EPOLETS знову в дорозі: Павло Варениця про майбутній тур та альбом “Гармонія хаосу”

Цьогоріч EPOLETS повернулися з новим альбомом “Гармонія хаосу” і тепер гурт вирушає у великий тур Україною. Соліст Павло Варениця розповідає про створення нової музики, шалені емоції на концертах і те особливе відчуття, коли сцена й глядачі зливаються в єдине ціле. Це — розмова про музику, драйв і живу енергію з людиною, яка горить творчістю.

«Гармонія хаосу» — це ваш перший альбом за вісім років. Як відбулась така пауза?

Так-так, за довгий час. У якийсь момент я просто розчарувався в самій концепції альбомів.

Через трендовість коротких пісень, хітів, які одразу «вистрілюють»?

Альбом — це дуже багато ресурсу. А зараз у мене ресурс, який я можу приділяти музиці, доволі обмежений через основну роботу. Тому мені стало ближче випускати сингли — це ефективніше. Зараз альбоми мало хто пише. Здебільшого тільки «мастодонти», які можуть собі дозволити вкласти час і гроші.

А що вас спонукало повернутися до концепції альбому?

У нас помітно змінився стиль. Я почав писати глибші пісні, більше приділяти уваги аранжуванню. Це дуже відобразилось на звучанні, і мені захотілося це зафіксувати.

Насправді, «Гармонія хаосу» могла вийти ще у 2023-му, але наш звукорежисер і саундпродюсер умовив мене спочатку випустити ЕР «Темна вода» і не домішувати туди пісні, які вже були — «Газлайт» і «Спали ікони». Тому ми розділили: вийшов камерний мініальбом, а «Гармонія хаосу» — уже без тих пісень. Більш логічно все склалося, на мою думку.

Що робить проєкт альбомом, а не просто збіркою треків?

Це дуже індивідуально. Коли ти будуєш сетлист концерту, кожна пісня має логічно переходити з однієї в іншу — чи сенсово, чи стилістично. Тому я не маю якогось канонічного списку, що обов’язково має бути. Але якщо це повноформатний альбом, то, думаю, має бути не менше восьми пісень.

А як ви плануєте перенести атмосферу «Гармонії хаосу» на сцену під час туру?

Концептуально я хочу познайомити людей, які прийдуть на концерт, з цією дівчиною — автовідповідачем з альбому. На київському концерті її можна буде навіть побачити, а через технічні обмеження в інших клубах — лише почути. Хочеться, щоб слухач занурився в атмосферу, трохи з нею повзаємодіяв.

Я не хочу перевантажувати сам концерт концептом, бо ми в першу чергу про танцювально-динамічну музику. Тому хочеться, щоб людина занурилася в атмосферу альбому, але при цьому отримала те, що очікує від живого виступу EPOLETS.

Тобто ви зіграєте альбом повністю, але будуть і старі пісні?

Так, зробимо умовно два відділення: спочатку новий альбом повністю, як він записаний, а потім хіти з усіх попередніх релізів.

А можливо, зіграєте щось не зовсім хітове, але важливе для фанатів?

Так, нас часто просять виконати «Діти моря». Це така пісня, яку дуже люблять наші слухачі, з якими ми постійно спілкуємося в чатах. У певному сенсі це хіт, але не суперпопулярний, тому я рідко її додаю до сету. До того ж, вона доволі повільна.

Чи відчуваєте ви єднання з глядачами на концертах? Бо деякі артисти через сценічний образ чи стрес ніби не встигають усвідомити, що відбувається — все пролітає

Я обожнюю концерти й тури саме через те, що на них приходять люди, які цілеспрямовано йдуть на наш виступ. Це неймовірне відчуття — коли приїжджаєш у місто, де ніколи не був, і бачиш людей, з якими ніколи не зустрічався, але між вами одразу є зв’язок. Наче ви знайомі давно, маєте спільні цінності, спільні погляди на життя. Це дуже надихає писати нові пісні. Бо саме через це відчуття спільної хвилі, яке народжується під час концерту, часто після виступу я можу написати щось нове. Мене справді “пре” від того, що відбувається на наших концертах.

Це дуже круто, коли є такий взаємний обмін — ви надихаєте глядачів, а глядачі надихають вас. Ви згадували, що був період, коли було складно продовжувати з музикою. Чи зіграли слухачі роль у тому, що ви повернулися до активнішої творчості?

У певному сенсі — так. Фідбек, який почався з 2022 року, було складно не помітити й не реагувати на нього. Тому, безумовно, глядачі зіграли велику роль. Але якщо говорити про творчі кризи, то справжня пауза була десь із 2017 по 2019 рік. Потім — 2020-й, пандемія… Загальний вайб тоді зовсім не сприяв написанню пісень. Принаймні для мене.

Так, ковідні часи були доволі депресивні. Хоча й зараз не набагато спокійніше.

Так, але мені здається, що через постійне відчуття боротьби якось по-іншому працює внутрішня хімія.

А як ви ставитесь до життя під час туру — постійні переїзди, рух? 

У нас у 2017 році був великий тур з гітаристом — але суто акустична програма: дві гітари й семплер. Ми тоді відвідали близько п’ятнадцяти-вісімнадцяти міст. Крім великих обласних центрів, заїжджали в Калуш, Коростень, Дрогобич — дуже багато місць, де ми не були навіть просто як туристи. Це був неймовірний досвід, який хотілося б знову пережити. Але зараз це фізично складно: музика для мене все ще, на щастя чи на жаль, залишається хобі.

У мене є основна робота, тому я не можу взяти відпустку на місяць. А якщо робити справжній великий тур, то треба грати майже щодня. Колись ми з туром «Кайфайнемо» їздили місяць поспіль — це було дуже круто, але поки що це більше мрія, ніж реальність.

Те, що музика зараз для вас хобі, знімає певний тиск?

Безумовно. Тому я й кажу — це на щастя. Я можу дозволити собі робити паузи, не поспішати. Ось ми випустили альбом, і вже пів року нічого не випускаємо — і це нормально. Якби я залежав від музики фінансово, то, напевно, змушував би себе щось постійно видавати. А це створює рамки, в які себе не хочеться заганяти.

Зараз у мене немає тиску, який колись був. І саме через це, мені здається, змінився і підхід, і результат. Я набагато більше задоволений тим, що ми робимо зараз, бо маємо час не приймати поспішних рішень, не випускати сирі пісні. А раніше такі моменти, на жаль, були — і мені шкода.

Можна детальніше про це?

Деякі пісні через дедлайни виходили не до кінця завершеними. Мені здається, будь-яку пісню можна довершувати безкінечно, але раніше я часто йшов на компроміси. Наприклад, я би хотів повністю перезвести альбом «Діти моря». Там дуже сильний матеріал, але постпродакшн робили в надзвичайно короткі строки. 

От зараз ми нічого не випускали, і я не тиснув на себе. Завдяки цьому написав дуже непоганий матеріал, який скоро почнемо готувати до релізу. Якби я змушував себе щось видавати лише тому, що треба, результат був би інший. Я постійно щось пишу, але якщо трек не доходить до фінального стану, він просто залишається “в столі”, як у багатьох артистів.

Чи плануються прем’єри під час туру?

Так, хочу в кінці туру випустити трек «Ідеали». Дуже класна пісня, я написав її буквально тиждень тому. Люблю, коли пісня настільки заряджає, що аранжування збирається майже миттєво — без роздумів “вліво-вправо”. Коли одразу розумієш кінцевий результат. Це дуже приємне відчуття. Ця пісня — про сучасну одержимість ідеальністю, насамперед зовнішньою. 

Ви згадували про тур, де грали у відносно невеликих містах. Чи відрізняються концерти там від великих міст за відчуттями?

Відрізняються насамперед технічною спроможністю клубів. Це найбільша різниця, і, на жаль, прикра. Хотілося б у кожному місті провести таке саме шоу, як у Києві, але не завжди можливо. У деяких містах навіть немає клубів, де можна поставити необхідне обладнання. Це не лише про техніку — часто просто фізично нема де.

Наприклад, в Одесі є клуб Union, але, на жаль, у ньому не можна проводити рок-концерти. Технічна база слабка, будівля аварійна. А рок-концерт потребує певного звукового тиску від обладнання. Наш останній виступ там — це, здається, був останній рок-концерт у цьому клубі взагалі. Штукатурка сипалася зі стелі. Шкода, адже сам зал чудовий. Там можна було б робити класні концерти, все дозволяє.

Можливо, колись його відновлять?

Дай Бог. Не знаю. Але радує інше — в Одесі останнім часом з’явилася тенденція: сюди почали приїжджати артисти. І це дуже круто. Я не пам’ятаю, коли востаннє за один тиждень у місті було стільки концертів. Я був підряд на чотирьох — Ніно Катамадзе, OMANA, BRYKULETS. І ще треба було обирати, куди піти! Це неймовірно. Життя перемагає.

Чи є трек, який вам емоційно складно виконувати на сцені?

Мені здається, новий альбом загалом про зцілення. У ньому — мій особистий досвід, не завжди приємний, але прожитий і переосмислений. І з кожною піснею стає легше.

Тобто під час виконання ви ніби відпускаєте ці емоції?

Так, саме так. Я взагалі адепт самотерапії — особливо альтернативних методів.

Альтернативних музичних методів?

(Сміється) Саме так.

Як ви відчуваєте різницю між фестивальними виступами і туровими?

На сольниках люди приходять конкретно на тебе, а на фестивалях — це просто дуже класний двіж, багато людей. І всі заряджені на те, щоб відриватися. Ми можемо собі дозволити набагато більше на фестивалях, ніж на своїх сольниках. Бо ми не можемо зіграти на чотири тисячі людей в якомусь одному місті на одному концерті. Тому це прикольно, що можна виступити на великому майданчику.

Для вас особисто які концерти легше грати — там, де більше людей, чи камерні?

По-різному, але однаково добре. Я безумно люблю клуби, де всі стоять поруч. Запах поту, ця атмосфера, кількість людей, коли це клуб на сто п’ятдесят осіб, де сцена максимально низька і ти ніби стоїш просто на танцполі. Я такі концерти дуже люблю. Наш художник по світлу — не дуже, бо йому там нема що робити. Але я люблю такі концерти, бо це як прийти в паб на веселу вечірку й відіграти концерт. Власне, тому я люблю наші виступи в невеликих клубах. Приходиш у паб потанцювати, поспівати пісні в обіймах не обов’язково друзів, іноді навіть незнайомих людей, але всі разом у єдиному русі. Прийшов, поспівав, випив келих пива — і щасливий.

Чи буде мерч на концертах?

Будуть футболки, постери, значки, диски і кілька вінілів. На цей тур футболки робив я сам. Презентація цих футболок була на Faine misto. І кілька вінілів, що залишилися, теж візьму з собою. Але не факт, що вони доїдуть до Києва.

Чи планується реліз «Гармонії хаосу» на вінілі?

Хотілось би, але, чесно, ніхто не запропонував цього разу, а в мене не дійшли руки. Тому поки що ні. Можливо, через кілька років, якщо буде фінансова можливість. Бо це не дешева штука і довгий процес.

Треба петицію почати на концертах, щоб люди підписували!
(Сміється) Можливо. Або не петицію, а передзамовлення на вініл, наприклад.

І на завершення — філософське питання. Якщо уявити, що слухач телефонує до вашого “Центру гармонії хаосу”, яке повідомлення ви б залишили йому у відповідь?

Цінуйте і любіть себе. Поважайте свої кордони і кордони інших людей.

… А також обирайте своє місто та не зволікайте, адже почути “Гармонію хаосу” наживо в містах України можна буде вже з 18 жовтня. Квитки доступні за посиланням!

Спілкувався: Михайло Товтин