Povin’: «Я живу поза рамками. Мені не шкода видатися людям дивною чи крінжовою»

Українська співачка Povin’ відверто розповіла про особисті історії, які стають основою її пісень, емоційно складні виступи та прагнення не втратити себе в музичній індустрії. В інтерв’ю артистка також поділилася досвідом участі у «Фабриці зірок», розповіла про творчі амбіції та зізналася, з ким із фабрикантів хотіла б записати спільну композицію.

Чи є пісня, у якій ви залишили найбільше особистого?

Думаю, це пісня «Я — Зима». Був період, коли мені хотілося кричати, і ця пісня дозволила емоційно вилити все, що накопичилося. Тому для мене вона стала вкрай важливою, адже я змогла нарешті вивільнити емоційну напругу після кількох відносно спокійних і радісних пісень. Ми всі люди й іноді просто хочеться викричатися та відпустити все.

Яку зі своїх композицій вам досі емоційно складно виконувати?

Мені не боляче, але емоційно складною для мене була і залишається пісня «Пил». Я завжди плачу наприкінці, коли виконую її. Слова «І ти побачиш знову, як сонечко встане» — це моя особиста надія на душевний спокій, який ніяк не настає через кошмар, що відбувається навколо.

Мені хочеться нарешті видихнути й побачити те сонечко, яке врешті зійде, щоб ми всі одного дня могли просто зустріти вільний схід сонця.

Чи впізнають себе у ваших піснях люди, яким вони присвячені?

Я не вмію тримати інтригу й завжди кажу, кому присвячені мої пісні. Наприклад, «Ла-ла» і «Не сам» я присвятила своєму коханому. «Вона» і «Пил» — самій собі, як можливість зцілитися через музику. Усі інші композиції присвячені радше збиральному образу, ніж конкретній людині.

Але мені приємно, коли люди впізнають щось особисте у моїй музиці. Для мене це знак, що моє мистецтво щире й транслює справжні емоції, які відчував кожен. Мати такий зв’язок з аудиторією для мене дуже важливо.

Що для вас означає не бути просто «ще однією співачкою»?

Я не бачу нічого поганого в тому, щоб бути «ще однією співачкою». Але однозначно зі змістом! Насправді всі в цій професії так чи інакше просувають особисті наративи та ідеї. Слухачеві важливо знайти в артисті щось рідне й зрозуміле. Мені дуже радісно, коли між мною та людьми виникає такий собі енергетичний тандем.

Якою ви бачите себе та свою кар’єру через п’ять років?

Я щиро вважаю, що в цій професії, якщо вже й потрібно будувати плани, то виключно наполеонівські. Адже все, що вдалося зробити одній людині, вдасться й іншій. Це не про нереальні мрії, а про те, чого справді можна досягти.

Якщо я не прагнутиму щорічних виступів на Coachella, то «Фабрика зірок» залишиться моєю стелею. А стель я боюся, напевно, найбільше. Тому хотіла б потрапити до номінації на Grammy. А може, й отримати того грамофона! Просто чому ні?

Чи доводилося вам жертвувати чимось заради музичної мрії?

Артисти жертвують своїм часом, здоровим сном, харчуванням і стосунками з близькими людьми. По суті, ми всі жертвуємо своїм життям поза сценою. Але це справедлива ціна, якщо в улюбленій справі все вдається.

Як залишатися собою в шоу-бізнесі, де всі борються за увагу?

Так і залишатися. Просто не прогинатися під стандарти, не намагатися влізти в замалі рамки чи заповнити завеликі. Я живу поза рамками. Мені не шкода видатися людям дивною чи крінжовою.

Я плекаю своє «я» і не дозволяю собі змінюватися через думку оточення. Мене це рятує. За своє недовге життя я зрозуміла, що це єдиний правильний для мене спосіб самопорятунку.

Розкажіть про досвід участі у «Фабриці зірок».

Для мене «Фабрика зірок» — це насправді не про те, щоб створити щось із нуля. Це про підсилення молодого артиста та виведення його на новий рівень.

Хочу сказати, що для мене честь працювати з такими великими професіоналами. Кожне слово Алана Бадоєва для мене на вагу золота. Він бачить артистів набагато глибше, ніж ми самі себе.

О, і це ще досвід спати всюди, де тільки можна! Графік складний, але воно того варте.

Що найскладніше для вас у цьому талант-шоу?

Найскладніше — віднайти себе у піснях, написаних іншими авторами. Проявитися в авторському матеріалі набагато легше, однак від нас вимагають значно більше, ніж просто класно виконувати власні пісні.

Мені подобаються всі труднощі, бо без них я не росту. А я ж хочу стати великою-великою (попри зріст 160 см), ха-ха!

З ким із фабрикантів ви хотіли б записати спільну композицію в майбутньому?

Чесно? З кожним. Але насамперед із DYKYI. Я отримую величезне задоволення від його музики й думаю, що ми могли б створити справді круту пісню!