Gayara показала трагічні кадри війни у своєму музичному відео

Gayara – нова артистка нової української музики в українському шоубізнесі. Виконавиця власних пісень, засновниця вокальної академії «Art Mus», вокальний тренер та автор пісень. Про те, як змінилось життя співачки з початком війни, про благодійні концерти та написання пісень читайте  у нашому інтерв’ю.

– Під час війни багато українських артистів виїхали за кордон, адже втратили дім, а також свої великі заробітки і чудово розуміють, що їх російськомовний репертуар в Україні нікому не потрібен. Чи є у вашому репертуарі пісні російською мовою?

– Я завжди писала українські пісні і саме пісні патріотичного характеру. Я ніби ментально відчувала, що це є необхідним – розвивати українську музику. Перша пісня, яку я написала, це була «Єдина Україна». Саме на другий день, після того, як росія вдерлася на територію України (окупувала Крим), я написала пісню буквально на одному диханні. В той час написання пісень було більш хобі, а зараз  музика – це життєва необхідність, якою я можу спілкуватися з українцями. Писати українською для мене природно. Я народилася в західній Україні, так що з дитинства чула і співала українських народних пісень. Пам’ятаю, як їхали в село до бабусі, сиділи на руках у батьків (тоді в одній машині поміщались дві сім’ї) і співали пісню «Смерекова хата»

– Як змінилось життя артистки Gayara з початком війни? 

– Моє життя кардинально змінилося. Я переїхала з Києва в Рівне. Мій невеличкий бізнес (приватна музична  школа  «Art Mus») призупинила діяльність в режимі офлайн. Зараз працюємо онлайн. Можна сказати: «працюю в нуль», адже на ці гроші оплачую комунальні платежі, зарплати, послуги з обслуговування хостингів і таке інше. Це був для мене значний удар і у фінансовому плані, і в емоційному. Київ – це місто розвитку. Мені подобався цей хаос, люди, багато різних подій, цей шалений ритм життя. Але, найголовніше, я жива. І в мені відкрилися нові грані для самої себе. Якщо говорити про перший день війни, то я встигла виїхати з самого ранку. Проте, коли приїхала в Рівне, тривожність все одно зберігалася, було відчуття вини та болі за людей, які не змоги врятуватися. Було постійне безсоння. Попри все, війна дала зрозуміти мені, що моє покликання – це створювати музику. Це не просто процес – це терапія, яка вивільняє всі твої переживання і направляє в правильний бік. До війни мені завжди не вистачало часу на власну творчість. А зараз я відчуваю себе у своїй стихії, коли створюю і виконую свою музику.

– До багатьох авторів пісень «не приходить» муза у зв’язку із війною. Чи то немає натхнення, чи то не сприяють життєві обставини. Де ви шукаєте свою творчу музу, що вас надихає на написання пісень?

– Звичайно, в перший місяць війни було важко писати. Мені здавалося, що я пишу занадто веселі пісні. Життя ніби стало чорно – білим. Якщо видно хоча б один інший колір – це вже викликало дисонанс. Одного разу, коли ми працювали в онлайн режимі з аранжувальником над піснею, яку почали створювати ще до війни, я сказала: «Я не знаю в чому справа, мені якось це все занадто веселе!». І тоді він відповів: «Я розумію, що зараз всім важко, але наша задача дарувати людям різні емоції – не тільки суму, а й радості, тим самим ми підтримаємо людей». Після того, у мене наче  відкрились очі: ці слова були для мене ключовими і я почала створювати ще більше пісень.

– Як у вас проходить процес створення пісень?

– Процес створення пісень відбувається по – різному. Інколи я можу  наспівати пісню, танцюючи та наспівуючи на диктофон. Інколи я записую вокальні заготовки на диктофон (фрагмент пісні) і потім, коли вже вирішую писати – сідаю і допрацьовую пісню. Процес написання пісні після  диктофону – доопрацювання і готування для аранжування. Це займає від двох днів до місяця часу – все залежить від вільного часу та мотивації. Я пишу пісні переважно вночі, тому що це повинна бути повна концентрація і заглиблення в процес, коли ніхто не відволікає, не телефонує, не пише. Вночі ідеальна пора для творчості. Під час війни, як ви уже зрозуміли, мотивація в мене велика. Я написала цілий альбом пісень «Історія війни». Кожна пісня має важливий меседж. 

– Ви пишите пісні під замовлення ? Скільки це коштуватиме орієнтовно у воєний час?

– Так, я пишу пісні на замовлення. Але є декілька умов. По-перше, я не можу продати свою пісню будь – кому. Я обов’язково маю бути особисто знайома із замовником. Для мене важливо поспілкуватися перед співпрацею із замовником і зрозуміти, чи я зможу відтворити те, що людина собі уявляє і хоче це передати через пісню. Потрібно відчути і надихнутися тим, про що хочемо написати. Після чого я пишу чорновий варіант тексту і мелодії, показую замовнику. На даному етапі є можливість зупинити співпрацю і це є безкоштовним. У випадку, якщо слова і музика сподобалися, клієнт вносить 50% авансу і починається робота над аранжуванням. Ми прописуємо всі побажання по стилістиці, інструментах, які хочеться використати в аранжуванні, ритмі. Також в мене є незвична послуга – це написання пісні разом з клієнтом. Це використовується тоді, коли клієнт не може точно відтворити свої побажання у пісні або коли людина хоче навчитися сама писати пісні. В мене була така практика з людиною, яка ніколи не писала ні пісні, ні вірші. А під моїм керівництвом написала всі слова до пісні, а я скеровувала цей процес, обирала, що найкраще взяти для приспіву, бриджу та багато інших моментів. Також беру безпосередню участь в аранжуваннях і запису беків. Я повністю доводжу проєкт до завершення. У воєнний час ціна пісні може бути від 350 доларів і більше (в залежності від додаткової вартості за живі інструменти і від терміновості виконання.)

– Як часто запрошують вас брати участь  у благодійних концертах? Чи приймаєте такі пропозиції на даний час?

– Так, звичайно, маю запрошення на благодійні концерти. Наприклад, благодійний концерт, який приурочено до збору коштів для рівненської 68 єгерської бригади на рації, який відбувся у МПК «Текстильник», де вдалося зібрати сто тридцять одну тисячу гривень. Я дуже рада долучитися до подібних концертів. Також організувала благодійний концерт-презентацію, де представила слухачам свій альбом «Історія війни». Концерт був спрямований на популяризацію української пісні, єднання українського духу і віри у наше щасливе майбутнє у вільній незалежній Україні. В моїх планах – поїхати у військові частини і підтримати наших захисників. Моральний дух – це дуже важливо.

– Нещодавно у вас була прем’єра пісні «Біль війни». Розкажіть, про відео на дану пісню, яке ви нещодавно відзняли? Хто автор сценарію та який головний меседж ви хотіли передати через дане відео?

– Пісня «Біль війни» для мене особлива, тому що це не тільки моя музика, слова і виконання… Саме відеокліп на пісню «Біль війни» – це моя перша режисерська робота. Я повністю придумала весь сценарій, писала розкадрування по секундах, придумала всі елементи графіки у кліпі,  також вибирала кожну локацію, писала список необхідних речей, предметів, одягу. Цей досвід і результат, який я отримала, відкрив в мені ще багато талантів. Відеокліп «Біль війни» –  це короткометражний фільм, сюжет якого показує як російський солдат ставиться до української жінки: а ставлення, як до сміття. І ставлення до української жінки українського військового. Не буду описувати сюжет в деталях, щоб у вас було бажання знайти та подивитись дане відео до кінця. 

– Як виникла ідея написання пісні «Біль війни» і за який проміжок часу була написана дана пісня?

– Пісня «Біль війна» з’явилась після тих жахливих подій у Бучі, Гостомелі, Ірпені. Це дуже вразило мене. Вразила та ненависть, яку ніколи ще не бачила і не могла собі уявити. Я захотіла написати і присвятити пісню усім тим, хто пережив біль втрати рідної людини, біль насилля, біль втрати коханої людини. Коли я сіла писати цю пісню, в мене були заготовлені тільки слова «біль», «сльози». Це було найважче написання пісні і найдовше. А все тому, що це дуже болюча тема. Адже коли ти відчуваєш сильний біль – ти вже просто плачеш або нічого не робиш, тобі нічого не хочеться. І тут важливо знайти стан, який буде на межі емоцій, тоді можна написати. Якщо точніше –  потрібно зберегти відчуття суму, проте ні в якому розі не можна поринати в цей смуток. Це було досить важко. Я сідала за написання пісні десь три, чотири рази, повністю перероблюючи минулий варіант. Потрібно було написати пісню про жахливі знущання з людей без використання слів, які можуть травмувати психіку людини і при цьому такі слова мають зберегти сенс. Для мене, позитивної людини по житті, це була надзадача. Але було велике бажання створити таку пісню. І я надіюсь, що кожна людина зрозуміє сенс цієї пісні. Буду дуже рада, якщо моя музика буде допомагати долати біль.

– Що очікувати прихилькам найближчі тижні від співачки Gayara?

– В найближчі тижні плануємо прем’єру пісні «Перемога» для футбольного клубу «Верес», а також прем’єра пісні “Біль війни» на багатьох радіостанціях. Дві прем’єри за один місяць – це справді результат. На таку активність мене надихнула одна дівчинка, яку побачила у новинах. Вона була важко поранена після обстрілів і вижила. У інтерв’ю журналістам вона сказала: «Якби я знала, що зі мною таке станеться –  я б ніколи не відкладала щось на завтра». Саме ці слова привели мене в дію – не можна тільки ходити і сумувати. Зроби усе, що ти можеш  зробити сьогодні.

– Чого би ви побажали нашим читачам?

– Я бажаю кожному знати, що перемога вже за нами. Але спочатку потрібно прийняти факт, що війна в нашій країні, зрозуміти, що це буде тривати довше ніж, ви думали, але попри все потрібно жити, піклуватися про своє здоров’я, про здоров’я своїх рідних, робити щасливі моменти у своєму житті. Обов’язково потрібно розвиватися. Розвиток – це життя. Пізнавати щось нове. Слухати українську музику. 

Спілкувався:  Віталій Шуляр

Gayara (справжнє ім’я Ковальук Олена) – співачка, автор пісень, переможниця телевізійного проєкту «Караоке на майдані» (2007 рік), володарка Гран-прі міжнародного конкурсу «Шоу західний регіон», дипломант міжнародного вокального конкурсу «Кришталевий жайвір», магістр музичного мистецтва естрадного відділу. Ексучасниця музичного гурту «Дана вода». Засновниця та вокальний тренер вокальної академії  «Art Mus». Перша представлена авторська пісня «Єдина Україна» у 2014 році та у 2018 році було представлене музичне відео до даної пісні. На той час артиста виступала під псевдонімом Melena. У 2021 році випустила дебютне відео «Я – українка» під новим сценічним іменем  «Gayara» після чого виступає під даним іменем, а також бере активну участь в благодійних концертах, зокрема у концертах для підтримки ЗСУ. В липні 2022 року презентувала музичний альбом «Історія війни» та окремо сингл «What is Ukraine» на стадіоні в місті Рівне, а також розпочала співпрацю з футбольним клубом «Верес», написавши для клубу гімн «Перемога», який увійде у новий альбом артистки.