артистам, бо всі ці шпальти і радіоефір займають їхні нереальні колеги. Мені дуже прикро за нашу музичну спільноту. Мені прикро, що всі наші великі, серйозні музичні редактори, продюсери FM-радіо ставлять це в ефір!
Як сьогодні взагалі створюється нова зірка? Які речі мають зійтися разом, щоб артист справді став великим?
Взагалі алгоритм створення нової зірки дуже схожий на той, який завжди був. Потрібна талановита, цілеспрямована людина, яка б хотіла займатися музикою, вчитися танцювати, співати, робити свої прояви, спілкуватися з публікою, збільшувати свою аудиторію, шукати якісь нові сенси, нові стилі для того, щоб мати успіх. Єдина відмінність: канали комунікації змінилися, алгоритми просування змінилися, доступність стала більшою, тому що, як я вище казав, людина може зробити пісню не дуже якісно, але втілити гарну ідею просто на кухні, або в спальні, або в коридорі, або ще десь. І з цього все починається. Задля подальшого успіху і розвитку важливо, щоб ця людина почала системно працювати над цим: випускати пісні, знімати відео, випрацьовувати свій стиль, зовнішній та музичний, чітко розуміти, хто її аудиторія, правильно виставляти акценти і робити все для того, щоб ця аудиторія збільшувалася.
Чому саме зараз знову повертається інтерес до великих талант-шоу, «Фабрики зірок», «Голосу країни»? Що вони можуть дати індустрії сьогодні?
Наразі вся аудиторія, що споживає музику, яка існує в українському просторі, прагне отримати контент, який буде її розважати, відволікати від якихось негараздів, стресів військових і не тільки. Це по-перше. По-друге, вже скучили всі за «Фабрикою», бо це досить потужний формат, цікавий, з великою кількістю різних особистих історій, можливістю зачепити аудиторію, зробити нових кумирів і так далі. Я думаю, що в усі часи, в принципі, було місце для талант-шоу. Наскільки я пам’ятаю, «Голос країни» давно існує і, в принципі, пауза була невеличка тільки під час війни. Зараз відбувається те саме, що й відбувалося завжди: виходять на сцену нові артисти, нові обличчя. Це нескінченний процес, це еволюційний процес. Тобто кожен рік повинна з’являтися одна-дві нові зірки, а бажано і три-чотири. І такі шоу, як «Фабрика», як «Голос», дуже допомагають цьому процесу, тому що люди дізнаються про нові обличчя. Далі питання вже самих молодих артистів: як вони зможуть організувати свою роботу надалі і наскільки системно можуть до цього підходити. Наскільки вони заряджені працювати і йти тільки вперед, від цього, в принципі, залежить їхній подальший успіх.
Що має статися з учасником талант-шоу, щоб після фіналу він не залишився просто героєм телевізійного сезону, а побудував реальну кар’єру?
Я вже казав стосовно того, що відбувається після талант-шоу. Головне, продовжити активно працювати. Більшість артистів, які брали участь у тих чи інших шоу, навіть ті, хто здобув перемогу, найчастіше губляться, тому що вони не знають, що робити далі. Це такий важкий психологічний момент, коли ти серед камер, на сцені, до тебе прикута увага, тебе обговорюють у соцмережах, про тебе одне одного питають, розповідають, ти йдеш вулицею, тебе впізнають, беруть автограф і так далі. А коли закінчується шоу, вся ця історія потихеньку спадає. Якщо ти далі нічого сам не робиш і не намагаєшся виходити на канали комунікації з твоєю аудиторією, ти втрачаєш, в принципі, все. Як і вийшло з більшістю учасників різних талант-шоу.
На що ви насамперед дивитеся, коли бачите молодого артиста вперше? Що для вас важливіше за хороший голос?
Найголовніше для мене завжди це харизма, навіть не вокальні дані, це вміння передати сенс пісні, це те, щоб за цим артистом було цікаво спостерігати, дивитися, слухати його. Головний талант, це тримати увагу. Що робити на сцені, в цілому, неважливо. Важливо робити так, щоб від початку до кінця номера люди не позіхали, а дивилися, і їм було цікаво, що буде далі. Цей талант є не в усіх, у когось він від природи, хтось його розвиває, і, як ми бачимо, результати в усіх різні. Хтось спроможний це робити від номера до номера, а комусь це дається важче, а дехто взагалі не може цього зробити. От на це я найчастіше за все дивлюся.
З чого сьогодні починається сильний артист: із пісні, образу, характеру, команди, стратегії? Як ви вибудовуєте цю формулу?
Якщо ми кажемо про артиста, який співає пісні, тим чи іншим чином пов’язаний з пісенною творчістю, то, звичайно, все починається з контенту, з пісні. Пісня повинна бути хітом. Почувши один раз хітову пісню, публіка хоче послухати її ще раз. І ще раз, і ще раз. І коли ця пісня вмикається на радіо, вона викликає певні приємні почуття, бажання танцювати або бажання щось згадати, вона впізнавана і її можна легко наспівати, вона легко запам’ятовується. Слухачі йдуть в Shazam, знаходять її там і додають собі в плейлист. Це основне, що повинно відбуватись з артистом, коли він випускає пісню: він стає популярним і цікавим. Зараз є певна проблема, бо є багато пісень, які ми чуємо по радіо, слухаємо на діджитал-платформах, але не всі люди розуміють, що це за артист, хто він і так далі. І тут вже важливий етап, це формування його образу у людей, трансляція його характеру тощо. І це все залежить вже від стратегії, від команди, від піарників, від SMM-ників, взагалі від продюсера або, якщо артист сам собі продюсер, від того, як він вибудовує свої стратегічні кроки щоразу. Як він готується до релізів, як він прогріває ті релізи, робить постпрогріви і так далі. Тобто що відбувається взагалі з цим артистом щодня. І залежно від успішності тих чи інших чинників, якщо все складається в одну цю велику картину, тоді дійсно можна говорити про те, що цей артист успішний і може далі розвиватися та працювати.
Як би ви описали стан української музичної індустрії у 2026 році? У чому ми вже сильно виросли, а де досі є великі прогалини?
На сьогодні великим плюсом нашої музичної індустрії є те, що вона все ж таки продовжує розвиватися, рости, збільшується кількість пісень, артистів і так далі, збільшується кількість спроб стати артистом. Тому саме українська культура розширюється, стає більшою, цікавішою, багатогранною і так далі. І, в принципі, це основний головний плюс, який зараз є і який ми можемо побачити. Але, на жаль, сьогодні стан музичної індустрії, все ж таки, я вважаю, не дуже здоровий. Багато чинників, це, в принципі, тема окремої розмови, тому що, якщо йти, починаючи з юридичної площини, у нас великий розлад у системі захисту авторського права, виплат і збору роялті. Я маю на увазі і використання музики і в кіно, і в театрах, і в кінотеатрах, на радіо, і у великих торговельних центрах, на телебаченні і так далі.
Наразі в Україні роялті платять не всі, а якщо і платять, то невеличкі. Тобто цей механізм, на жаль, не працює. Ще з 90-х існують організації і конкретні люди, які певними «схемами» на шляху роялті до автора, артиста, правовласника забирають велику частину. Тобто гроші не доходять до адресата. Ця проблематика відома давно, її треба просто проговорювати і вирішувати на законодавчому рівні, на рівні правозахисних структур, на рівні Міністерства економіки, тому що це серйозна завада розвитку для нашої музики, для наших артистів, авторів.
Наступне, це те, що з точки зору податкової системи України більшість професій, пов’язаних з музичною індустрією, відсутні взагалі. Дуже важко вести цей бізнес повністю легально і прозоро. Як приклад, роялті оподатковується ПДФО, і це забирає чималу частину грошей із тих, що заробляє артист або правовласник чи автор на використанні його музики, а потім вкладає у свою ж творчість. Це, я вважаю, виглядає дивним з погляду бізнесу. Логічніше було б дати можливість ці гроші, навпаки, реінвестувати в розвиток, а податок платити з доходу від концертної діяльності, рекламних інтеграцій тощо.
Є, наприклад, проблема у процесах, пов’язаних з організацією концертів: налаштуванням обладнання, підготовкою концертного майданчика, виплатою зарплат музикантам, робітникам сцени тощо. Зазвичай все робиться в сіру, тому що для податкової не існує професій звукорежисера, освітлювача, постановника хореографії, танцюриста тощо. І це дуже погана реальність. Знаєте, коли ми спілкуємося з міністерством, нас питають, який обсяг грошей на ринку. Ми їм кажемо, що обсяг ринку такий-то, а вони потім питають, чому ж тоді такі маленькі податки? А я їм пояснюю, що ми не маємо сталої системи оподаткування, яка могла б дозволити прозоро працювати всім. Тобто шоубізнес вимушений шукати шляхи, щоб якимось чином взагалі працювати прозоро і легально. Щоб уникнути таких перепон, треба просто написати новий закон, правильно відрегулювати всі податкові відносини в музичній індустрії. І я думаю, що це запрацює дуже швидко. Закордонних прикладів дуже багато. Європа, Америка, Південна Корея мають гарно налаштовану систему, і вони діляться з нами цим досвідом. В Україні існує декілька робочих груп за участю учасників ринку та представників влади, які займаються подібною законотворчістю. І, до речі, так само захист авторського права постійно в центрі уваги представників лейблів, правовласників та артистів. На жаль, влада нас поки що не хоче чути. Віднедавна наш лейбл став співзасновником асоціації «Spilna», головними напрямками роботи якої є розв’язання вищеназваних проблем і не тільки.
Продовжуючи тему стану музичної індустрії, хочу сказати, що певною завадою для розвитку української музичної індустрії став штучний інтелект. З одного боку, він дуже сильно допомагає, з іншого боку, він заважає. Я от недавно вирішив поставити собі таку задачу: кожен раз, коли я везу дітей у школу, потім їду на роботу, я ці 30 хвилин слухаю радіостанції. Різні. Хіт FM, Люкс FM, Наше Радіо, Перець FM і багато інших. Я звернув увагу, що радіостанції, які мають великі аудиторії, грають пісні, повністю створені штучним інтелектом. Так, це TikTok-хіти, але ротація цих «творів» є дуже некорисною для нашого шоубізнесу. Це просто гальмує нашу роботу, тому що у випадку використання на радіо пісень, створених 100% ШІ, не генерується жодний прибуток, не з’являються ніякі робочі місця для музичних фахівців, артистів, звукорежисерів, менеджерів, аранжувальників тощо! Тобто цей контент, як інвазивний вид риби в озерах і річках, що виїдає всю місцеву рибу і руйнує цілі екосистеми! Я боюся, щоб із нами не вийшло саме так! Пересічним слухачам незрозуміло, співає це комп’ютер чи людина! І мене просто дивує, що наші радіостанції, великі та імениті, грають цей контент нарівні із живим, і він у гарячій ротації. Це просто якийсь парадокс.
Як постійна гонитва за TikTok, рілсами, релізами та алгоритмами змінила сам підхід до створення музики?
Тут пройшла ціла еволюція. Ми маємо справу з TikTok вже досить давно, це вже шостий рік ми використовуємо TikTok і всілякі інші платформи для просування. Можу сказати, що станом на зараз ми вже не дивимося ані на те, що залітає, ані на те, що не залітає. Вгадати неможливо, зрозуміти неможливо, жодного фахівця немає, який скаже точно, що ця пісня залетить або не залетить. Ми робимо так, як ми вміємо, як ми чуємо, як ми відчуваємо, як відчуває артист, як ми разом з цією командою відчуваємо. Тому ми на це не зважаємо, і для нас нічого не змінилось. Колись так само нас лякали страшилками про те, що радіостанція скаже, що це не формат, а ми таке чули багато разів, але все ж таки ті пісні, які нам казали, що «не формат», якимось дивним чином з’являлися в ефірі радіостанції потім, коли артист ставав відомим. Тому ми не слухаємо це, не зважаємо на це, ми працюємо далі, як ми відчуваємо. Комусь це подобається, комусь не подобається, ми інакше не вміємо.
Як ви сьогодні розпізнаєте потенційний хіт? Що ви чуєте в пісні такого, що змушує сказати: тут щось є?
Алгоритм розпізнавання потенційного хіта особисто в мене не змінився. Якщо я чую гарну мелодію, яку я запам’ятовую з першого разу, хоча я всі мелодії запам’ятовую з першого разу, але є такі критерії, щоб середньостатистична людина запам’ятала мелодію і могла її заспівати або впізнавала її. Це перше і головне. Друге, звичайно ж, це настрій пісні, який сама пісня створює. Тобто, коли ти слухаєш пісню, цей настрій запам’ятовується одразу, і ти хочеш послухати ще, одразу або пізніше, або в машині, коли ти чуєш цю пісню, ти робиш гучніше. Тобто це саме настрій. Третє, це сенси, які там співає артист, про що він співає і, найголовніше, як він співає. Мається на увазі не сам голос, його тембр, манера і так далі. А знаєте, як кажуть, я вірю в те, що він співає. Тобто артист або артистка передає емоційно таким чином сенси пісні, що ти просто віриш і знаєш, про що вона співає, і відчуваєш це. І це дуже важливо.
Як сьогодні звучить сучасна українська музика? Що в ній уже можна назвати власним почерком, а де ми все ще рухаємося за світовими трендами?
Ну, знаєте, кожен музичний напрямок, саме національний, має свій окрас. Є мелодика, є гармонії, вони властиві саме нашому народу. Є певні принципи вибудови вокальної партії і так далі. Є певний набір інструментів, які використовуються саме в нашій українській музиці. В принципі, я можу сказати, що в нас є свій почерк, який дійсно нас дуже сильно відрізняє від усіх світових прикладів і стилів музики. У нас дуже багатогранна музика, просто є музиканти, які це транслюють принципово, тому що вони так відчувають, вони так хочуть. Вони впізнавані: ДахаБраха, наприклад, які вже досить давно транслюють українську культуру, українські музичні інструменти і так далі.
Вся ця історія працює. Етнічні мотиви, мелодії, гармонії, сенси, пісні взагалі, вони є нашою ДНК. І цю ДНК вже можна точно побачити в багатьох піснях, навіть суперпопсових. Наприклад, Альона Омаргалієва дуже часто протягом останнього року, може, і більше, використовує щось на кшталт народного хору у своїх записах. І це можна подивитися і почути. Та сама Skyller це любить. Тобто ви бачите, що це вже стає трендом у музичному стилі. Артист, коли чує таку пісню з великими хорами, які схожі на наші народні, це дуже нас відрізняє. Так само гурт «Kalush» свого часу використовував багато етнічних інструментів. Зараз дуже велика кількість артистів, які пішли в цю сторону. І це дуже круто, що вони роблять нові обробки наших українських пісень. Вони пишуть самі пісні і використовують ці мелодії. Це класно, це круто, це нас відрізняє.
Ну а за трендами ми рухаємось, коли ми робимо пісні в Suno))) Штучним інтелектом. Це найчастіша зараз ситуація, коли ти чуєш пісню і розумієш, що її зааранжував у Suno, а потім людина намагалася її зіграти по-своєму. І так, це світовий тренд.)))
Що на практиці означає для українського артиста вихід на міжнародний ринок? Який шлях він має пройти, щоб його справді почули за межами України?
Слухайте, я особисто не маю великого досвіду в цій справі, але, наскільки я бачу, на практиці це означає їхати, наприклад, у Лос-Анджелес, жити там, асимілюватися там і намагатися робити там кар’єру. І робити це якомога раніше, тобто не в 40 років, а хоча б у 20, а краще взагалі в 10 їхати, проходити всі ці конкурси, America’s Got Talent, X-Factor тощо, і потім виходити на лейбли і вже там підписувати контракти. Там взагалі все інакше виглядає, працює іншими масштабами, іншими принципами. Взагалі в Америці музична індустрія має дуже велику історію, там дуже музична нація, є прості люди, які так співають, що ти просто не можеш повірити, що людина може так співати професійно і водночас бути топменеджером американського банку.
Тому тут треба, звичайно, дивитись на якісь кейси, які відбулись. На жаль, сьогодні я бачу, що жодного великого кейсу виходу на американський ринок українського артиста не відбулося. Хоча спроби є. Я знаю, що команда Ванька Клименка це робить. І в них є певні успіхи. Але вони ще на початку шляху. Я маю надію, що потенційна творча енергія збереться в якийсь єдиний кулак, і ми зможемо пробити цю стіну, вийти на міжнародний рівень і почати заробляти там гроші. Тому що, коли мені кажуть: от ми поїхали на Євробачення, заспівали там одну пісню, вийшли на міжнародний рівень, мені смішно, тому що ви туди їдете не заробляти гроші, не робити бізнес, а ви їдете туди витрачати гроші, і не факт, що вас ще раз покличуть. Тому так.
Як змінилася професія музичного продюсера? Що сьогодні артист очікує від продюсера і що продюсер реально може йому дати?
Музичний продюсер, це цікава професія, це людина, яка жонглює стилями, піснями. Це людина, яка може досить швидко, точно, влучно надати пораду, яким чином робити ту чи іншу пісню, яку пісню обрати, яку пісню поставити першою, якою другою. Потім піти на студію, керувати звукорежисером, аранжувальником, сказати, де, що, як, в якому місці щось зіграти, які партії і так далі, наспівати бек-вокали, інтервали, допомогти записати вокал. А потім на етапі продакшну і зведення контролювати цей процес і ще й брати участь у мастерингу і взагалі фіналізації пісні. З іншого боку, той самий музичний продюсер може співпрацювати з артистом на концерті, він може формувати саунд на концерті, робити підбір пісень, режисуру пісень і так далі, співпрацювати з музикантами. Все це було, і воно і залишилося. І артисти чекають те саме. Багато артистів наразі потребують допомоги музичного продюсера.
Як сьогодні влаштована економіка українського артиста? Де насправді заробляються гроші і які джерела доходу часто переоцінюють?
Дивіться, нині перше, це, звичайно ж, концерти, це касові концерти, це корпоративи і так далі. Не в усіх вони є. Є артисти, які дуже успішно їздять по касових концертах, збирають каси, але в них трошки менше корпоративів. Є такі, що і те, і те є. Є ті, що тільки по корпоративах їздять, вони не співають на каси. А є взагалі, хто ніколи не їздить, окрім безкоштовних концертів. Цей спектр може допомогти зрозуміти, як це все працює. Більшість артистів, на жаль, не мають великої кількості концертів. Працюють тільки топи, супертопи, і другий ешелон працює трішки менше. Все. Далі, роялті. Роялті залежить дуже сильно від хіта, від кількості переглядів на YouTube, на YouTube Music, на Apple Music і на Spotify. В принципі, це непоганий дохід, якщо пісня дуже популярна і в тебе вигідний контракт з лейблом, ти маєш заробляти непогані гроші. У випадку топартистів це десь може бути третина грошей, що заробляється. Далі це рекламні інтеграції, участь у рекламних роликах, співпраця з якимись брендами і т. д. Продаж, Instagram, Reels, Stories і так далі. Інтеграції в кліпах, наприклад, коли знімається кліп, артист теж може заробляти коштом інтеграції або продакт-плейсменту.
Стосовно тих джерел доходів, які переоцінюють, мені важко сказати, хто переоцінює. Люди, які не знають кухню шоуіндустрії, можуть переоцінити і концертний трафік, і діджитал-трафік.
Чому одні артисти після вірусного треку швидко зникають, а інші роками нарощують аудиторію? Що перетворює короткий успіх на довгу кар’єру?
Вище казав, повторю ще: системна робота, системний підхід, формування команди, наявність стратегії хоча б на найближчий рік, а краще на три. Працездатність. Людина повинна багато працювати, шукати пісні, писати пісні, якщо вона пишучий артист. Себе постійно вдосконалювати і вокально, і артистично, і хореографічно, і зовні, шукати свій стиль, генерувати інформаційні приводи, які допомагають про артиста щось дізнатися нове, щоб засоби масової інформації з радістю публікували новини про цього артиста. Тобто це системна комплексна робота, і вона дозволяє «артисту одного треку» стати великим артистом. А якщо артист одного треку не спроможний зробити це з тих чи інших причин, або не хоче, або не може, або не вміє, або не знає, або просто йому лінь, або він зайнятий чимось іншим, то тоді, звичайно, це артист одного треку.)))
Як ви особисто визначаєте, що артист відбувся? Які ознаки для вас говорять про справжню кар’єру, а не просто про момент популярності?
Слухайте, вийти наверх у кар’єрі артиста, як кажуть, дуже важко. А я вам скажу, що дуже важко втриматися там. Тому що, коли ти виходиш наверх, це ставить перед тобою велику відповідальність, що ти повинен далі працювати втричі, вдесятеро більше для того, щоб як мінімум триматися цієї планки, робити гарний контент, постійно їздити на концерти, мати якийсь певний графік, генерувати якісь інфоприводи і так далі. Це дуже велика, складна робота. Людина, яка тільки вийшла наверх, вона тільки вийшла, вона зробила одну пісню, умовно, зняла один кліп, вона залетіла, і всі: «Вау, який артист, як круто!» тощо. А потім він починає розуміти, що щось не так, тому що популярність падає, і нічого не відбувається. Тому головне, продовжувати це вдесятеро потужніше, щоб воно все працювало. Дуже багато артистів, які стали на якусь мить популярними, і вони подумали, що все, все відбулося, але кар’єра далі пішла вниз, тому що вони нічого не роблять.
Так от, відповіддю на ваше питання, які ознаки для вас говорять, що це справжня кар’єра, мабуть, головна ознака, це те, що артист просто фігачить зранку до вечора, і в нього є результати. Дуже яскраві приклади цього: Артем Пивоваров, Альона Омаргалієва, Діма Монатік. Це дуже яскраві приклади того, що люди працюють без зупинки. У нього вже був стадіон або 8 Палаців спорту, а він пішов далі, не зупиняючись. Це головна ознака того, що це і є справжня кар’єра в артиста.
Український шоубізнес змінюється швидше, ніж правила, за якими він працює. І поки одні артисти збирають Палаци спорту, інші намагаються перетворити випадковий TikTok-хіт на стабільну кар’єру. Та, як переконаний Вадим Лисиця, жодні алгоритми, телевізійні шоу чи навіть найуспішніший дебют не замінять системної роботи. Адже справжній успіх артиста визначається не тим, наскільки швидко він став популярним, а тим, як довго здатен залишатися цікавим слухачеві.
